Інґеборґа Дапкунайте

Матеріал з Кримології
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення

Інґеборґа Дапкунайте (Шаблон:Lang-lt, 20  1963(19630120), Вільнюс, Литовська РСР) — радянська та литовська[1] акторка театру, кіно та телебачення, благодійниця. Заслужена артистка Литви (1989). Володарка премії «Ніка» 1994 року за найкращу жіночу роль[2].

Життєпис

Юність

Народилася 20 січня 1963 року у Вільнюсі.

Батько актриси Пятрас-Едмундас Дапкунас був дипломатом, а мати Інгеборга Сабаліте — метеорологом. Батьки довгий час працювали в Москві, а дочка приїздила до них на канікули. У Вільнюсі маленька Інгеборга залишалася під опікою бабусі з дідусем, а також тітки і дядька (музикантів в оркестрі), які робили все, щоб вона не відчувала тривалої відсутності батьків.

У чотири роки за протекцією своєї бабусі Геновайте Сабалене, адміністратора вільнюського Театру опери та балету, вперше вийшла на сцену в ролі сина мадам Баттерфляй в постановці опери Пуччіні «Чіо-Чіо-сан». Після «оперного дебюту» драматичне мистецтво спочатку здавалося маленькій дівчинці не таким цікавим, через відсутність танців, пісень і музики. До того ж дитинство і юність пройшли з націленістю швидше на спортивну кар'єру: не без успіхів займалася фігурним катанням і баскетболом — національним видом спорту.

На горі Таурас, недалеко від будинку, де жила Інгеборга, розташовувався Палац профспілок, в якому була театральна студія, де Інгеборга займалася протягом 3 років.

Початок кар'єри

Відразу після школи Інгеборга поступає в Литовську консерваторію (факультет хорового й театрального мистецтва, курс Йонаса Вайткуса). Також вона збиралася вступати до інституту іноземних мов, але в консерваторію іспити на місяць раніше.

Після закінчення консерваторії у 1985 році вона починає працювати актрисою в Каунаському драматичному театрі, пізніше — в Молодіжному театрі у Вільнюсі під керівництвом Еймунтаса Някрошюса. Кінодебют актриси відбувся у 1984 році у фільмі Раймундаса Баніоніса «Моя маленька дружина».

У 1991 році почала працювати в Лондонському театрі у виставі «Помилка мови» з Джоном Малковичем (реж. Саймон Стокса).

Особисте життя

  • Перший чоловік — Арунас Сакалаускас[3], актор і телеведучий
  • Другий чоловік — Саймон Стокса, британський театральний режисер. Розлучилися в 2009 році.
  • Третій чоловік[4] — Дмитро Ямпільський[5].

Творча діяльність

Театральні роботи

Шаблон:Div col Каунаський драматичний театр, Вільнюс

Режисер Йонас Вайчкус

  • «Пригода Макакенка», роль Макака мама
  • «Уроки літератури» (за мотивами «Маленький принц», Екзюпері)
  • «Антігона», роль Антігона
  • «Buried child», Шеллі

Вільнюський Молодіжний театр, Вільнюс

Режисер Еймунтас Някрошюс

  • «Голод»
  • «Чайка», роль Ніни
  • «Ніс», різні ролі

Театр Steppenwolf, Чикаго

Театр Sheftesberry, Лондон

Театр Hampstead, Лондон

  • «Після Дарвіна», режисер Ліндсей Пошер
  • «Місячне світло», роль Серени

Театр «Old Vic», Лондон

Театр Ronacher, Відень

  • «Варіації Джакомо», режисер М. Штурмінгер; грала разом з Дж. Малковичем.

У рамках світового турне спектакль грався протягом майже трьох років на найкращих сценах світу, у тому числі в Німеччині, Росії, Австрії, Австралії, Франції, Еквадорі, Іспанії та інших.

Театр Ambassador, Лондон

Театр «Практика», Москва

  • «Віра Павлова. Вірші.»

Театр Націй

  • «Жанна», реж. Ілля Ротенберг
  • «Ідіот», реж. Максим Діденко

Шаблон:Div col end

Фільмографія

Шаблон:УФільміВерх Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільміНиз

Робота на телебаченні

У 2005 році була ведучою російської версії реаліті-шоу «Великий Брат» на каналі ТНТ. Протягом 95 днів Інгеборга і глядачі стежили за життям учасників, а в п'ятницю актриса вела прямий ефір, в ході якого вирішувалася доля одного з них.

У 2006 році стала учасницею проекту «Зірки на льоду», каталася в парі з Олександром Жуліним.

У фіналі Конкурсу пісні Євробачення 2009 року, що проходив в Росії, оголошувала бали, які отримали учасники конкурсу шляхом голосування телеглядачів.

Була гостею програми «Прожекторперісхілтон», «проти ночі», «Вечірній Ургант» «Кіно в деталях», «Смак» і т. д.

Педагогічна діяльність

Є куратором акторського факультету Московської Школи Кіно.

Громадянська позиція

Засудила російське вторгнення в Україну у 2022 році. Виїхала з країни, живе у Брюсселі. Вважає помилкою, що не виїхала з Росії у 2014 році після окупації Криму[6].

Нагороди та номінації

  • 1989 Заслужена артистка Литовської РСР (остання володарка звання)
  • 1992 Золотий Овен — найкраща актриса року, фільм «Циніки»
  • 1994 Міжнародний Женевський кінофестиваль — спеціальний приз журі «Зірка завтрашнього дня», фільм «Підмосковні вечори»
  • 1994 Ніка — найкраща жіноча роль, фільм «Підмосковні вечори»
  • 2005 Астра — номінація «Стиль в кіно»
  • 2014 премія імені Олега Янковського[7]

Член журі

Благодійність

Інгеборга Дапкунайте є співголовою опікунської ради московського благодійного фонду допомоги госпісу «Віра».

Продюсер вистави «Доторкані» за участю сліпоглухих людей, що є частиною спільного проекту фонду «єднання» та театру Націй.

Перебуває в опікунській раді фонду «Друзі».

Примітки

Посилання

  1. Посилання доступне в режимі редагування
  2. Посилання доступне в режимі редагування
  3. Посилання доступне в режимі редагування
  4. Актриса Ингеборга Дапкунайте тайно вышла замуж
  5. Посилання доступне в режимі редагування
  6. Посилання доступне в режимі редагування
  7. Посилання доступне в режимі редагування
  8. Курков — у журі Берлінале «Як справи — Київ»
  9. Стали відомими склад журі та фільм закриття Венеційського кінофестивалю Артгауз. Домівка справжнього мистецтва