Башта Лукині Флеско Лавані

Матеріал з Кримології
Версія від 18:11, 13 листопада 2023, створена Властарь (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Башта Лукині Флеско Лавані — пам'ятка архітектури національного значення України (охор. № 010071/8)[1], що належить до комплексу пам'яток Генуезької фортеці в Судаку. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці Національного заповідника «Софія Київська», башта має порядковий номер 9[2]. Споруджена в 1409 році.

Закрито-відкритого типу Башта Лукині Флеско Лавані — триповерхова, єдина тристінна вежа із залишками склепіння. В першому закритому ярусі практично глуха, а для ведення оборони має щілиноподібні бійниці з камерами, по одній на кожній зі стін (на другому) і амбразури 80 x 70 см так само з камерами (на третьому) ярусах. Довжина північної стіни становить 6 метрів, західної — 5,2 метра. Висота першого поверху — півтора метра. Висота другого поверху — 3,7 метра.

У західній стіні — плита, прикрашена вісьмома гербами і двома фігурами по боках. Напис на плиті свідчить: Шаблон:Text

Відмінність цієї плити від інших плит у фортеці в тому, що на ній вигравіювано вісім щитів-гербів, чотири з яких несуть герб родини Флеско Лавані. Фігури з боків символізують предків з роду консула. Ще два щити, які залишаються порожніми, за традицією призначалися для генуезького управителя. У той рік, коли зводилася вежа, Генуя втратила свою незалежність, увійшовши в підпорядкування Французького королівства.

Під час розкопок біля фундаменту вежі знайшли ікону з написом латиною — Святий Феодор, що мала рельєфний малюнок і рамку заввишки 80 см. На іконі зображений святий Георгій Побідоносець на коні, який пронизує списом голову змія. Стиль, в якому виконана ікона, належить до XV століття.

Див. також

Примітки

Джерела і посилання

  1. Посилання доступне в режимі редагування
  2. Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці // Пам'ятки України: історія та культура. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.