Башта Лукині Флеско Лавані та Башта Пасквале Джудиче: різниця між сторінками
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>TohaomgBot м (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ | {{Пам'ятка | ||
|тип = | |||
|назва = Башта Пасквале Джудиче | |||
|оригінальна назва = | |||
|зображення = Башта № 12 Паскуале Джудічі (мур.).JPG | |||
|країна = {{UKR}} | |||
|місто = [[Судак (місто)|Судак]], [[Кримська область|Крим]] | |||
|назва розташування = | |||
|розташування = | |||
|конфесія = | |||
|єпархія = | |||
|орденська приналежність = | |||
|тип монастиря = | |||
|тип будівлі = | |||
|архітектурний стиль = | |||
|автор проєкту = | |||
|будівельник = | |||
|засновник = | |||
|перша згадка = | |||
|заснування = [[1392]] рік | |||
|основні дати = | |||
|початок будівництва = | |||
|завершення будівництва = | |||
|будівлі = | |||
|прибудови = | |||
|відомі мешканці = | |||
|реліквії = | |||
|настоятель = | |||
|стан = | |||
|кр = Крим | |||
}} | |||
'''Башта Пасквале (Паскуале)<ref>{{cite web|url= http://www.vhodv.com/sudak/dostoprimechatelnosti/696-genuezskaya-krepost-sudak/|title= Генуэзская Крепость Судак|publisher= vhodv.com|date= |accessdate= 4 серпня 2015 року|archiveurl= https://web.archive.org/web/20160305044441/http://www.vhodv.com/sudak/dostoprimechatelnosti/696-genuezskaya-krepost-sudak/|archivedate= 5 березня 2016|deadurl= yes}}{{ref-ru}}</ref> Джудиче''' — [[пам'ятка архітектури національного значення]] № 010071/5, входить до комплексу [[Судацька фортеця|Судацької фортеці]], розташована на Фортечній горі у місті [[Судак (місто)|Судак]]<ref>{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text |title=Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» |accessdate=7 жовтня 2020 |archive-date=11 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201011134810/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text }}</ref>. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці [[Національний заповідник «Софія Київська»|Національного заповідника «Софія Київська»]], башта має порядковий номер 12<ref>[https://issuu.com/culture.ua/docs/pu_7_2014_web_skor Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці] // [[Пам'ятки України: історія та культура]]. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.</ref>. | |||
== Опис == | |||
Північно-східна захисна лінія [[Судацька фортеця|Судацької фортеці]] налічує сім веж: п'ять, які певною мірою збереглися та дві, від яких залишилися лише фундаменти. | |||
Пасквале Джудиче — бойова [[вежа]], яка добре збереглася; розташована між Безіменною та Круглою (Напівкруглою). | |||
У бік головних воріт, на відстані 11,5 м і 6,5 м від зруйнованої вежі у фортечній стіні знаходиться сім вузьких прорізів [[Бійниця|бійниць]], що розширюються із внутрішньої сторони у [[Ніша|ніші]] для стрільців з лука і арбалетів. Прорізи бійниць у вежі і в стіні завширшки 15 см, ширина ніш — від 1 до 2 і більше метрів, висота від 1,3 до 2,1 м. | |||
Башта трьохстінна, чотириярусна; довжина північної стіни вежі Джудиче по внутрішньому обміру дорівнює 4,6 м, східної та західної — по 4,5 м. Вхід не із землі, а із стіни — на рівні другого ярусу. | |||
Нижній ярус — склад зброї, взимку служив караульним приміщенням, з каміном для обігріву. Другий ярус був бойовим: його вузькі вертикальні [[Амбразура|амбразури]] призначені для стрільби з [[лук]]ів і [[арбалет]]ів. Вікна, у стінах третього поверху, широкі та прямокутні — для стрільби з [[Балістика|баліст]] (велетенські арбалети для метання колод та кам'яних ядер). Верхній (четвертий) ярус захищений [[мерлон]]ами<ref>{{cite web|url= http://www.on-line.crimea.ua/guide/sudak_fort.html|title= Судакская крепость|publisher= on-line.crimea.ua|date= |accessdate= 5 серпня 2015 року|archiveurl= https://web.archive.org/web/20171208182341/http://www.on-line.crimea.ua/guide/sudak_fort.html|archivedate= 8 грудня 2017|deadurl= yes}}{{ref-ru}}</ref>. | |||
[[Генуезці]] у кожну оборонну споруду вмуровували заставні плити, на яких містилася інформація про час будівництва та приналежність будови. На башті Пасквале Джудиче збереглася геральдична плита з ім'ям консула Паскуале Джудиче та датою [[1392]] рік, у верхній частині якої декілька рядків латинського тексту: | |||
{{цитата|Цю будівлю велів побудувати благородний чоловік і високоповажний консул Солдайі Паскуале Джудиче у перший день серпня [[1392]] року<ref name="Башта">{{cite web|url= http://kimmeria.com/crimea/surozh_castle_05_1.htm|title= Башня Паскуале Джудиче|publisher= kimmeria.com|date= |accessdate= 5 серпня 2015 року|archive-date= 6 березня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160306161859/http://kimmeria.com/crimea/surozh_castle_05_1.htm}}{{ref-ru}}</ref>. | |||
}} | |||
У нижній частині плити знаходиться поле, де зображено три щита з гербами. На центральному щиті — герб [[Генуя|Генуї]], зліва від нього — герб генуезького [[дож]]а (вищого адміністративного голови [[Генуезька республіка|генуезької республіки]]), праворуч герб роду, з якого походив консул, що побудував вежу, — роду Джудиче. | |||
Поле, у якому розташовані герби, заповнене своєрідним орнаментом, який отримав у мистецтвознавців найменування «сельджуцького стилю», поширений у [[Мала Азія|Малій Азії]] в період [[Турки-сельджуки|турків-сельджуків]], характерний для мистецтва країн [[Візантія|Візантії]] і [[Закавказзя]] XII—XV століть<ref>{{cite web|url= http://www.sudak.pro/bashnya-paskuale-dzhudiche/|title= Башня Паскуале Джудиче|publisher= sudak.pro|date= |accessdate= 5 серпня 2015 року|archive-date= 5 березня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160305135806/http://www.sudak.pro/bashnya-paskuale-dzhudiche/}}{{ref-ru}}</ref>. | |||
Такий орнамент на плитах західноєвропейського походження свідчить про те, що плити виготовлялися місцевими майстрами з грецьких або вірменських ремісничих артілей, а також з місцевих жителів складалися артілі, що виконували будівельні роботи; італійці були лише замовниками споруд. | |||
У [[1930]] році Пасквале Джудиче описана А. А. Фоміним, а у [[1984]] році археологічно досліджувалася І. А. Барановим<ref>{{cite web|url= http://www.sudakfortress.ru/?p=277|title= Башня Паскуале Джудиче|publisher= sudakfortress.ru|date= |accessdate= 5 серпня 2015 року|archive-date= 9 березня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160309072835/http://www.sudakfortress.ru/?p=277}}{{ref-ru}}</ref>. | |||
== Галерея == | |||
<gallery> | |||
Башта паскуале джудічі 12.jpg | |||
Судак .Башта № 12 Паскуале Джудічі.jpg | |||
Sudak7825.JPG | |||
Башта Паскуале Джудічі!.JPG | |||
</gallery> | |||
== Див. також == | == Див. також == | ||
[[Генуезька фортеця (Судак)]] | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist}} | ||
== Джерела | == Джерела == | ||
# Лезина, И. Н. От Белогорска до Судака. — Симферополь, 1978. {{ref-ru}} | |||
# Полканов, А. И. и др. Судак: Путеводитель. — Симферополь, 2007. {{ref-ru}} | |||
# Судак. Новый Свет: Краткий путеводитель. — Севастополь, 2007. {{ref-ru}} | |||
# Тимиргазин, А. Д. Судак. Путешествия по историческим местам. — Симферополь, 2000. {{ref-ru}} | |||
{{Софія Київська}} | {{Софія Київська}} | ||
| Рядок 58: | Рядок 81: | ||
[[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]] | [[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]] | ||
[[Категорія:Вежі України]] | [[Категорія:Вежі України]] | ||
[[Категорія:Пам'ятки архітектури України національного значення в Криму]] | [[Категорія:Пам'ятки архітектури України національного значення в Криму]] | ||
Версія за 01:46, 15 липня 2022
Башта Пасквале (Паскуале)[1] Джудиче — пам'ятка архітектури національного значення № 010071/5, входить до комплексу Судацької фортеці, розташована на Фортечній горі у місті Судак[2]. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці Національного заповідника «Софія Київська», башта має порядковий номер 12[3].
Опис
Північно-східна захисна лінія Судацької фортеці налічує сім веж: п'ять, які певною мірою збереглися та дві, від яких залишилися лише фундаменти.
Пасквале Джудиче — бойова вежа, яка добре збереглася; розташована між Безіменною та Круглою (Напівкруглою).
У бік головних воріт, на відстані 11,5 м і 6,5 м від зруйнованої вежі у фортечній стіні знаходиться сім вузьких прорізів бійниць, що розширюються із внутрішньої сторони у ніші для стрільців з лука і арбалетів. Прорізи бійниць у вежі і в стіні завширшки 15 см, ширина ніш — від 1 до 2 і більше метрів, висота від 1,3 до 2,1 м.
Башта трьохстінна, чотириярусна; довжина північної стіни вежі Джудиче по внутрішньому обміру дорівнює 4,6 м, східної та західної — по 4,5 м. Вхід не із землі, а із стіни — на рівні другого ярусу.
Нижній ярус — склад зброї, взимку служив караульним приміщенням, з каміном для обігріву. Другий ярус був бойовим: його вузькі вертикальні амбразури призначені для стрільби з луків і арбалетів. Вікна, у стінах третього поверху, широкі та прямокутні — для стрільби з баліст (велетенські арбалети для метання колод та кам'яних ядер). Верхній (четвертий) ярус захищений мерлонами[4].
Генуезці у кожну оборонну споруду вмуровували заставні плити, на яких містилася інформація про час будівництва та приналежність будови. На башті Пасквале Джудиче збереглася геральдична плита з ім'ям консула Паскуале Джудиче та датою 1392 рік, у верхній частині якої декілька рядків латинського тексту:
У нижній частині плити знаходиться поле, де зображено три щита з гербами. На центральному щиті — герб Генуї, зліва від нього — герб генуезького дожа (вищого адміністративного голови генуезької республіки), праворуч герб роду, з якого походив консул, що побудував вежу, — роду Джудиче.
Поле, у якому розташовані герби, заповнене своєрідним орнаментом, який отримав у мистецтвознавців найменування «сельджуцького стилю», поширений у Малій Азії в період турків-сельджуків, характерний для мистецтва країн Візантії і Закавказзя XII—XV століть[5].
Такий орнамент на плитах західноєвропейського походження свідчить про те, що плити виготовлялися місцевими майстрами з грецьких або вірменських ремісничих артілей, а також з місцевих жителів складалися артілі, що виконували будівельні роботи; італійці були лише замовниками споруд.
У 1930 році Пасквале Джудиче описана А. А. Фоміним, а у 1984 році археологічно досліджувалася І. А. Барановим[6].
Галерея
Див. також
Примітки
Джерела
- Лезина, И. Н. От Белогорска до Судака. — Симферополь, 1978.
- Полканов, А. И. и др. Судак: Путеводитель. — Симферополь, 2007.
- Судак. Новый Свет: Краткий путеводитель. — Севастополь, 2007.
- Тимиргазин, А. Д. Судак. Путешествия по историческим местам. — Симферополь, 2000.
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці // Пам'ятки України: історія та культура. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування