Герб Білогорська та Ї: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Як українцю українською читати оце от "ижеи"? Ви б ще написали ЫЖЭЫ)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка герба
{{Кирилиця
|назва              = Герб Білогорська
|Заголовок=Літера Ї
|зображення        = COA Bilohirsk, Krym.svg
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Yi.png]]
|зображення_розмір  = 300
|uuc=0407|ulc=0457}}
|середній          =
{{не плутати2|[[Ï (латиниця)|Ï]] — літерою з розширеного [[Латинська абетка|латинського альфабету]]}}{{Otheruses|Ї (значення)}}
|середній_розмір    =
|середній_підпис    =
|малий              = Bilohr_s.png
|малий_розмір      = 150
|малий_підпис      =
|зображення2        =  
|зображення2_розмір =  
|зображення2_підпис =
|зображення3        =
|зображення3_розмір =
|зображення3_підпис =
|носій              = [[Білогірськ]]
|дата_затвердження  = [[9 грудня]] [[2003]] року
|нашоломник        =
|корона            =
|шолом              =
|щит                = [[Французький щит|французький]]
|щитотримачі        =
|основа            =
|девіз              =
|ордени            =
|інші_елементи      =
|ранні_версії      =
|використання      =
}}


'''Герб Білого́рська''' — офіційний символ міста [[Білогірськ]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]], затверджений [[9 грудня]] [[2003]] року рішенням Білогірської міської ради.
'''Ї, ї''' — тринадцята [[літера]] [[українська абетка|української абетки]]. За конфігурацією трохи видозмінена кирилична '''[[і]]'''. Цю літеру називають як [[іменник]] середнього роду: «велике Ї», «мале ї». У писемностях на основі [[Латинська абетка|латинського]] алфавіту таких мов, як [[африкаанс]], [[валлійська мова|валлійська]], [[галісійська мова|галісійська]], [[Каталонська мова|каталонська]], [[нідерландська мова|нідерландська]], [[південносаамська мова|південносаамська]], [[Французька мова жестів|французька]] й, спорадично, [[англійська мова|англійська]] та [[турецька мова|турецька]], вживають майже ідентичну графічно літеру [[Ï (латиниця)|Ï]], [[Ï (латиниця)|ï]] — '''i''' з [[трема|тремою]] (наприклад, {{lang-en|[[Наївність|naïve]]}} ({{IPAc-en|n|ɑː|ˈ|iː|v}} або {{IPAc-en|n|aɪ|ˈ|iː|v}}; {{lang-ca|[[Україна|Ucraïna]]}}; {{lang-nl|[[Україна|Oekraïne]]}}, {{IPA-nl|ukraːˈinə}}; {{lang-fr|[[Кукурудза|maïs]]}}, {{IPA-fr|ma.is}}).


== Опис герба ==
Позначає йотовані голосні звуки {{IPA|/ji/}}(йі) та {{IPA|/jɪ/}} (йи),<ref>{{книга
На червоному щиті ламаний [[лазур]]овий пояс, обтяжений срібною [[гора|горою]] і супроводжується згори двома [[долоня]]ми природного кольору, з'єднаними в рукостисканні, права в срібному мундирі з зеленими [[обшлаг]]ами, ліва в срібному халаті, і знизу трьома [[дуб]]овими гілками, одна і дві, кожна з двома листками і одним [[жолудь|жолудем]].
|автор            = [[Олекса Синявський]]
|частина          = і – и § 117
|заголовок        = Норми української літературної мови
|посилання        =http://chtyvo.org.ua/authors/Syniavskyi_Oleksa/Normy_ukrainskoi_literaturnoi_movy/
|місце            = [[Львів]]
|видавництво      = [[Українське видавництво]]
|рік              = 1941
}}</ref> трапляється на початку слів, після голосних, знака м'якшення й апострофа.


== Історія ==


'''Історичний герб'''
Створена за зразком кириличної літери '''і''', яка поряд з літерою '''и''' у давньоруській і староукраїнській писемностях позначала звук [i]. У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма ([[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]]) ї вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У [[XVI століття|XVI столітті]], крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.


У XIX столітті [[Бернгард Карл фон Кене|Б.Кене]] розроблений проєкт нового герба міста: в золотому полі зелений пояс з трьома срібними місяцями, супроводжуваний згори і знизу кримчакськими шапками. У вільній частині - герб Таврійської губернії. Затвердження не отримав.
У сучасному значенні літеру вперше вжито [[1874]]–[[1875]] у ''«Записках Південно-Західного відділення»'' Російського географічного товариства у Києві. Згодом її вжив [[Євген Желехівський]] у своєму Українсько-німецькому словнику (1885–86).
== Див. також ==
* [[Прапор Білогорська]]
* [[Білогірськ]]


== Посилання ==
В українській (особливо західній орфографії, наприклад у [[Желехівка|желехівці]]) кінця XIX&nbsp;— початку XX&nbsp;століття літера '''ї''' використовувалася також для позначення «сильно пом'якшеного» [і] після м'яких [[зубні приголосні|зубних приголосних]] '''д, т, з, ц, с, л, н''', часто позначаючи в цих місцях звук [і], що розвинувся з [[ять|ятя]] (''хлїб, дїд, нинї, цїлий'').
* [http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=3462#verh Українська геральдика] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305154312/http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=3462#verh |date=5 березня 2016 }}
Використовування літер '''ї''' і '''і''' для передачі етимологічних [ě]/[e] і [o] відповідно уможливлювало розрізняти слова, що в сучасному написанні стали [[омографи|омографами]] : ''д'''ї'''л'' (< ''*dělъ'', родовий відмінок множини від ''діло'') проти ''д'''і'''л'' (< ''dolъ'', «долина»), ''т'''ї'''к'' (< ''*teklъ'', минулий час від ''текти'') проти ''т'''і'''к'' (< ''*tokъ'', «[[тік (сільське господарство)|тік]]»)
Але оскільки на сході Україні відмінність між цим звуком і «звичайним» [і] зменшилася, вже [[Грінченко Борис|Грінченко]] у своєму [[Словарь української мови|Словарі української мови]] відмовився від такого вжитку літери '''ї''', і це вплинуло на зникнення цієї відмінності й на заході України. Таку відмову зафіксував [[Український правопис 1921 року]].


[[Категорія:Герби міст Автономної Республіки Крим|Білогірськ]]
== Використовування ==
[[Категорія:Білогірськ]]
 
У сучасній українській мові літерою '''ї''' позначають сполучення звуків й+і та й+и, вживають на початку, в середині та в кінці слів: '''''ї'''сти'', ''по'''ї'''зд'', ''солов''''ї'''ний'', ''сво'''ї''''', ''Укра'''ї'''на''.
 
=== Походження звукосполучення ===
В українській мові сполучення ''ji'' (літера '''ї''') може мати різне походження.
* Від праслов'янського ''*[[Ять#Звук ѣ|ě]]'' («ятя»): ''їхати, їзда, доброї, у міжгір'ї''.
* Від ''*ě'', що замінив раніший ''*i'' (''свої, мої'').
* Від «[[новий ять|нового ятя]]», якщо він з'явився на місці йотованого «е»: ''їжак, [[Київ]], моїм''
* Від праслов'янського ''*ja'': ''їсти, їжа''. У [[східнослов'янські мови|східнослов'янських мовах]] ''*ja'' дав ''*ě {{Джерело|Характерним для йотованого [i] було те, що він не перейшов у [[Неогублений ненапружений голосний передньо-середнього ряду середньо-високого підняття|[ɪ]]].}}'' (ядро?) ({{lang-orv|ѣсти}}), а в [[південнослов'янські мови|південнослов'янських]]&nbsp;— ''*ja'' ({{lang-cu|іасти}}). Слід зауважити, що в староцерковнослов'янській мові звуки ''*ě'' і ''*ja'' були настільки близькі за [[Артикуляція (мовознавство)|артикуляцією]], що в [[глаголиця|глаголиці]] їх позначали тим самим знаком.
* Від праслов'янського ''*ji'', зазвичай на стиках [[морфема|морфем]]: ''строїти, стоїть'' ({{lang-x-slav|strojiti, stojitь}}). У староцерковнослов'янській і давньоруській писемностях йотований характер [i] не передавався, бо той був дуже близьким за артикуляцією до нейотованого ({{lang-orv|строити, стоить}}). {{Джерело|Характерним для йотованого [i] було те, що він не перейшов у [[Неогублений ненапружений голосний передньо-середнього ряду середньо-високого підняття|[ɪ]]].}}
* На стиках морфем у пізнішому словотворі: ''Україна'' ({{lang-x-slav|*krajь}} + ''*in''; ''край'' + ''ина'')
* У запозиченнях&nbsp;— якщо оригінальний '''і''' стоїть після голосних (''наївний, маїс''), а також після [[ь|м'якого знака]] або [[апостроф]]а (''Ільїн, [[Медельїн]]'')
 
=== Інше використання ===
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «тринадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр №&nbsp;8-ї.
[[Файл:Cyrillic letter Yi - uppercase and lowercase.svg|thumb|Літера&nbsp;— Ї]]
 
== Літера Ї в інших кириличних абетках ==
У староцерковнослов'янській і давньоруській абетках '''Ї''' виступає поряд із '''І''' під назвою «іжеї».
 
Наприкінці XVIII століття [[Досітей Обрадович]] запровадив літеру '''ї''' в сербській писемності на позначення звука [j] (що відповідає українській '''[[й]]'''). Однак, 1814 року [[Вук Караджич]] відмовився від цього нововведення й натомість запропонував літеру '''[[Ј (кирилиця)|ј]]'''<ref>[[Томіслав Маретич|Maretić, Tomislav]]. Gramatika i stilistika hrvatskoga ili srpskoga književnog jezika. 1899</ref><ref>Karadžić, Vuk Stefanović. Pismenica serbskoga iezika, po govoru prostoga narod'a, 1814</ref>. 1818 року правопис Караджича зафіксував цю пропозицію.
 
Від найдавніших часів до початку XIX століття букву '''ї''' вживали в російській писемності. Прикладом може слугувати видане 1762 року «Подземное путешествіе Николая Клима»&nbsp;— російський переклад твору [[Людвіг Гольберг|Людвіга Гольберга]]<ref>{{Cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=ZnFkAAAAcAAJ&pg=PA40&lpg=PA40&dq=подземное+путешествие+николая+клима&source=bl&ots=YDluRzhq2p&sig=MI2PYnXX9pJnW8FNWH2a95JniDU&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwj2r5DLv6LbAhVIVSwKHeDSCNkQ6AEIUjAL#v=onepage&q=подземное%20путешествие%20николая%20клима&f=false |title=«Подземное путешествіе Николая Клима» |accessdate=26 травня 2018 |archive-date=26 травня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180526190907/https://books.google.com.ua/books?id=ZnFkAAAAcAAJ&pg=PA40&lpg=PA40&dq=подземное+путешествие+николая+клима&source=bl&ots=YDluRzhq2p&sig=MI2PYnXX9pJnW8FNWH2a95JniDU&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwj2r5DLv6LbAhVIVSwKHeDSCNkQ6AEIUjAL#v=onepage&q=подземное%20путешествие%20николая%20клима&f=false }}</ref>.
 
Літера '''ї''' існує в пряшівському і паннонському варіантах [[русинська мова|русинської абетки]].
 
== Таблиця кодів ==
{| class=wikitable |
! [[Кодування символів|Кодування]]
! Регістр
! Десятковий код
! 16-ковий код
! Вісімковий код
! Двійковий код
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]]<br />(монолітний)
| Мала
| style="text-align:right;" | 1111
| style="text-align:right;" | 0457
| style="text-align:right;" | 002127
| style="text-align:right;" | 00000100 01010111
|-
| Велика
| style="text-align:right;" | 1031
| style="text-align:right;" | 0407
| style="text-align:right;" | 002007
| style="text-align:right;" | 00000100 00000111
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]]<br />(розклад)
| Мала
| style="text-align:right;" | 72745736<!-- пробел не вставлять -->
| style="text-align:right;" | 0456&nbsp;0308
| style="text-align:right;" | 00425401410<!-- пробел не вставлять -->
| style="text-align:right;" | 00000100&nbsp;01010110<br />00000011&nbsp;00001000
|-
| Велика
| style="text-align:right;" | 67502856<!-- пробел не вставлять -->
| style="text-align:right;" | 0406&nbsp;0308
| style="text-align:right;" | 00401401410<!-- пробел не вставлять -->
| style="text-align:right;" | 00000100&nbsp;00000110<br />00000011&nbsp;00001000
|-
| rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
| Мала
| style="text-align:right;" | 247
| style="text-align:right;" | F7
| style="text-align:right;" | 367
| style="text-align:right;" | 11110111
|-
| Велика
| style="text-align:right;" | 167
| style="text-align:right;" | A7
| style="text-align:right;" | 247
| style="text-align:right;" | 10100111
|-
| rowspan="2" | [[KOI-8]]<br />
| Мала
| style="text-align:right;" | 167
| style="text-align:right;" | A7
| style="text-align:right;" | 247
| style="text-align:right;" | 10100111
|-
| Велика
| style="text-align:right;" | 183
| style="text-align:right;" | B7
| style="text-align:right;" | 267
| style="text-align:right;" | 10110111
|-
| rowspan=2 | [[Windows-1251]]
| Мала
| style="text-align:right;" | 191
| style="text-align:right;" | BF
| style="text-align:right;" | 277
| style="text-align:right;" | 10111111
|-
| Велика
| style="text-align:right;" | 175
| style="text-align:right;" | AF
| style="text-align:right;" | 257
| style="text-align:right;" | 10101111
|}
 
У [[HTML]] велику літеру '''Ї''' можна записати як & #1031; або & #x407;, а малу '''ї'''&nbsp;— як & #1111; або & #x457;.
У кириличній не українській [[Розкладка клавіатури|розкладці клавіатури]] символ Ї викликають затисненою клавішею Alt з набором [[NumLock|Num]]-цифр 0175, символ ї&nbsp;— комбінацією Alt+0191.
 
== Цікаві факти ==
* 21 лютого 2013 року, до Міжнародного дня рідної мови, в [[Рівне|Рівному]] встановили знак на честь літери «Ї» і в її формі, виготовлений із дерев'яної основи і обтягнений лляною тканиною. Його висота становила 3,6 метра<ref>{{Cite web |url=http://www.volynpost.com/news/11593-rekordnu-bukvu-i-postavyly-u-rivnomu-foto |title=«Рекордну букву '''Ї''' поставили у Рівному». Опубліковано 21.03.2013. Прочитано 26.05.2018 |accessdate=26 травня 2018 |archive-date=27 травня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180527022900/http://www.volynpost.com/news/11593-rekordnu-bukvu-i-postavyly-u-rivnomu-foto }}</ref>.
* На початку вересня 2022 року літера «Ї» стала символом спротиву в тимчасово захопленому російськими військами [[Маріуполь|Маріуполі]].<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3565028-u-mariupoli-litera-i-stala-simvol-sprotivu-ii-maluut-u-riznih-kutockah-mista.html У Маріуполі літера «Ї» стала символом спротиву&nbsp;— її малюють у різних куточках міста]</ref>
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12942 '''Ї'''&nbsp;— Енциклопедія сучасної України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210302082823/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12942 |date=2 березня 2021 }}
 
== Література ==
* {{СУМ-11|Ї}}
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Ї // {{УМ-2000}}&nbsp;— С.&nbsp;224.
 
{{Український правопис}}
{{Українська мова}}
 
{{ВП-портали|Українська мова}}
 
 
 
{{DEFAULTSORT:І}}
[[Категорія:Літери кирилиці]]
[[Категорія:Українська абетка]]

Версія за 06:30, 19 серпня 2023

Шаблон:Кирилиця Шаблон:Не плутати2

Ї, ї — тринадцята літера української абетки. За конфігурацією трохи видозмінена кирилична і. Цю літеру називають як іменник середнього роду: «велике Ї», «мале ї». У писемностях на основі латинського алфавіту таких мов, як африкаанс, валлійська, галісійська, каталонська, нідерландська, південносаамська, французька й, спорадично, англійська та турецька, вживають майже ідентичну графічно літеру Ï, ï — i з тремою (наприклад, (Шаблон:IPAc-en або Шаблон:IPAc-en; Шаблон:Lang-ca; Шаблон:Lang-nl, Шаблон:IPA-nl; Шаблон:Lang-fr, Шаблон:IPA-fr).

Позначає йотовані голосні звуки Шаблон:IPA(йі) та Шаблон:IPA (йи),[1] трапляється на початку слів, після голосних, знака м'якшення й апострофа.

Історія

Створена за зразком кириличної літери і, яка поряд з літерою и у давньоруській і староукраїнській писемностях позначала звук [i]. У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ї вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У сучасному значенні літеру вперше вжито 1874–1875 у «Записках Південно-Західного відділення» Російського географічного товариства у Києві. Згодом її вжив Євген Желехівський у своєму Українсько-німецькому словнику (1885–86).

В українській (особливо західній орфографії, наприклад у желехівці) кінця XIX — початку XX століття літера ї використовувалася також для позначення «сильно пом'якшеного» [і] після м'яких зубних приголосних д, т, з, ц, с, л, н, часто позначаючи в цих місцях звук [і], що розвинувся з ятя (хлїб, дїд, нинї, цїлий). Використовування літер ї і і для передачі етимологічних [ě]/[e] і [o] відповідно уможливлювало розрізняти слова, що в сучасному написанні стали омографами : дїл (< *dělъ, родовий відмінок множини від діло) проти діл (< dolъ, «долина»), тїк (< *teklъ, минулий час від текти) проти тік (< *tokъ, «тік») Але оскільки на сході Україні відмінність між цим звуком і «звичайним» [і] зменшилася, вже Грінченко у своєму Словарі української мови відмовився від такого вжитку літери ї, і це вплинуло на зникнення цієї відмінності й на заході України. Таку відмову зафіксував Український правопис 1921 року.

Використовування

У сучасній українській мові літерою ї позначають сполучення звуків й+і та й+и, вживають на початку, в середині та в кінці слів: їсти, поїзд, солов'їний, свої, Україна.

Походження звукосполучення

В українській мові сполучення ji (літера ї) може мати різне походження.

Інше використання

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «тринадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-ї.

Літера — Ї

Літера Ї в інших кириличних абетках

У староцерковнослов'янській і давньоруській абетках Ї виступає поряд із І під назвою «іжеї».

Наприкінці XVIII століття Досітей Обрадович запровадив літеру ї в сербській писемності на позначення звука [j] (що відповідає українській й). Однак, 1814 року Вук Караджич відмовився від цього нововведення й натомість запропонував літеру ј[2][3]. 1818 року правопис Караджича зафіксував цю пропозицію.

Від найдавніших часів до початку XIX століття букву ї вживали в російській писемності. Прикладом може слугувати видане 1762 року «Подземное путешествіе Николая Клима» — російський переклад твору Людвіга Гольберга[4].

Літера ї існує в пряшівському і паннонському варіантах русинської абетки.

Таблиця кодів

Кодування Регістр Десятковий код 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код
Юнікод
(монолітний) 		Мала 1111 0457 002127 00000100 01010111
Велика 1031 0407 002007 00000100 00000111
Юнікод
(розклад) 		Мала 72745736 0456 0308 00425401410 00000100 01010110
00000011 00001000
Велика 67502856 0406 0308 00401401410 00000100 00000110
00000011 00001000
ISO 8859-5 Мала 247 F7 367 11110111
Велика 167 A7 247 10100111
KOI-8
 Мала 167 A7 247 10100111
Велика 183 B7 267 10110111
Windows-1251 Мала 191 BF 277 10111111
Велика 175 AF 257 10101111

У HTML велику літеру Ї можна записати як & #1031; або & #x407;, а малу ї — як & #1111; або & #x457;. У кириличній не українській розкладці клавіатури символ Ї викликають затисненою клавішею Alt з набором Num-цифр 0175, символ ї — комбінацією Alt+0191.

Цікаві факти

  • 21 лютого 2013 року, до Міжнародного дня рідної мови, в Рівному встановили знак на честь літери «Ї» і в її формі, виготовлений із дерев'яної основи і обтягнений лляною тканиною. Його висота становила 3,6 метра[5].
  • На початку вересня 2022 року літера «Ї» стала символом спротиву в тимчасово захопленому російськими військами Маріуполі.[6]

Примітки

Джерела

Література

Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова

Шаблон:ВП-портали

  1. ↑
  2. ↑ Maretić, Tomislav. Gramatika i stilistika hrvatskoga ili srpskoga književnog jezika. 1899
  3. ↑ Karadžić, Vuk Stefanović. Pismenica serbskoga iezika, po govoru prostoga narod'a, 1814
  4. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  5. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  6. ↑ У Маріуполі літера «Ї» стала символом спротиву — її малюють у різних куточках міста
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Герб_Білогорська&oldid=2092