Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T12:30:37Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія

Версія за 14:30, 14 листопада 2023

ua>VitalRyabchuk: вилучено Категорія:Кримське ханство; додано Категорія:Персоналії:Кримське ханство за допомогою HotCat

2022-10-11T15:13:23Z

вилучено Категорія:Кримське ханство; додано Категорія:Персоналії:Кримське ханство за допомогою HotCat

Нова сторінка

{{Особа
| ім'я = Якуб-ага Рудзевич
| місце_проживання =
| зображення =
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = невідомо
| місце_народження =
| дата_смерті = {{ДС|||1784}}
| місце_смерті =
| причина_смерті =
| громадянство =
| національність = литовський татарин
| конфесія =
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності =
| титул =
| посада =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| дружина =Фатима
| діти =2 сина і 2 доньки
| рід =Рудзевичі
| родичі =
| батько = Ізмаїл
| матір =
| нагороди =
| зріст =
| вага =
| герб =
}}
'''Якуб-ага Рудзевич''' (*д/н — [[1784]]) — державний діяч спочатку [[Кримське ханство|Кримського ханства]], гетьман [[Ханська Україна|Ханської України]], згодом член «Кримського уряду» під пануванням [[Російська імперія|Російської імперії]]. Відомий в російський офіційних документах як Яків Ізмайлович Рудзевич.

== Життєпис ==
Походив з [[татари-липки|литовських татар]]. Його батько Ізмаїл десь у 1710-х роках перебрався на Правобережну Україну, а потім до Буджаку. Звідси була поширена теорія, що Якуб належав до буджацьких татар. Здобув чималі знання, займаючись торгівлею кіньми. Насамперед володів турецькою, татарською, польською, волоською мовами.

У березні 1760 року прибув до Криму, де поступив на службу до кримського хана [[Кирим Ґерай]], ставши його драгоманом. Отримав титул аги. Також займався продажем ногайських коней до прусського війська під час [[Семирічна війна|Семирічної війни]]. 1761 року за наказом хана прибув до Берліну з метою укладання антиросійського союзу. Сходження на російський трон 1762 року Петра III, що припинив війну з Пруссією, змінило ситуацію. Прусська дипломатія тепер вела мову тільки про найм кримського війська для війни з Австрією та подальшу закупівлю коней. Обома цими справами опікувався Якуб-ага, примноживши як міжнародний вплив, так і скарбницю хана.

У 1762—1764 роках активно допомагав ханові в заселенні вздовж річок Кодима і Ягорлик «ханських слобідок» і відродженні [[Ханська Україна|Ханської України]], що неофіційно стала зватися Ганьщиною. Її було розширено до Південного Бугу. 1765 року новий хан [[Селім III Ґерай]] призначає Якуб-агу гетьманом [[Ханська Україна|Ханської України]] (гетьманом дубоссарським). Резиденцією його стало місто [[Балта]]. Французький консул у Криму [[Франсуа де Тотт]] назвав його «губернатором і начальником митниці Балти». У турецьких і польських документах він значився воєводою. Сам Якуб підписувався як «гетьман і воєвода подністровський і комендант границь українних».

1767 року за наказом хана [[Максуд Ґерай|Максуд Ґерая]] його було арештовано, а майно конфісковано. Звільнився та поновився у гетьманстві завдяки де Тотту у 1768 році після повалення хана.

1768 року під час [[Коліївщина|Коліївщини]] спровокував пограбування Балти гайдамаками, які захопили гетьманські клейноди, що дало підстави незабаром проголосити [[Максим Залізняк|Максима Залізняка]] гетьманом українським. Український історик [[Грибовський Владислав Володимирович|Владислав Грибовський]] вважає Якуба-агу автором «Золотої грамоти», на яку посилалися гайдамаки, увійшовши до Речі Посполитої. Зрештою, своїми інтригами Якуб-ага призвів до оголошення османським султаном [[Мустафа III|Мустафою III]] [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|війни Російській імперії]].

У серпні 1770 року разом з небожем Юсуф Ібрагімом перейшов на бік росіян, прибувши до ставки [[Панін Петро Іванович (граф)|Петра Паніна]], що керував облогою Бендер. Відомості Якуб-аги Панін були настільки важливими, що після взяття Бендер на її основі Панін представив Державній раді секретну доповідь «Об отложении крымских татар от власти турецкой». Доповідь була схвалена особисто Катериною ІІ.

Для реалізації проекту анексії Криму була створена спеціальна комісія, в яку як перекладач був залучений Якуб-ага. Основним її завданням було ведення таємних переговорів з впливовими ногайцями і кримськими татарами. 1774 року комісію очолив [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорій Потьомкін]].

1781 року за активну допомогу росіянам отримав посаду радника Державної канцелярії. 1783 року після окупації Криму дипломатією та підкупом сприяв визнанню мурзами Ширін і Мансур, муфтієм Мусаллаф-ефенді і кадіаскером Сеїт Мегмет-ефенді влади рсоійської імперії. В свою чергу вони привели до присяги беїв та іншу кримськотатарську знать. За такі дії Якуб-ага отримав права російського дворянина та чин [[статський радник|статського радника]].

У серпні 1783 року увійшов до складу «Кримського уряду», що представляв кримськотатарську знать та повинен був допомагати цивільному правителю Таврійської області Василю Каховському і генерал-губернатору Григорію Потьомкіну. Очолив цей «уряд» Мегметша-бей, мурза [[Ширін]]. У грудні 1783 року Якуб-агу призначено кадіаскером. Рудзевич відправив до кожного каймакамства і кадилику по споглядачу, щоб контролювали намісників (каймакамів) та кадіїв. З початком міграції кримських татар з півострова пропонував рсоійському уряду заборонити їх виїзд до Османської імперії.

Помер Рудзевич у жовтні 1784 року. На той час фактично не мав значних статків, лише земельний маєток біля Ак-Мечеті (частина сучасного Сімферополя) і будинок в Карасубазарі (тут з 1784 року розташовувалося Таврійське обласне правління). Тому Григорій Потьомкін виклопотав пенсіон для вдови та дітей в розмірі 1200 карбованців.

== Родина ==
Дружина — Фатима

Діти:
* Катерина (1774—1799), дружина дійсного статського радника Михайла Ладигіна
* [[Рудзевич Олександр Якович|Олександр]] (1775—1829), генерал від інфантерії, Новоросійський генерал-губернатор
* Єлизавета (1776—1840), дружина Андрія Шостака, віцегубернатора Таврійської губернії
* Костянтин (1777—1799)

== Джерела ==
* [[Грибовський Владислав Володимирович|Грибовський В.]] В. [https://tyzhden.ua/History/215778 Хитра гра Якуб-аги] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201201084152/https://tyzhden.ua/History/215778 |date=1 грудня 2020 }} // [[Український тиждень]]. — № 25. — 2018
* [https://islam.in.ua/ua/istoriya/osobysta-sprava-yakuba-agy Степанченко О. Особиста справа Якуб-аги]

{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"
| width="25%" | Попередник<br/> ?
| width="10%" | [[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|50px]]
| width="20%" | '''[[Гетьман України|Гетьман Ханської України]]'''<br/>[[1765]]-[[1783]]
| width="10%" | [[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|50px]]
| width="25%" | Наступник<br/> -
|}
{{Гетьмани Війська Запорозького}}

[[Категорія:Персоналії:Кримське ханство]]
[[Категорія:гетьмани України]]

Якуб-ага Рудзевич - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>VitalRyabchuk: вилучено Категорія:Кримське ханство; додано Категорія:Персоналії:Кримське ханство за допомогою HotCat