Ф - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

2024-10-07T13:28:28Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 15:28, 7 жовтня 2024
(Немає відмінностей)

ua>Klip game: /* Звукове відтворювання літери Ф в українській мові */clean up, replaced: Вірогідно → Імовірно за допомогою AWB

2024-03-24T16:50:52Z

Звукове відтворювання літери Ф в українській мові: clean up, replaced: Вірогідно → Імовірно за допомогою AWB

← Попередня версія		Версія за 18:50, 24 березня 2024
Рядок 56:		Рядок 56:
	Український мовознавець [[Шевельов Юрій Володимирович\|Юрій Шевельов]] стверджував, що ''«низька соціяльна оцінка двозвука '''хв''' освіченими колами спершу постала в контактах з мовами польською, німецькою й латиною, але в новітні часи її посилили і остаточно ствердили контакти з російською мовою (в якій звук '''ф''' „природний“ тому, що там він розвинувся і у власних словах у процесі нормального фонетичного розвитку й набув фонемного статусу)»''<ref name="Шевельов"/>. З іншого боку, в західноукраїнських говірках звук [f] часто — звичайна річ.		Український мовознавець [[Шевельов Юрій Володимирович\|Юрій Шевельов]] стверджував, що ''«низька соціяльна оцінка двозвука '''хв''' освіченими колами спершу постала в контактах з мовами польською, німецькою й латиною, але в новітні часи її посилили і остаточно ствердили контакти з російською мовою (в якій звук '''ф''' „природний“ тому, що там він розвинувся і у власних словах у процесі нормального фонетичного розвитку й набув фонемного статусу)»''<ref name="Шевельов"/>. З іншого боку, в західноукраїнських говірках звук [f] часто — звичайна річ.

	Чимало носіїв української мови використовують у мовленні [x(w)] замість [f]. Проте такий ужиток дістає від багатьох принизливу оцінку. ~~Вірогідно~~, тут дається взнаки те, що дуже великою мірою зросійщені жителі міст опановують українську мову не через живе мовлення, а через книжки (підручники, посібники та словники).		Чимало носіїв української мови використовують у мовленні [x(w)] замість [f]. Проте такий ужиток дістає від багатьох принизливу оцінку. Імовірно, тут дається взнаки те, що дуже великою мірою зросійщені жителі міст опановують українську мову не через живе мовлення, а через книжки (підручники, посібники та словники).

	Найменш уживаною літерою [[Українська абетка\|української абетки]] є літера ''ф''. В [[Українська мова\|українській мові]] звук, що позначається цією літерою, зустрічається у небагатьох [[Запозичені слова в українській мові\|запозичених словах]]<ref>{{Cite web \|url=http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html \|title=Цікаві факти української історії, культури та народознавства на сайті «Cikavo.com.ua»\|accessdate=7 січня 2011 \|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101113151024/http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html \|archivedate=13 листопада 2010 \|deadurl=yes }}</ref>.		Найменш уживаною літерою [[Українська абетка\|української абетки]] є літера ''ф''. В [[Українська мова\|українській мові]] звук, що позначається цією літерою, зустрічається у небагатьох [[Запозичені слова в українській мові\|запозичених словах]]<ref>{{Cite web \|url=http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html \|title=Цікаві факти української історії, культури та народознавства на сайті «Cikavo.com.ua»\|accessdate=7 січня 2011 \|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101113151024/http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html \|archivedate=13 листопада 2010 \|deadurl=yes }}</ref>.

Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-12T13:03:28Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 15:03, 12 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Чаклун: /* Звукове відтворювання літери Ф в українській мові */ переписано речення у бік нейтральності

2023-03-31T05:03:50Z

Звукове відтворювання літери Ф в українській мові: переписано речення у бік нейтральності

Нова сторінка

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Ф
|Зображення=[[Файл:Cyrillic_letter_Ef.png]]
|uuc=1040|ulc=1072}}
'''Ф''', '''ф''' («еф») — [[літера]] кириличної абетки, яка слугує для позначення глухого губно-зубного (лабіодентального) фрикативного звука [[глухий губно-зубний фрикативний|[f]]]. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від грецької. В українській абетці 25-та за ліком.

== Звуки ==
* [ɸ] ([[ф]]) — [[глухий губно-губний фрикативний]]
* [f] ([[ф]]) — [[глухий губно-зубний фрикативний]]

== Ферт ==
Кирилічна літера «Ф» походить від [[Кирилиця#Рання кирилиця|церковнослов'янської і старослов'янської]] [[Файл:Early Cyrillic letter Fritu.png|30px]] «ферт» ({{lang-chu|фертъ}}, {{lang-cu|фрътъ}}), яка зазвичай стоїть (стояла) на 22-му місці. Утворена за зразком [[Грецька абетка|грецької літери]] '''Φ φ''' («[[Фі (літера)|фі]]»). У [[Глаголиця|глаголиці]] мала накреслення [[Файл:Glagolitic Letter Square Fritu.svg|14px|baseline]] [[Файл:Glagolitic fert.svg|14px|baseline]] (раніша форма — стоячий прямокутник, перетнутий рискою з кружками на кінцях, схожий на [[Фіта|«фіту»]]). На відміну від більшості глаголичних знаків, форма символу [[Файл:Glagolitic Letter Square Fritu.svg|14px|baseline]] майже тотожна відповідній грецькій '''Φ'''. Порядковий номер у глаголиці — також 22-й, [[Старослов'янська система числення|числове значення]] в обох абетках — 500.

Походження слова «ферт» неясне, найімовірніша версія припускає [[Ономатопея|ономатопеїчний]] (звуконаслідувальний) характер: за схожістю зі звуком, що видають коні, звук «р» же був введений для полегшення вимови чужого слов'янам звука<ref name=":0">{{Cite web|url = http://churchslavic.narod.ru/alphabet.html#_ftn14|title = Церковнославянская азбука|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref><ref name=":1">{{Cite web|url = http://enc-dic.com/fasmer/Fert-14483/|title = Этимологический словарь Фасмера|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = |archiveurl = https://web.archive.org/web/20160126090552/http://enc-dic.com/fasmer/Fert-14483/|archivedate = 26 січня 2016|deadurl = yes}}</ref>. Інші версії — від {{lang-el|φύρτης}} («баламут», «бешкетник», «порушник спокою»)<ref name=":0" /><ref name=":1" />, від [[Праслов'янська мова|праслов.]] кореня ''*vert-'' («вертіти»)<ref name=":0" />, від грец. ''φερτός'' («стерпний», «допустимий»), від назви [[Руни|германської руни]] [[Файл:Runic letter pertho.png|14px|baseline]][[Перт (руна)|«перт»]] ([[Готська мова|гот.]] ''pertra'', [[Давньоанглійська мова|англос.]] ''peorđ'')<ref name=":1" />.

== Використовування ==

=== У кирилиці ===
Слов'янські мови практично не мають питомих слів зі звуком [f]. У старослов'янській абетці літера «ферт» слуговала для передавання чужого слов'янським мовам звука у словах грецького і єврейського походження ({{lang-cu2|фелонь, фіникъ, фарисей, серафимъ}}). У [[Київська Русь|давньоруських землях]] поряд з «фертом» для позначення цього звука вживали також літеру [[Файл:Early Cyrillic letter Fita.png]] «фіта», яку східні слов'яни читали як «ф». Приблизно до XVII ст. ([[Розкол російської церкви|літургійних реформ]]) різниці в уживанні «ферта» й «фіти» не було, надалі написання узгодили з грецьким («ферт» передавав φ, «фіта» — θ). Протягом Середньовіччя в низці орфографічних шкіл віддавали перевагу тільки одній літері. Так, у [[Берестяні грамоти|новгородських берестяних грамотах]] XIII ст. «ферт» не вживають зовсім, пишучи замість нього «фіту», у XIV—XV ст. навпаки, пишуть його майже скрізь. У дореформеній і [[Старообрядництво|старообрядській]] традиціях помітна схильність писати «фіту» на початку слів, а «ферт» — посередині<ref>{{Cite book|title = Славянская кирилловская палеография|last = Ю. Ф. Карський|first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.

Надалі «ферт» стали вживати й у словах західноєвропейського походження, передаваючи ним латинську літеру '''F''' (у запозиченнях з німецької також '''V''').

Оскільки звук був чужим слов'янам, здавна в чужих словах, запозичуваних до слов'янських мов, замість нього вимовляли інші, дещо подібні, звуки [[Глухий губно-губний проривний|[p]]] та [[Глухий м'якопіднебінний фрикативний|[x]]]. Отак, наприклад, в українській грецьке ''Φιλιππος'' перетворилось на ''Пилип'', ''Ευφημιος'' — на ''Юхим'', ''Θωμάς'' — на ''Хома'' тощо. Відомі випадки й письмової заміни «ферта» на [[П|«покой»]] ({{lang-cu2|пиникъсъ}} замість {{lang-cu2|финикъ}})<ref>Т. А. Иванова. ''Старославянский язык.'' Учебник. СПб.: Авалон, Азбука-классика, 2005</ref>. Втім, звук [f] присутній у нечислених питомо слов'янських словах у деяких слов'янських мовах. У цьому разі він виник пізніше з інших звуків.
* У [[Македонська мова|македонській мові]] — з «хв» (напр. ''сфати'' («розуміє») — з ''схватити'');
* У [[Польська мова|польській мові]] — з «pv» (напр. ''ufać'' («довіряти») — з {{lang-x-slav|*upъvati}});
* У [[Російська мова|російській мові]] — з «хв» (напр. ''Фили'' (назва [[Філі (район)|одного з районів]] Москви) — з ''хвили'' («хире місце»));
* У [[Сербська мова|сербській мові]] — з «пв/pv» (напр. ''уфати'' («сподіватись») — з ''*upъvati'');
* В українській мові — з «хв» ([[діалекти української мови|діал.]] ''фіст'' — з ''хвіст'', ''фатити'' — з ''хватити'', ''форост'' — з ''хворост''), ця особливість відмічається у [[південно-західне наріччя української мови|прикарпатських діалектах]]<ref>{{Стаття|автор= В. Святченко|посилання_на_автора= |назва= Системні властивості мови в студіях учених Харківської лінгвістичної школи|посилання= http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=tppsf_2018_6_8|відповідальний= |видання= Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології|видання посилання= |тип= |рік= 2018|місяць= |том= |випуск= 6|номер= |сторінки= 35-44|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>.

Також питомо слов'янськими словами з «ф» є [[ономатопея|звуконаслідувальні]] дієслова «фукати», «фуркати» тощо.
{{див. також|Глухий губно-зубний фрикативний}}

=== В українській абетці ===
{{основна стаття|Фіта#Проблема «фіти» й «тети»|l1=Проблема «фіти» й «тети»}}

Наразі літеру '''ф''' вживають здебільшого в іншомовних словах, передаючи нею '''φ''' у [[грецизм]]ах, '''f''' і '''ph''' у словах з латини і західноєвропейських мов (з німецької — також '''v'''), та позначаючи нею схожі звуки у запозиченнях з інших мов. Після скасування літери [[фіта|ѳ]] («фіти») в [[Гражданський шрифт|цивільному шрифті]] літерою «ф» передають і «θ» у словах грецького походження, запозичених через старослов'янську. Якщо грецьке слово потрапило до української через латину або західноєвропейські мови, у цьому разі на місці «θ» пишуть «т». Наприклад, «[[орфографія]]» ({{Comment|''ὀρθογραφία''|правильнописання}}), але «[[ортопедія]]» ({{Comment|''ὀρθοπαιδεία''|правильновиховування}} через {{lang-la|orthopedia}}), «[[Федір]]» ({{Comment|''Θεόδωρος''|Богодар}}), але «[[теологія]]» ({{Comment|''θεολογία''|богослов'я}} через ''theologia''), [[Кафолічність Церкви|«кафолічність»]]({{Comment|''καθολικότης''|загальність, всесвітність}}), але [[Католицтво|«католицизм»]] (''catholicismus'' з {{Comment|''καθολικισμός''|всесвітнє вчення}}) тощо. Проте, існують проєкти українського правопису, що приписують ставити у грецьких словах «т» на місці «θ», незалежно від шляху запозичення («[[Харківський правопис]]»). Також немає однозначної думки й щодо передавання кирилицею грецизмів з літерами [[β]] і [[η]].

'''''[[Український правопис 2019 року]]''''', що набрав чинности 30 травня 2019 і діє до сьогодні (від 3 червня 2019 рекомендований МОН до застосування в усіх сферах суспільного життя) пропонує вживати у грецизмах на місці «θ» літеру «т», але у деяких словах поряд із «т» дозволяється за традицією паралельно і рівноправно вживати букву «ф».

== Звукове відтворювання літери Ф в українській мові ==
З усіх українських літер тільки ''Ф'' позначає звук, чужий для більшості [[Говірка|українських говірок]] — [[Глухий губно-зубний фрикативний|шумний щілинний глухий губно-зубний]] приголосний звук, який може бути твердий (''ліфт, міф, фаза'') і напівпом'якшений — перед і (''фінік, фірма''). В окремих [[Степовий говір|степових говірках]] зустрічається вживання «ф» замість «хв» в питомих українських словах (фали́ти, фіст тощо).

У передмові до Грінченкового «[[Словарь української мови|Словаря української мови]]» зазначено:
{{text|«Коли вже більшість українців вимовляє звук '''ф''' як '''хв''' (перед голосною, крім '''у''') чи '''х''' (перед приголосною та перед '''у'''), ми, укладаючи словник на літеру '''ф''', помістили в нього тільки ті слова, що для них у наших матеріалах не було дубліката зі '''хв''' чи '''х'''...»
{{oq|ru|«Въ виду того, что звукъ '''ф''' у большинства украинскаго народа выговаривается как '''хв''' (передъ гласной, кромѣ '''у''') или '''х''' (передъ согласной и передъ '''у'''), мы, составляя словарь на букву '''ф''', помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ '''хв''' или '''х'''...»
}}}}

Списку слів на літеру ''Ф'' у тому ж таки словнику передує зауваження: «Слова, що починаються з літери ''ф'' і не містяться далі, див. на літеру ''х'', при чому ''ф=хв'', а іноді ''х''.»<ref>«Слова, начинающіяся съ буквы ''ф'' и не находящіяся ниже, см. на букву ''х'', при чемъ ''ф=хв'', а иногда ''х''.»</ref> Інакше кажучи, Б. Грінченко свідчить, що літера ''ф'' позначає не осібний звук, а звукосполучення ''хв'', а іноді звук ''х''.

Звук [f] можна почути від людей, що на їхній вимові позначились російські чи польські вимовні навички. У російській та польській мовах звук [f] розвинувся природно, через оглушення звука [v] перед глухими приголосними та наприкінці слів, а в польській мові ще й після глухих приголосних: ''правка'' [prafka], ''лев'' [lʲef], ''twój'' [tfuj], ''wstrząs'' [fstʂɔ̃s].

А от українська літера ''В'' позначає в зразковій вимові не губно-зубний польський та російський [v], а губно-губний [w]. Підручники та довідники з української мови засвідчують двогубність цього українського звука<ref>Див., наприклад, стор. 38 довідника Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко «Сучасна українська мова» (Київ, «Либідь», 1993), ISBN 5-325-00178-7.</ref>. Як і будь-який український дзвінкий приголосний, він не оглушується перед глухими приголосними та наприкінці слів. У цих випадках його вимовляється як нескладовий ''у'': ''лев'' [lɛu̯], ''зовсім'' [zɔu̯sʲim].

Від 15-го століття українці стали заступати [f] на звукосполучення [xw]<ref name="Шевельов">Ю. Шевельов «Так нас навчали правильних проізношеній» // «Поза книжками і з книжок»,. Упорядник Р. Корогодський. К., — "Вид-во «Час». 1998. — 456 с.</ref> ({{lang-de|Pforte}} > {{lang-pl|forta}} > {{lang-uk|хвіртка}}), що спрощується до [x] перед приголосними та губними голосними звуками ({{lang-pl|futro}} > {{lang-uk|хутро}}, {{lang-pl|fura}} > {{lang-uk|хура}}).

Український мовознавець [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]] стверджував, що ''«низька соціяльна оцінка двозвука '''хв''' освіченими колами спершу постала в контактах з мовами польською, німецькою й латиною, але в новітні часи її посилили і остаточно ствердили контакти з російською мовою (в якій звук '''ф''' „природний“ тому, що там він розвинувся і у власних словах у процесі нормального фонетичного розвитку й набув фонемного статусу)»''<ref name="Шевельов"/>. З іншого боку, в західноукраїнських говірках звук [f] часто — звичайна річ.

Чимало носіїв української мови використовують у мовленні [x(w)] замість [f]. Проте такий ужиток дістає від багатьох принизливу оцінку. Вірогідно, тут дається взнаки те, що дуже великою мірою зросійщені жителі міст опановують українську мову не через живе мовлення, а через книжки (підручники, посібники та словники).

Найменш уживаною літерою [[Українська абетка|української абетки]] є літера ''ф''. В [[Українська мова|українській мові]] звук, що позначається цією літерою, зустрічається у небагатьох [[Запозичені слова в українській мові|запозичених словах]]<ref>{{Cite web |url=http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html |title=Цікаві факти української історії, культури та народознавства на сайті «Cikavo.com.ua»|accessdate=7 січня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101113151024/http://cikavo.com.ua/tsikavi-fakty-ukrajinskoji-istoriji-kultury-ta-narodoznavstva.html |archivedate=13 листопада 2010 |deadurl=yes }}</ref>.

== Цікаві факти ==
* Звук [f] відсутній у деяких мовах, наприклад, у [[тагальська мова|тагальській]] і [[японська мова|японській]] (в останній його замінює схожий звук [[Глухий губно-губний фрикативний|ɸ]]). Наприклад, [[Франція]] тагальською буде ''Pransya'', а в японській вимові нідерландське ''koffie'' [kɔfi] перетворилось на ''kohi''. У деяких інших мовах [f] у запозиченнях замінють на [p]: слово «Франція» [[литовська мова|литовською ]] буде ''Prancūzija'', а [[Індонезійська мова|малайсько-індонезійською]] — ''Perancis''.
* Від старої назви літери походить вираз «стояти фертом» — тобто взявшись руками в боки, зробившись схожим на Ф. Звідси також й вислів «ходити фертом», тобто мати молодецький, самовдоволений вигляд. Відоме вживання слів «ферт» і «фертик» у значенні «самовдоволена, розв'язна людина», «франт», «джиґун», «жевжик»<ref>{{СУМ-11|Ферт}}</ref>.
* Слово «ахінея» прийшло з жаргону [[Семінарія|семінаристів]] і пов'язане з назвою міста [[Афіни]], котру слов'яни часто вимовляли як «Ахіни». Відома за часів [[Античність|Античності]] афінська («ахінейська») [[Давньогрецька філософія|філософія]] багатьом здавалась надто заплутаною і темною, отже, нісенітною<ref name=":0" /> (з семінаристського мовлення походить і застаріле ''ярунда'', {{lang-ru|ерунда}} («нісенітниця», «ахінея») — від {{lang-la|gerundium}} «[[герундій]]»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.

== Таблиця кодів ==
{| class="standard"
! [[кодування символів|Кодування]]
! Регістр
! Десятковий<br /> код
! 16-ковий<br />ковий код
! Вісімковий<br /> код
! Двійковий код
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 1060
| style="text-align:right;" | 0424
| style="text-align:right;" | 002044
| style="text-align:right;" | 00000100 00100100
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 1092
| style="text-align:right;" | 0444
| style="text-align:right;" | 002104
| style="text-align:right;" | 00000100 01000100
|-
| rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 196
| style="text-align:right;" | C4
| style="text-align:right;" | 304
| style="text-align:right;" | 11000100
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 228
| style="text-align:right;" | E4
| style="text-align:right;" | 344
| style="text-align:right;" | 11100100
|-
| rowspan="2" | [[KOI 8]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 230
| style="text-align:right;" | E6
| style="text-align:right;" | 346
| style="text-align:right;" | 11100110
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 198
| style="text-align:right;" | C6
| style="text-align:right;" | 306
| style="text-align:right;" | 11000110
|-
| rowspan=2 | [[Windows 1251]]
| Велика
| style="text-align:right;" | [[212 (число)|212]]
| style="text-align:right;" | D4
| style="text-align:right;" | 324
| style="text-align:right;" | 11010100
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 244
| style="text-align:right;" | F4
| style="text-align:right;" | 364
| style="text-align:right;" | 11110100
|}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Ш // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]]. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
* {{книга
|автор = [[Карський Юхим Федорович|Карский Ю. Ф.]],
|частина =
|заголовок = Славянская кирилловская палеография
|відповідальний = від. ред. акад. [[Борковський Віктор Іванович|В. І. Борковский]]
|видання = 2-е вид., [[факсиміле|факсимільне]]
|місце = Л., М.(факс.)
|видавництво = Вид.-во АН СССР; вид.-во «Наука» (факс.)
|рік = 1928, 1979 (факс.)
|сторінки =
|сторінок = 494
|тираж = 2700
|ref = Карский
}}

== Джерела ==
* {{СУМ-11|Ф}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Українська абетка]]