Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T11:59:00Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 13:59, 14 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>BunykBot: Виправлена суміш розкладок

2023-01-31T07:27:02Z

Виправлена суміш розкладок

Нова сторінка

{{Науковець
|ім'я = Селінов Валентин Іванович
|оригінал імені =
|ім'я_мовою_оригіналу =
|зображення =
|зображення_розмір =
|зображення_підпис =
|дата народження =
|місце народження =
|дата смерті =
|місце смерті =
|резиденція =
|громадянство =
|національність =
|галузь =
|заклад = [[Одеський університет]], [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського |Одеський інститут соціального виховання]]
|Alma Mater =
|alma mater =
|посада = 
|відомий завдяки =
|звання =
|ступінь =
|керівник =
|учні =
|батько =
|мати =
|дружина =
|чоловік =
|діти =
|нагороди = 
|автограф =
|примітки =
|особиста_сторінка =
}}
'''Валентин Іванович Селінов''' (1876—1946) — історик античності, революційних рухів ХІХ ст. та архітектури.

== Життєпис та науковий доробок ==
Народився у [[1876]] році в м. [[Білогірськ|Карасубузар]] [[Таврійська губернія|Таврійської губ]]. Його батько, вірменин за походженням, займався орендою землі.

До [[1890]] року проживав з батьками, потім поступив до Феодосійської гімназії, яку закінчив у 1897 році. Цього ж року поступив на історико-філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету Св. Володимира]], якій закінчиву [[1901]] році та почав працювати на місцевих приватних курсах. В 1908 році переїхав до [[Дніпропетровськ|Катеринослава]], де працював викладачем російської мови та літератури в комерційному училищі. Через два роки повернувся до Києва й викладав у середніх навчальних закладах та на різних курсах включно до [[1919]] року.

У 1917 році після видання наукової роботи «Сучасні питання теорії історичного знання у зв'язку з задачами методики історії» його було запрошено читати лекції з «методики історії» на вищих педагогічних курсах Києва. У [[1919]] році переїхав до [[Одеса|Одеси]], де працював у педагогічному відділі губкомітету професійної освіти та організовував курси по підготовці вчителів трудових шкіл.

В 1921—1930 роках був викладачем [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського інституту народної освіти (ОІНО)]], вів курс методики суспільствознавства та історії, з 1924/25 н. р. — техніку викладання суспільствознавства, практичні питання викладання історії, економічну історію Англії, загальний курс історії культури, екскурсійний та образотворчий метод викладання історії. У липні 1927 року затверджено штатним професором [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського інституту народної освіти]]. Окремою частиною його плідної діяльності в інституті була громадська діяльність — член соціально-педагогічного комітету, заступник голови педагогічної предметної комісії. Голова осередку «Друзів дітей» при груповому комітеті спілки «Робітники освіти» (1927), читав лекції з краєзнавства у вечірньому робітничому університеті (1929 р.), завідував окружним методичним комітетом. Працював у педагогічній секції ОНТ при ВУАН (1926—1930), історично-етнологічному відділі Одеської філії Всеукраїнській академії наук (1927—1930 рр.) та редагував екскурсійний відділ збірки «Одеса та Одещина». Після реорганізації в 1930 році ОІНО, наступні три роки працював в [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеському інституті професоійної освіти]] та [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеському інституті соціального виховання.]]

У жовтні 1930 року за призначенням сектора науки Народного комісаріату освіти, він як вчений секретар Одеської Державної бібліотеки та  Одеської комісії краєзнавства при [[Національна академія наук України|Всеукраїнській академії]] наук, посів посаду завідувача відділу феодалізму та торговельного капіталізму в Надчорноморських країнах Одеського історико-археологічного музею. Під час роботи в музеї займався розробкою проблем місцевого минулого та методологічними питаннями історії.

У лютому 1931 року був заарештований органами ДПУ за підозрою в участі у підпільній діяльності організації українських націоналістів. У вересні того ж року його звільнили та поновили на роботі.

У грудні 1940 року ВАК при Всесоюзному комітеті у справах вищої школи допустила вченого без наявності вченого ступеня кандидата наук до захисту докторської дисертації.

Під час німецько-румунської окупації залишився у Одеси. Основним місцем його роботи став [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Румунський королівський університет (університет Трансністрії)]] був професором історико-філологічного факультету, з серпня 1943 року - завідувачем кафедри російської історії. 7.01.1944 р. після захисту дисертації «Древние причерноморские поселения между Бугом и Днестром в период расцвета Ольвии», який відбувся у жовтні 1943 р., Дирекція культури примарії Одеського муніципалітету затвердила постанову сенату університету про присвоєння вченого ступеня доктора історичних наук. У цей час він також був директором історико-археологічного музею (1941—1944 рр.), де керував роботою по всіх відділів та проводив активну наукову роботу в історичному архіві, де обробляв матеріали фонду канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора часів М.Воронцова (1823—1854 рр.). Там же під його керівництвом практичну роботу по ознайомленню з матеріалами фондів проводили студенти історики, одним із яких був майбутній проф. П.Каришковський.

У березні 1944 року з відступаючими з Одеси військами переїхав до Румунії, але у січні 1945 року повернувся до міста. У серпні 1945 року за співробітництво в період окупації з німецько-румунською владою був заарештований органами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]. 15.10.1945 р. Військовий Трибунал НКВС Одеської області засудив його до 10 років [[Виправна колонія|ВТК]] з позбавленням у правах на 5 років. Помер 16.02.1946 р. у місцях ув'язнення у Дніпропетровській обл. Реабілітований в 1997 році..

== Наукова діяльність ==
Аналіз наукової спадщини свідчить про її багатогранність (понад 60 наукових праць). Вчений приділяв увагу напрямку в науці, що органічно розвивався у контексті загальних наукових досліджень — теоретико-методологічним питанням історичної науки. Об'єктом інтересів вченого стала методико-педагогічна та методико-практична проблематика викладання історичної науки, яка невід'ємно була пов'язана з викладацькою діяльністю. У своїх наукових дослідженнях торкався періоду нової історії початку ХІХ ст., в яких він розглядав національно-визвольний рух та революційні настрої багатьох європейських країн. До кола інтересів вченого потрапили соціально-економічний розвіток Півдня України. Відмінною рисою наукової творчості були дослідження краєзнавчого характеру. Наслідком чого стала участь вченого у підготовці ювілейного видання до 150-річчя Одеси.

=== Праці ===

* Современные вопросы теории исторического знания в связи с задачами методики истории. — Петроград, 1915;
* К вопросу о приёмах преподавания истории в старших классах средней школы (Глава из методики истории) // Педагогический сборник. — 1917. — № 1;
* Экскурсия в Ольвию (Методические указания) // Наша школа. — 1924. — № 3. — С. 36-39;
* Ольвия. — Одесса, 1924;
* Ленинградский научно-исследовательский экскурсионный институт // Наша школа. — 1924. — № 7-9;
* Краеведческая библиография (История, фольклор, археология) // Вісник Одеської Комісії Краєзнавства при ВУАН. — 1925. — Ч. 2-3;
* Пушкин и греческое восстание (исследование) // А. С. Пушкин. Статьи-материалы. — Вып. 1. — Одесса, 1926;
* История и археология в краеведческой работе. — Л., 1927;
* До питання про джерела повісти Пушкіна «Кірджалі» // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія. — Т. ІІ. — К., 1927;
* Что хранят в себе строительные архивы провинции (Материалы Строительного комитета «Старой Одессы») // Краеведение. — 1927. — № 2;
* Из истории национально-освободительной борьбы греков и румын в начале ХІХ века // Новый Восток. — 1928. — № 20-21;
* Політична криза 1821 р. в Дунайських князівствах // Новый восток. — 1928. — № 20-21;
* Воронцовский дворец как культурно-исторический памятник г. Одессы // Вісник ОКК при ВУАН. — 1929. — Ч. 4-5;
* Историко-экономический очерк каменноугольной и железно-рудной промышленности Степной Украины // Вісник ОКК при ВУАН. — 1929. — Ч. 4-5;
* Комментарии к отрывку «Из журнала греческого восстания» писанного Пушкиным в 1821 г.// Пушкин и его современники. — Л., 1930. — Вып. 38/39;
* Архітектурні пам'ятники старої Одеси. — Одеса, 1930;
* Одесская государственная научная библиотека: исторический очерк. 1829—1917 // Исторический очерк ОГНБ им. А. М. Горького. — Одесса, 1941;
* Александр Скарлатович Стурдза // Одесская газета. — 1942. — 24 февраля;
* Очерки по истории Транснистрии и Одессы // Молва. — 1943. — 24 января;
* История колонизации территории между Днестром и Бугом // Молва. — 1944. — 8 февраля; Древне-причерноморские поселения. — Одесса, 1943.

== Література ==
* Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. — Вип. 12. — Одеса, 2002. — С. 233—234, 237;
* Левченко В. В. Викладання та дослідження історії України в Одеському інституті народної освіти (1920—1930)// Проблемы славяноведения. — Брянск, 2005. — Вып. 7. — С. 176—179;
* Левченко В. В. Життя та науково-громадська діяльність Валентина Івановича Селінова (до 130-річчя з дня народження) // Юго-Запад. Одессика. — Одесса, 2006 — Вып. 2. — С. 256—266;
* Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. — № 17 (37). — Одеса, 2006. — С. 142, 144, 146—147, 150;
* Родная Одесса (По материалам дел № 13964-П и № 28242-П Селинова Валентина Ивановича) // Смирнов В. А. Реквием ХХ века. Ч. IV. — Одесса, 2007. — С. 89-131.
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Випускники історико-філологічного факультету Київського університету]]
[[Категорія:Одеська археологічна школа]]
[[Категорія:Одеські історики]]
[[Категорія:Науковці Одеського університету]]
[[Категорія:Репресовані в СРСР]]
[[Категорія:Посмертно реабілітовані]]
[[Категорія:Викладачі Південноукраїнського національного педагогічного університету]]

Селінов Валентин Іванович - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>BunykBot: Виправлена суміш розкладок