Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-13T16:26:16Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 18:26, 13 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Леонід Панасюк в 06:29, 18 жовтня 2023

2023-10-18T06:29:29Z

Нова сторінка

{{othernames|Джемілєв}}
{{Особа
| ім'я = Решат Джемілєв
| місце_проживання =
| інші_імена =
| зображення = ReshatJimilev.jpg
| розмір_зображення =
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 1.5.1931
| місце_народження = [[Генеральське (Крим)|Улу-Узень]], [[Кримська АСРР]], [[Російська СФРР]], [[СРСР]]
| дата_смерті = 22.3.2002
| місце_смерті = [[Сімферополь]], [[АР Крим]], [[Україна]]
| громадянство = {{URS}} → {{UKR}}
| національність = [[Кримські татари|Кримський татарин]]
| рід_діяльності = [[Громадський діяч]]
}}

'''Реша́т Джемі́лєв''' (нар. [[1 травня]] [[1931]], [[Генеральське (Крим)|Улу-Узень]], [[СРСР]] — пом. [[22 березня]] [[2002]], [[Сімферополь]], [[Україна]]) — кримськотатарський громадський активіст, один з лідерів [[Кримськотатарський національний рух|національного руху кримських татар]].

== Життєпис ==
Решат Джемілєв народився у селі [[Генеральське|Улу-Узень]] [[Алуштинський район|Алуштинського району]]. Після [[Депортація кримських татар|депортації кримських татар]] радянською владою у травні 1944 року родина Джемілєва опинилася у селище [[Вревськ]] [[Ташкентська область|Ташкентської області]]. У 1952 році вступив до [[Самаркандський гідромеліоративний технікум|Самаркандського гідромеліоративного технікуму]]. Після закінчення навчального закладу працював в Бекабадському будівельному управлінні № 10.

У 1956—1957 роках Джемілєв зблизився з [[Джеппар Акімов|Джеппаром Акімовим]], брав участь у різноманітних ініціативах [[Кримськотатарський національний рух|національного руху]], зокрема у зборі підписів під народним зверненням до [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. З 1965 року — активний учасник національного руху. У червні 1966 року був направлений до [[Москва|Москви]] як народний представник, зустрічався з багатьма визначними діячами країни, брав участь у прийомах в державних та партійних органах [[СРСР]]. Решат Джемілєв був одним з організаторів мітинга у [[Ташкент]]і 27 серпня 1967 року, що було розігнано правоохоронцями. На 2 вересня було заплановано акцію протеста під будівлею [[Центральний Комітет Комуністичної партії Узбекистану|ЦК Компартії Узбекистану]], однак мітингувальників арештовували ще на підходах до місця призначення. За спробу організації протестної акції Решата Джемілєва було засуджено до одного року виправних робіт за статтями 191-6 та 192-1 ч. II КК Узбецької РСР.

Навесні 1968 року Джемілєв здійснив невдалу спробу повернутися до [[Крим]]у. Тоді ж познайомився з відомими правозахисниками [[Григоренко Петро Григорович|Петром Григоренком]], [[Литвинов Павло Михайлович|Павлом Литвиновим]] та [[Якір Петро Йонович|Петром Якіром]]. У серпні 1968 року був спостерігачем [[Демонстрація 25 серпня 1968 року|«демонстрації сімох»]] на [[Красна площа|Красній площі]], котру влаштували правозахисники, протестуючи проти [[Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини|введення військ до Чехословаччини]]. У грудні того ж року підписав звернення до депутатів [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради СРСР]] на захист засуджених мітингувальників. Був прийнятий до гельсінської правозахисної групи.

У 1969 році разом з сім'єю переїхав до селища [[Нижній Баканський]] у [[Краснодарський край|Краснодарському краї]]. Брав участь у демонстрації на [[Тріумфальна площа|площі Маяковського]] в [[Москва|Москві]], за що був затриманий та висланий за місцем проживання. 15 червня був арештований на 15 діб, після чого переховувався з родиною в [[Дагестан]]і.

У травні 1970 року повернувся до [[Узбекистан]]у. Тривалий час не міг знайти роботу через «неблагонадійність», однак за сприяння секретаря райокму [[Таїров Сеїт Меметович|Сеїтмемета Таїрова]] влаштувався будівельником у селищі [[Аккурган]] під Ташкентом. У лютому 1971 року його будинок було зруйновано за наказом місцевої влади.

12 липня 1972 року під час обшуку у Решата Джемілєва було вилучено документи національного руху, а у жовтні того ж року його було заарештовано та засуджено за статтями 190-1 та 190-3 КК РРФСР до 3 років позбавлення волі. Відбував покарання у таборі в [[Красноярський край|Красноярському краї]]. Був звільнений 11 жовтня 1975 року, після чого одразу ж вирушив до Москви для організації кампанії на захист [[Мустафа Джемілєв|Мустафи Джемілєва]]. Разом з [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрієм Сахаровим]] та Петром Григоренком намагався привернути увагу до справи міжнародних правозахисних організацій та [[ООН]], збирав підписи на захист Мустафи Джемілєва у [[Херсонська область|Херсонській області]], Криму та на [[Кубань|Кубані]]. У 1976 році зібрав кошти для родини Мустафи Джемілєва, аби ті могли бути присутні на судовому засіданні в [[Омськ]]у.

Щоб уникнути постійних гонінь, у 1977 році відгукнувся на пропозицію двоюрідного брата та подав документи на виїзд до [[США]], однак отримав відмову. У 1978—1979 роках неодноразово звертався у письмовій формі до світової спільноти щодо акту самоспалення кримськотатарського активіста [[Муса Мамут|Муси Мамута]] за захисту інтересів Мустафи Джемілєва. Зокрема, писав листи до короля [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]] [[Халід ібн Абдель Азіз Аль Сауд|Халіда ібн Абдель Азіз Аль Сауда]] та всесвітньо відомого боксера [[Мухаммед Алі|Мухаммеда Алі]].

У квітні 1979 року, після чергового обшуку, був арештований вчетверте. У грудні того ж року був засуджений Ташкентським міським судом до 3 років позбавлення волі за статтею 191-4 КК Узбецькой РСР. Відбував покарання у таборі [[Норільськ]]а, неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора. Звільнений 3 квітня 1982 року.

Протягом 1983—1986 років займався допомогою Мустафі Джемілєву, спочатку збираючи підписи з вимогою його звільнення після чергового арешту, а згодом — організовуючи кампанію за участю представників [[Кримськотатарська діаспора в США|кримськотатарської діаспори в США]] задля запобігання продовження строку його ув'язнення. Брав участь в організації Всесоюзних зустрічей членів ініціативних груп в Ташкенті, входив до складу кримськотатарської делегації, що побувала на прийомі в [[Московський кремль|Кремлі]]. В серпні 1987 року у містах та районах компактного проживання кримських татар міліції надаються «додаткові повноваження для наведення порядку». В узбецьких містах Ташкенті, [[Бекабад (місто)|Бекабаді]], [[Сирдар'я (місто)|Сирдар'ї]] та [[Янгіюль|Янгіюлі]] в райкоми викликаються кримські татари — члени КПРС, від яких вимагають підписання заяв про засудження дій «екстремістів» — серед них [[Сабріе Сеутова]], Решат Джемілєв, [[Аблямітов Фуат Якубович|Фуат Аблямітов]], Ескендер Фазилов та інші.

У 1989 році вперше в житті виїхав за кордон, взявши участь у Всесвітній конференції з проблем мусульманства, що відбулася в [[Нью-Йорк]]у.

Повернувся до Криму на початку 1990-х і став одним із засновників [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу]] та [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю кримськотатарського народу]]. Втім в подальшому погляди Решата Джемілєва з керівництвом Меджлісу, зокрема з Мустафою Джемілєвим, розійшлися і він став активним критиком його дій.

Помер [[22 березня]] [[2002]] року в [[Сімферополь|Сімферополі]]. Похований на кладовищі села [[Добре (Сімферопольський район)|Добре]] [[Сімферопольський район|Сімферопольського району]].

Після смерті Джемілєва про його боротьбу за національні інтереси кримських татар було знято документальний фільм, а в Сімферополі влаштовувалися вечори пам'яті борця за свободу кримськотатарського народу<ref>{{cite web |url=http://qha.com.ua/v-akmesdjite-sostoyalsya-vecher-pamyati-reshata-djemileva-foto-92556.html |title=В Акмесджите состоялся вечер памяти Решата Джемилева |publisher=[http://qha.com.ua/ «Агентство крымские новости»] |language=рос. |accessdate=1 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150201211342/http://qha.com.ua/v-akmesdjite-sostoyalsya-vecher-pamyati-reshata-djemileva-foto-92556.html |archivedate=1 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>.

== Бібліографія ==
* {{книга|автор=Решат Джемилев |частина= |посилання частина= |заголовок=Живой факел. Самосожжение Мусы Мамута. Сб. документов |оригінал= |посилання= |вікітека= |відповідальний= |видання= |місце=Нью-Йорк |видавництво=Фонд «Крым» |рік=1986 |том= |сторінки= |сторінок= |серія= |isbn= |тираж=}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* {{cite web |url=http://www.kirimtatar.com/Chronics/rdjimilev.html |title=...Я не могу своим бездействием и пассивностью потворствовать мерзостям, творимым в нашей стране |publisher=[http://www.kirimtatar.com/ «Крым и крымские татары»] |language=рос. |accessdate=31 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104133421/http://www.kirimtatar.com/Chronics/rdjimilev.html |archivedate=4 листопада 2014 |deadurl=yes }}
* {{cite web |url=http://www.selyam.com/?link=40&cmd=view&id=235 |title=Решат Джемилев — совесть крымскотатарского народа |publisher=[http://www.selyam.com/ «Селям»] |language=рос. |accessdate=1 лютого 2015 }}
* {{cite web |url=http://www.milli-firka.org/content/DBAFFDFJ/title/Решат-Джемилев |title=Решат Джемилев — человек несгибаемого мужества |publisher=[http://www.milli-firka.org/ «Milli-Firka»] |language=рос. |accessdate=1 лютого 2015 }}
* {{cite web |url=https://sites.google.com/site/authormarkman/resat |title=Памяти решата Джемилева |publisher=[https://sites.google.com/site/authormarkman Персональна сторінка Алекса Маркмана] |language=рос. |accessdate=1 лютого 2015 }}
* {{cite web |url=http://www.milli-firka.org/content/DBAFFKCD/title/Решат-Джемилев/ |title=Ветераны, проснитесь! На нас лежит ответственность за судьбу народа |publisher=[http://www.milli-firka.org/ «Milli-Firka»] |language=рос. |accessdate=1 лютого 2015 }}

{{DEFAULTSORT:Джемілєв Решат}}

[[Категорія:Уродженці Великої Алушти]]
[[Категорія:Персоналії:Кримські татари]]
[[Категорія:Репресовані в СРСР]]
[[Категорія:Померли в Сімферополі]]
[[Категорія:Поховані в Сімферопольському районі]]
[[Категорія:Кримськотатарські громадські діячі]]

Решат Джемілєв - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Леонід Панасюк в 06:29, 18 жовтня 2023