ua>Q-bit array: Відкинуто редагування 194.44.96.23 (обговорення) до зробленого Илья 81114

2024-03-16T21:41:44Z

Відкинуто редагування 194.44.96.23 (обговорення) до зробленого Илья 81114

← Попередня версія		Версія за 23:41, 16 березня 2024
Рядок 5:		Рядок 5:
	}}		}}
	'''О''', '''о''' — кирилична [[літера]], є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.		'''О''', '''о''' — кирилична [[літера]], є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.
			==Див. Також==
			* [[Ꙭ]]
			* [[Оу]]
			* [[Ꚛ]]

	== Історія ==		== Історія ==

89.22.200.92 в 08:51, 29 березня 2023

2023-03-29T08:51:35Z

Нова сторінка

{{About|кириличну літеру|«о» як ціле слово чи назву, а також про візуально подібні символи інших абеток|O}}
{{Кирилиця
|Заголовок=Літера О
|Зображення=[[Файл:Cyrillic_letter_O.png]]
}}
'''О''', '''о''' — кирилична [[літера]], є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

== Історія ==
За формою накреслення це дещо видозмінена кирилична літера [[Файл:Early Cyrillic letter Onu.png|30px]] («онъ»), що походить від греко-візантійської уставної літери Ο («[[Омікрон (літера)|омікрон]]»).

У давньоруській і староукраїнській писемностях паралельно з [[Файл:Early Cyrillic letter Onu.png|30px]] вживалася (переважно на початку слова) для позначення цього ж звука також кирилична літера Ѡ («[[Омега (кирилиця)|омега]]»), яка походить від греко-візантійської Ω («[[Омега (літера)|омеги]]»), а для передавання звукосполучення «от» — літера Ѿ («[[от (кирилиця)|от]]»). Всі ці літери у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма ([[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]]) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У [[XVI]] столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У [[старослов'янська система числення|старослов'янській кириличній цифірі]] мала числове значення [[70 (число)|«сімдесят»]].

У [[глаголиця|глаголиці]] мала накреслення [[Файл:Glagolitic on.svg|25px]] і числове значення «80».

== Використання ==
О — дев'ятнадцята в [[українська абетка|українській]] абетці, буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У сучасній українській мові цією літерою позначають кілька схожих звуків:
* [[Огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття|[ɔ]]] — огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття (''вог'''о'''нь'', '''''о'''зер'''о''''');
* [[Огублений голосний заднього ряду високо-середнього підняття|[o]]] — його [[алофон]], що вимовляється у ненаголошеній позиції перед складом з наголошеним — [зоузуля, коужух] (близько до «у»);
* [[Огублений голосний заднього ряду середнього підняття|[o̞]]] — його другий алофон (''п'''о'''їзд'').

=== Звук «о» ===
Літера '''о''' передає фонему /o/, що містить кілька алофонів: [[Огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття|[ɔ]]], [[Огублений голосний заднього ряду високо-середнього підняття|[o]]], [[Огублений голосний заднього ряду середнього підняття|[o̞]]]. Ця фонема в сучасній українській мові може мати різне походження.
* Від праслов'янського ''*o''. Таке походження має /o/ у більшості слів. У закритих складах він часто переходить у [i] (''дому — дім, коло — кіл''): це явище називається [[ікавізм]]ом. У праслов'янській мові ''*o'' походить від таких ранньопраслов'янських й праіндоєвропейських звуків:
** Від ''*ŏ'' — короткого варіанта звука [o]. Це підтверджують дані порівняльного мовознавства: {{lang-x-slav|*domъ}} — {{lang-la|dŏmŭs}} і {{lang-el|δόμος}} («будова»); {{lang-x-slav|*oko}} — {{lang-la|ŏcŭlŭs}} і {{lang-el|όσσε}}. Від довгого варіанта цього звука ''*ō'' походить інша праслов'янська фонема — ''*a''.
** Від ''*ă'' — короткого варіанта звука [a]. Пор. {{lang-x-slav|*orbota}} — {{lang-de|Arbeit}}; {{lang-x-slav|*osь}} — {{lang-la|ăxĭs}} і {{lang-el|άξων}}; {{lang-x-slav|*more}} — {{lang-la|măre}} і {{lang-got|marei}}, {{lang-x-slav|*otьcь}} — {{lang-la|ătta}} («тато»). Довгий варіант цього звука ''*ā'' також поклав початок праслов'янському ''*a''.
* Від праслов'янського ''*ъ'' — [[редуковані голосні|редукованого голосного]] непереднього ряду. Саме таке походження має [о] у словах ''сон, мох, рот'', у закінченнях орудного відмінка однини (''домом, сином, братом''). Особливістю [о], похідного від ''*ъ'', є те, що він не [[ікавізм|переходить в [i] у закритих складах]] (''сон < *sъnъ, мох < *mъxъ, рот < *rъtъ, домом < *domъmь''). Рідкісні винятки з цього правила (''[[утік (ткацтво)|утік]]'') пояснюються дією закону [[аналогія (мовознавство)|граматичної аналогії]].
* Від [[випадні звуки|вставного]] [о], що з'явився у деяких словах на стиках приголосних після занепаду редукованих (''сосон'' < {{lang-x-slav|*sosnъ}}).
* У запозиченнях з інших мов (''космос, роль, пілон, оранжерея'').

=== Словотворення ===
«О» може бути [[префікс]]ом-[[формант]]ом при словотворенні, напр., омріяти, огорнути, охопити, ошукати<ref>{{стаття|автор=Задорожний В. Б.|назва=До етимології слів обрій і вирій|видання=Мовознавство|рік=2009|випуск=|номер=5|сторінки=44–52|doi=|посилання=}}</ref>. Сучасні українські прийменники (префікси) ''о-'', ''об-'' походять від індоєвропейських прийменників (префіксів) ''*o'', ''obъ'', ''*otъ''. Прийменник (префікс) ''*obъ'' мав первинне значення руху навколо, довкруги чогось, а прийменник ''*o'' — абстрактні значення переходу в інший стан (нині за ним закріплене значення завершення перехідної дії). Префікс ''о-'' має фонетичні варіанти ''об-'', ''обі-'', ''обо-'', які здебільшого зумовлені наступним сполученням звуків<ref>{{книга|автор=|заголовок=Лексикологія та лексикографія|місце=Київ|том=ІІІ|видавництво=|рік=1969|сторінки=|сторінок=|isbn=|посилання=}}</ref>. З іншого боку, первісне ''obъ'' спрощується перед приголосними до ''о''<ref name="ЕСУМ">{{книга|автор=Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні|заголовок=Етимологічний словник української мови|місце=Київ|том=4|видавництво=Наукова думка|рік=2003|сторінки=124|сторінок=|isbn=966-00-0590-4|посилання=}}</ref>.

=== Вигук ===
«О» може бути вигуком, вказівною часткою<ref name="ЕСУМ"/>. Уживається при вираженні різних почуттів, душевних переживань і для підсилення емоційної виразності<ref>{{книга|автор=|заголовок=Словник української мови: в 11 томах|місце=|том=5|видавництво=|рік=1974|сторінки=461|сторінок=|isbn=|посилання=http://sum.in.ua/s/o}}</ref>.

=== Інше використання ===
Використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: ''шифр № 7-'''О''''' і т. д.

== В інших кириличних абетках ==

=== Російська мова ===
У російській мові «о» передає звук [o] лише у наголошених складах. У ненаголошених вона читається як [a] (''корова'' — [каро́ва]) або [[Редукція голосних|[ъ]]] (''молоко'' — [мълако́]) — це явище відоме як [[акання]]. У північноросійських діалектах «о» читається як [o] і в ненаголошеному положенні — це називається [[окання]]м.

=== Церковнослов'янська мова ===
У церковнослов'янському письмі літера «онъ» має кілька графічних варіантів, що розрізнюються за вживанням:
# Звичайний «онъ» — [[Файл:Early Cyrillic letter Onu.png|30px]];
# Вузький «онъ» — використовується у складі диграфа [[Ук (кирилиця)|«ук»]] (правильніше «он-ік»).
# Широкий «онъ» — [[Файл:Cyrillic letter Round Omega.png|70px]]. Використовується у таких випадках:
* на початку слів ({{unicode|''ѻгнь, ѻтрокъ''}}),
* на початку другої частини складних слів ({{unicode|''ѻбоюдуѻстрый''}}),
* на початку кореня після приставок ({{unicode|''праѻтецъ''}}),
* у географічних назвах {{unicode|''iѻрданъ''}} (річка [[Йордан (річка)|Йордан]]) і {{unicode|''іѻппіа''}} (сучасне місто [[Яффа]] або Яффо) і похідних від них,
* для позначення числа [[70]] у [[старослов'янська система числення|кириличній цифірі]];

Поряд з буквою «онъ» для позначення звука [о] у церковнослов'янському письмі використовується також Ѡ («[[Омега (кирилиця)|омега]]»). Вживання тієї чи другої літери регламентується правилами правопису. Для передавання сполучення «от» у прийменниках і приставках використовують букву Ѿ («[[от (кирилиця)|от]]»).

=== Варіанти ===
У московській орфографії ([[Розкол російської церкви|дониконівській]] і [[старообрядництво|старообрядців]]) «вузьке» накреслення могло вживатися замість звичайного і в інших випадках (частіше ненаголошене), але без чіткої системи, лише з міркувань зручності набирання «тісних» рядків. У стародрукованих книгах ([[Іван Федоров|Івана Федорова]] та інших) «широке» накреслення взагалі не використовувалося — замість нього вживали «звичайне», а замість останнього — «вузьке».
[[Файл:Очные О.jpg|мини|Очні й охресні О]]
[[Файл:Cyrillic multiocular o in Psalter, 1429.jpg|мини|Написання «Серафими многоочитії» з Псалтиря XV століття]]
У рукописах трапляються і більш екзотичні варіанти:
* У слові «око» літеру «о» писали з крапкою усередині — для схожості зі справжнім оком — [[Файл:Cyrillic letter monocular O.svg]];
* У двоїні «очи» літеру «о» могли писати з двома крапками — [[Файл:Cyrillic letter binocular O.svg]], або подвійною, з крапками у кожній із з'єднаних між собою «о» — [[Файл:Cyrillic letter double monocular O.svg]].
* У слові «многоочитїи» (про [[херувим]]ів) відоме вживання цілої «хмари» з літер «о» з крапками — [[ꙮ]];
* У словах ''округъ, окрестъ'' з похідними від них усередині «о» ставили хрестик («охресне о») — [[Файл:Cyrillic letter crossed O.svg]]

У пізних [[берестяні грамоти|берестяних грамотах]] XV століття (окремі приклади є в XIV і навіть у XIII століттях) «широке» '''о''' (у деяких почерках розімкнуте згори) і '''о''' з крапкою усередині («очне», воно могло бути вузьким і широким і навіть з «війками» зверху) часто використовували на початку слова і після голосної, у той час як в інших позиціях виступало звичайне «вузьке» '''о'''. Замість «широкого» могли використовувати й омегу.

Фігурні старокириличні накреслення '''О''' включені у стандарт Юнікод версії 7.0<ref>{{cite web|url=http://www.unicode.org/charts/PDF/UA640.pdf|title=Cyrillic Extended-B. Range: A640–A69F|work=unicode.org}}</ref>:
{|class="standard"
|-
|Вид символа||[[Файл:U+A66E multiocular O (10 eyes).svg]]||[[Файл:Cyrillic letter double monocular O.svg]]||[[Файл:Cyrillic letter monocular O.svg]]||[[Файл:Cyrillic letter double O.svg]]||[[Файл:Cyrillic letter crossed O.svg]]||[[Файл:Cyrillic letter binocular O.svg]]
|-
|Код великої літери||—||U+A66C||U+A668||U+A698||U+A69A||U+A66A
|-
|Код малої літери||U+A66E||U+A66D||U+A669||U+A699||U+A69B||U+A66B
|}

== Цікаві факти ==
* Слово з трьома цими літерами підряд: з'''ооо'''б'єднання.
* В українській мові існує слово, що складається з однієї цієї літери — «о». Воно омонімічне: може означати як вигук, часто уживаний у звертанні (''О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок''), так і прийменник (перед голосними має форму ''об''). Зараз цей прийменник використовується лише для позначення часу (''о сьомій годині''), і з дієсловами, що мають значення «зіткнутися», «ударитися», «битися» (''миска розбилася о камінь, хвилі б'ються о берег''). Історичне вживання прийменника «о» було ширшим, так, у сполученні з місцевим відмінком він широко використовувався замість прийменника «про», трапляється в цьому значенні він і в літературі: ''«О Довбушу він ніколи не споминав, о грошех і скарбах тож само ні»'' ([[Франко Іван Якович|І. Я. Франко]]), ''«А тут бур'ян, піски, тали… І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила»'' ([[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]]), ''«Ще довго стояла громада нерухомо.. Нарешті розійшлась: кожний мав о чім думати після слів Соловейка»'' ([[Коцюбинський Михайло Михайлович|М. М. Коцюбинський]])<ref>{{СУМ-11|О}}</ref>. У цьому значенні прийменник «о» зараз широко вживається у деяких [[слов'янські мови|слов'янських мовах]] ({{lang-ru|думаю о тебе}}, {{lang-pl|myślę o tobie}}, {{lang-sr|ја мислим о теби}}, {{lang-hr|ja mislim o tebi}} — «я думаю про тебе»). У сучасній українській мові може заміняти «про» з метою стилизації під старосвітське мовлення («[[Слово о полку Ігоревім]]»).
* На кириличній клавіатурі з розкладкою [[ЙЦУКЕН]] літери А і О помічені точками або рисками — для зручнішої орієнтації при сліпому методі друкування.
* Згідно зі [[Словарь української мови|Словарем української мови]] Б. Грінченка, «оником» (зменшувальна форма «он») наприкінці XIX — початку XX ст.ст. називали [[0 (цифра)|нуль]]<ref>{{Грінченко|Оник|35228-onyk.html#show_point}}</ref>.

== Таблиця кодів ==
{| class="standard"
! [[Кодування]]
! Регістр
! Десятковий код
! 16-ковий код
! Вісімковий код
! Двійковий код
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]] (звичайне О, о)
| Велика
| style="text-align:right;" | 1054
| style="text-align:right;" | 041E
| style="text-align:right;" | 002036
| style="text-align:right;" | 00000100 00011110
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 1086
| style="text-align:right;" | 043E
| style="text-align:right;" | 002076
| style="text-align:right;" | 00000100 00111110
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]] (широке {{unicode|Ѻ, ѻ}})
| Велика
| style="text-align:right;" | 1146
| style="text-align:right;" | 047A
| style="text-align:right;" | 002172
| style="text-align:right;" | 00000100 01111010
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 1147
| style="text-align:right;" | 047B
| style="text-align:right;" | 002173
| style="text-align:right;" | 00000100 01111011
|-
| rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 190
| style="text-align:right;" | BE
| style="text-align:right;" | 276
| style="text-align:right;" | 10111110
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 222
| style="text-align:right;" | DE
| style="text-align:right;" | 336
| style="text-align:right;" | 11011110
|-
| rowspan="2" | [[KOI 8]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 239
| style="text-align:right;" | EF
| style="text-align:right;" | 357
| style="text-align:right;" | 11101111
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 207
| style="text-align:right;" | CF
| style="text-align:right;" | 317
| style="text-align:right;" | 11001111
|-
| rowspan=2 | [[Windows 1251]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 206
| style="text-align:right;" | CE
| style="text-align:right;" | 316
| style="text-align:right;" | 11001110
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 238
| style="text-align:right;" | EE
| style="text-align:right;" | 356
| style="text-align:right;" | 11101110
|}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' О // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]]. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Українська абетка]]

О - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Q-bit array: Відкинуто редагування 194.44.96.23 (обговорення) до зробленого Илья 81114

Властарь: Імпортовано 1 версія

89.22.200.92 в 08:51, 29 березня 2023

← Попередня версія	Версія за 15:22, 7 жовтня 2024
(Немає відмінностей)

← Попередня версія	Версія за 15:03, 12 листопада 2023
(Немає відмінностей)