Властарь: Імпортовано 1 версія

2024-10-07T19:14:16Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 21:14, 7 жовтня 2024
(Немає відмінностей)

ua>Wolfigelkott в 14:30, 16 липня 2024

2024-07-16T14:30:38Z

Нова сторінка

[[Файл:Fibula Nogach.jpg|праворуч|400px|thumb|Фібула з ногайчинського кургану]]

'''Ногайчинський курган''' — [[сармати|сарматський]] [[курган ]] [[I століття до н. е.]] в [[Крим]]у.

== Місцезнаходження кургану ==
Курган знаходиться поблизу [[Червоне (Нижньогірський район)|с. Червоне]] (Ногайли-Ахмат) Білогірського району АР [[Крим]].

== Історія дослідження ==
Будівництво [[Північно-Кримський канал|Північно-Кримського каналу]] викликало необхідність проведення археологічних розкопок в місцях, якими мала йти в Крим вода з Дніпра. Таким чином «курган № 5», відомий також під назвою Ногайчинський, привернув увагу археологічної експедиції.

Курган розкопав у [[1974]] р. [[Щепинський Аскольд Олександрович|Аскольд Щепинський]]. Це було впускне поховання до кургану [[доба бронзи|доби бронзи]]. Згодом дослідженням артефактів з поховання приділив увагу О. Симоненко. Поховальний комплекс він пов'язав з [[алани|аланами]], що принесли в степи над Чорним морем «бірюзово-золотавий» стиль і датував знахідки І — перш. пол. II ст. н. е. Тридцять років після відкриття поховання кримські дослідники Ю. Зайцев та В. Мордвінцева спираючись на червонолаковий унгвентарій, сіролощений горщик, гривну з пласким зворотним боком, запропонували іншу дату Ногайчинського поховання — поч. — перша пол. І ст. до н. е. Подібну дату має поховання поблизу хут. Піщаний на Прикубанні оскільки воно схоже на Ногайчинське за обрядом та комплексом речей<ref>До історичної інтерпретації поховання в Ногайчинському кургані / Ю. П. Зайцев, В. І. Мордвінцева // Археологія. — 2004, N 4. — С. 18</ref>.

== Опис кургану та поховання ==

=== Характеристика насипу ===
Курган висотою близько 7 м та діаметром 46 м. Контурів поховальної споруди прослідкувати не вдалось.

=== Опис поховання та знахідок ===
Всередині кургану розкопали 38 поховань, переважно доби бронзи, але найцікавішим виявилося одне (№ 18), віднесене до сарматських часів. Це поховання не було пограбованим, в ньому знайшли останки заможної жінки та чимало коштовних жіночих прикрас.

Аскольдом Щепинським була знайдена дерев'яна скриня 1,92 х 0,85×0,15 м із залишками фарби на ній. По кутах могили збереглись невеликі круглі заглиблення, імовірно для стовпів. Скриню було орієнтовано з півн-зх. на півд.-сх. В ній витягнуто на спині головою на півн.-зх. було покладено жінку віком — 35-44 років. На шиї вона мала золоту [[Гривна (прикраса)|гривну]], біля скронь лежали сережки, на лобі [[діадема]], на зап'ястках та щиколотках — браслети. В області шиї — брошка.

З правого боку від небіжчиці на рівні гомілкової кістки лежала дерев'яна шкатулка. В шкатулці були знайдені: туалетні флакони, [[фібула|фібули]], медальйон, перстень, підвіски у вигляді лев'ячих голів, амулет. Біля шкатулки стояли алебастрова посудина та тарілка і червонолакова чаша. Біля правого плеча розташувались глечик, бальзамарій та дзеркало. В області грудної клітини зібрані намиста та золоті бляшки. Кисті рук знаходились в срібних чашах. Над скелетом вище його на 0,1 — 0,15 м по всьому периметру лежали золоті платівки<ref>Щепинський А. А. Скарби сарматської знаті //Вісник АН УССР. — 1977, № 10. — С. 75-76</ref>.

Унікальною знахідкою цього кургану є перлини в прикрасах, адже під землею перлини можуть зберігатися не довше 200 років, а потім поступово перетворюються на порошок. Припускають, що збереженню перлин у прикрасах могла сприяти повна відсутність циркуляції повітря.

== Інтерпретації ==
О. Симоненко пов'язував поховання з аланами, які принесли в ці краї «бірюзово-золотавий» звіриний стиль і датував знахідки І — перш.пол. II ст. н. е.<ref>Симоненко А. В. Сарматы Таврии. — К., 1993. — С. 71</ref>. Ю. Зайцев та В. Мордвінцева поділяють прикраси на декілька категорій: оздоби «східного типу» (гривна), античні прикраси (сережки, кольє, флакони, підвіски), убори типу греко-варварських пам'яток [[Кубансько-Приазовська низовина|Прикубання]] (спіральні ножні браслети, кулон з халцедоном, брошка), прикраси птоломеєвського [[Єгипет|Єгипту]] (каблучки). До унікальних знахідок можна віднести [[фібула|фібулу]] у вигляді дельфіна, що зроблена з золота, бронзи та гірського кришталю. Імовірно, що смаки жінки сформувались в елліністичному світі, а поховання здійснене згідно з місцевими традиціями. Текст [[Аппіан]]а «Мітрідатови війни» дозволяє пов'язати поховання з [[Мітрідат VI Евпатор|Мітрідатом Євпатором]], а поховану в ньому жінку вважати його дочкою. За Аппіаном цар Понту Мітрідат встановлював союзи з правителями Причорноморських земель і з 65 р. до н. е. почав видавати за них своїх дочок. У 64 р. до н. е. шлюб виявився вдалим і Мітрідат рушив далі через [[Фракія|Фракію]] в [[Македонія|Македонію]], а потім в [[Кілкіс|Пеонію]] і до [[Італія|Італії]] через Альпійські гори. Перебуваючи в подорожі він відправляв дарунки (прикраси та гроші) в Північне Причорномор'я. Їх співвідносять з прикрасами, що були знайдені в Ногайчинському кургані. Таким чином датують поховання поч. — 50-40 рр. до н. е., адже шлюбний вік становив 18-25 рр., а вік похованої становив 39-41 рр.<ref>До історичної інтерпретації поховання в Ногайчинському кургані / Ю. П. Зайцев, В. І. Мордвінцева // Археологія. — 2004, N 4. — С. 19-23</ref>

У 2012-13 рр. радіовуглецевий аналіз деяких предметів з поховання був здійснений у [[Швеція|Швеції]], в лабораторії радіовуглецевого датування [[Лундський університет|університету в Лунді]], та в [[Німеччина|Німеччині]] в Курт-Енсельгольмському центрі Археометрії. Обидва проведені незалежно аналізи дали однаковий результат — це поховання здійснене не пізніше I ст. до н. е.

Частина артефактів, знайдених у похованні, переважно це прикраси, виготовлені з золота, опинилася в Києві, у Музеї історичних коштовностей України. Решта лишилася в Криму, потрапивши у «Народний музей археології Криму», що не був державним, а існував на громадських засадах. Після смерті у 1997 році Аскольда Щепинського, більша частина артефактів зникла без сліду.

Скарби Ногайчинського кургану фігурують, зокрема і в справі затриманого в [[Нідерланди|Нідерландах]] «Скіфського золота». Оскільки всі виготовлені з золота артефакти з поховання № 18 (зокрема і фібула у вигляді дельфіна) давно зберігаються в [[Київ|Києві]], їх без заперечень повернули в Україну, але це викликає обурення в Криму,<ref>Ткаченко С. Крым-край русский. Курган Ногайчинский, могила царицы // Крымская правда. — 27.08.2014</ref> хоча доля «сімферопольської» частини ногайчинського скарбу після [[Анексія Криму (2014)|анексії Криму Росією]] невідома.

== Примітки ==
{{примітки}}

== Джерела та література ==
* ''О. В. Симоненко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Nohajchynskyj_kurhan Ногайчинський курган] // {{ЕІУ|7|485}}
* [https://www.e-anthropology.com/DownloadFreeFile.aspx?DwID=2515 Симоненко А. В. Сарматское погребение в Ногайчинском кургане: окончание диалога] // Stratum plus. — № 4. 2012. {{ref-ru}}
* [https://zenodo.org/record/850347 Десятерик Д. И. Ногайчинский курган и его сарматские сокровища: историография исследования] // Причерноморье. История, политика, культура. — Выпуск XXII (VII). — Серия А. 2017. {{ref-ru}}

[[Категорія:Сарматські кургани України]]
[[Категорія:Археологія Білогірського району]]

Ногайчинський курган - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Wolfigelkott в 14:30, 16 липня 2024