Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-13T15:59:33Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 17:59, 13 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Shiro D. Neko: оформлення

2023-05-16T20:29:52Z

оформлення

Нова сторінка

{{Культова споруда
|зображення = Monastery Kyzyltash.jpg
|підпис = Храм в ім'я св. Серафима Саровського. 2011 рік.
|назва = На честь Стефана Сурозького Кизилташський чоловічий монастир
|розташування_місто = вул. Кримська, 41, с. [[Краснокам'янка (Феодосійська міська рада)|Краснокам'янка]] [[Феодосійська міська рада|Феодосійської міської ради]], [[АР Крим]]
|розташування_країна = {{UKR}}
|координати = {{coord|44|55|40|N|35|04|02|E|}}
|архітектор =
|інженер =
|скульптор =
|художник =
|замовник =
|дата_початку_спорудження = 1852
|дата_закінчення_спорудження =
|дата_зруйнування = 1923
|дата_відбудови = 1995
|вартість =
|будівнича_система =
|стиль =
|адреса =
|Настоятель = ігумен Никон
|Сайт = www.kiziltash.org
|релігійна конфесія = [[УПЦ (МП)]]
|карта розташування = Україна
}}
'''На честь Стефана Сурозького Кизилташський чоловічий монастир''' — чоловічий монастир Феодосійської єпархії [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]], розташований в горах на висоті 400 метрів над рівнем моря, вище села [[Краснокам'янка (Феодосійська міська рада)|Краснокам'янка]].

Історія монастиря починається з [[1852|1852 року]], коли з благословення владики кримського Інокентія була відкрита Кизилташська [[кіновія]].

== Історія ==

=== Ієромонах Арсеній ===
У травні [[1856|1856 році]] першим настоятелем Кизилташського монастиря був призначений насельник Балаклавського Свято-Георгіївського монастиря отець ієромонах Арсеній. У своєму звіті про прийняття справ отець Арсеній пише: «крім старого будиночка, є ще чотири землянки, покриті черепицею, де поміщається по 11 чоловік братії, які не вміють ні читати, ні співати по церковному»

При ієромонасі Арсенію молитовний будинок був перетворений на церкву в ім'я святого [[Стефан Сурозький|Стефана Сурожського]], яку ієромонах Арсеній освятив у [[1857|1857 році]].

[[20 серпня]] [[1858]] року ігуменом Кизилташського монастиря був призначений отець Парфеній, який залишив самий значний слід в історії монастиря.

=== Ігумен Парфеній ===
У послужному списку ігумена Парфенія записано, що народився він в [[1815|1815 році]] в «міщанському місті [[Кропивницький|Єлисаветграді]]<nowiki/>». Там же закінчив духовне училище і став послушником. [[23 грудня]] [[1845|1845 році]] прийняв чернечий постриг, а незабаром, [[8 квітня]] [[1846]] року був висвячений на ієромонаха. [[30 березня]] [[1852|1852 року]] був відправлений у Тегинське зміцнення Чорноморської берегової охорони для виконання треб, де відзначився своїм інженерним талантом. У серпні 1852 року він запропонував «найлегший спосіб підняття затонулих вантажів», який широко використовувався в подальшому.

У [[1855|1855 році]], під час Кримської війни, отець Парфеній був помічником благочинного. Під вогнем ворога він сповідав і причащав поранених і відспівував полеглих. За особистий героїзм був нагороджений наперсним хрестом на георгіївській стрічці. Після Кримської війни отець Парфеній успішно впроваджує свій спосіб «дуже зручного і дешевого підйому затоплених кораблів у Севастопольській бухті». [[20 березня]] [[1857]] року отець Парфеній за особисту мужність і неабиякі винаходу був нагороджений наперсним хрестом від святійшого [[Синод]]у, а [[7 квітня]] возведений на ігумена.
[[Файл:Kyzyltash._Crimea._Monastery.jpg|ліворуч|міні|Кизилташський монастир. Початок XX століття.]]
Після свого призначення 20 серпня 1858 року на посаду настоятеля Кизилташського монастиря отець Парфеній зайнявся перетворенням обителі. На фотографії початку XX століття зображений монастир, побудований завдяки його працям.

22 серпня 1866 року ігумен Парфеній був розстріляний на лісовій стежці між Таракташем та Кизилташською обителлю. Військово-польовим судом троє причетних до вбивства були засуджені до страти через повішення, однак дослідження справи, що зберігається в РДВІА (Ф. 801. Оп. 92. Д. 23) показали, що [[Тарактаська трагедія|суд не був безстороннім]].

До 1917 року монастир мав подвір'я у [[Феодосія|Феодосії]], [[Генічеськ]]у та [[Судак (місто)|Судаку]]. На території монастиря був цегельний завод, млин, школа для дітей з малозабезпечених сімей. У монастирському саду (нині стадіон) вирощували фрукти та виноград.

Імператриця Олександра Федорівна лікувала ноги в сірководневому джерелі під час відвідування Кизилташського монастиря імператорською родиною.

=== Після Революції 1917 року ===
[[Файл:Выписка_из_протокола_ЦИК_Кр_АССР.jpg|міні|Виписка з протоколу засідання президії ЦВК про закриття монастиря (1923).]]
У жовтні 1923 року монастир закривають, а на його територію переїжджає сільгоспартіль з [[Щебетовка|Отуз]]. У храмах були влаштовані клуб та гуртожиток. У 1935 році на території монастиря розташований санаторій Московського військового округу.<ref name="autogenerated1">{{Cite web|url=http://kiziltash1.narod.ru/1.htm|title=Кизилташский монастырь. История|archiveurl=https://www.webcitation.org/69vOv9Ppk?url=http://kiziltash1.narod.ru/1.htm|archivedate=2012-08-15|accessdate=2011-07-20}}</ref> У роки німецько-радянської війни на території монастиря розташовувалася база партизанського загону. На території монастиря відбулися два великих бою партизан з каральними загонами, але монастирські споруди при цьому не постраждали.

З 1945 по 1950 рік в монастирі знову розміщувався санаторій Московського військового округу.

У 1950 році за наказом [[Берія Лаврентій Павлович|Лаврентія Берія]] всі споруди монастиря були підірвані, а в скелях були прокладені тунелі і на території монастиря розташувався [[Ядерна зброя|ядерний арсенал]] [[Чорноморський флот ВМФ СРСР|Чорноморського флоту]] ([[12-те Головне управління Міністерства оборони|12-те Головне управління Міністерства оборони (ГУМО))]], де здійснювалося збирання і зберігання ядерних боєголовок.<ref name="perekop">{{Cite web|url=http://www.perekop.info/snt-stephan-monastery-in-crimea/|title=Кизилташский монастырь святого Стефана Сурожского в Крыму|archiveurl=https://www.webcitation.org/69vOwZ0CS?url=http://www.perekop.info/snt-stephan-monastery-in-crimea/|archivedate=2012-08-15|accessdate=2011-07-20}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://kiziltash1.narod.ru/stat1.htm|title=Монастырь на атомной бомбе|first=Владимир Крючин|archiveurl=https://www.webcitation.org/68qzdmE4T?url=http://kiziltash1.narod.ru/stat1.htm|archivedate=2012-07-02|accessdate=2011-07-20}}</ref>
У 1992 році ядерні боєприпаси були вивезені з Кизилташа.

=== Відродження ===
28 липня [[1995|1995 року]] до Кизилташу був направлений [[Офіцер|офіцером]]-[[Священик|священиком]] Микола Дем'янюк, який проходив послух у 1 бригаді морської піхоти України. Крім духовно-морального виховання військовослужбовців йому було доручено вирішення питань землевідведення для відродження Кизилташського монастиря.

15 квітня 1997 року на розширеному засіданні Священного Синоду було заслухано рапорт [[Митрополит|митрополита]] Сімферопольського і Кримського [[Лазар (Швець)|Лазаря (Швеця)]] про відкриття Кизилташського чоловічого монастиря в ім'я святого Стефана Сурожського. Священний Синод ухвалив: «благословити відкриття монастиря, намісником його затвердити ієрея Миколу Дем'янюка з пострижением його в ченці»<ref name="pravmir">{{Cite web |url=http://www.pravmir.ru/nastoyatel-kiziltashskogo-monastyirya-igumen-nikon-demyanyuk-pogib-pri-krushenii-samoleta-pod-sudakom/ |title=Настоятель Кизилташского монастыря игумен Никон (Демьянюк) погиб при крушении самолета под Судаком {{!}} Православие и мир |accessdate=9 серпня 2018 |archive-date=9 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180609101457/http://www.pravmir.ru/nastoyatel-kiziltashskogo-monastyirya-igumen-nikon-demyanyuk-pogib-pri-krushenii-samoleta-pod-sudakom/ }}</ref>.

В грудні 1998 року в Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя священик Микола приймає чернечий постриг з ім'ям Никон.

У травні 2000 року за погодженням з командуванням військової частини 2327 почалося будівництво перших братських корпусів.

У 2002 році ієромонах Никон возведений у сан ігумена. Свято-покровський храм у Судаку має статус подвір'я Кизилташського монастиря.<ref>По материалам, предоставленным Кизилташским мужским монастырем.</ref>
{| align="center" class="" style="margin-bottom: 10px;"
|[[Файл:Spring,_Kyzyltash_Monastery._Crimea.jpg|міні|Монастирське джерело.]]
|[[Файл:Kyzyltash_Monastery._Crimea.jpg|міні|Храм Всіх Печерських Святих. Кизилташський монастир. 2011 рік.]]
|[[Файл:Kyzyltash._Crimea._Ukraine._Monastery.jpg|міні|Новий храм в ім'я св. Серафима Саровського]]
|[[Файл:Cave._Kyzyltash._Crimea.jpg|міні|Печера.]]
|}
Храм Всіх Печерських Святих побудований в 2002 році на території, де раніше не було монастирських будівель.

[[Храм]] в ім'я святого [[Серафим Саровський|Серафима Саровського]] побудований у травні [[2008|2008 року]] на місці, де була каплиця в ім'я св. Серафима Саровського, і освячений в 2010 році. Один з небагатьох дерев'яних храмів у Криму.

Зі створенням у 2012 році Феодосійської та Керченської єпархії, монастир перейшов до її відання.

Офіційний сайт монастиря www.kiziltash.org

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==

* {{ВТ-ЕСБЕ|Кизилташский монастырь}}(рос.)
[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Монастирі за алфавітом]]

На честь Стефана Сурозького Кизилташський чоловічий монастир - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Shiro D. Neko: оформлення