ua>CommonsDelinker: Зображення:Flag_of_the_crimeans.svg замінене на Зображення:Flag_of_the_Crimeans.svg за вказівкою користувача CommonsDelinker. Причина: File renamed: Criterion 3 (obvious error) · a t

2023-07-12T13:41:17Z

Зображення:Flag_of_the_crimeans.svg замінене на Зображення:Flag_of_the_Crimeans.svg за вказівкою користувача CommonsDelinker. Причина: File renamed: Criterion 3 (obvious error) · a t

Нова сторінка

{{Infobox Military Conflict
|conflict= Молдавські походи
|partof = [[Польсько-турецька війна 1683-1699]]
|image = Bitwa_pod_Parkanami.jpg
|size = 300px
|caption = Битва під Парканами
|date = [[1683]] — [[1691]]
|place = Україна, Моладвія
|result = перемога поляків
|territory =
|combatant1=[[Файл:Flag of Poland.svg|border|22px]] [[Річ Посполита]] 
* [[Файл:Flag of Courland (state).svg|border|22px]] [[Курляндія і Семигалія|Курляндія]] 
* [[Файл:Flag of Ukraine.svg|border|22px]] [[Гетьманщина|Україна]]
[[Файл:Flag_of_England.svg|border|22px]] [[Священна ліга (1684)|Священна Ліга]]

|combatant2=[[Файл:Flag of Turkey.svg|border|22px]] [[Османська імперія]] 
* [[Файл:Flag of the Crimeans.svg|border|22px]] [[Кримське ханство|Крим]] 
* [[Файл:Flag_of_Moldavia.svg|border|22px]] [[Молдавське князівство|Моладвія]] 

|commander1= [[Файл:Flag of Poland.svg|border|22px]] [[Ян III Собеський]] [[Файл:Flag of Courland (state).svg|border|22px]] [[Фрідріх-Казимир Кеттлер|Фрідріх-Казимир]]

|commander2=[[Файл:Flag of Turkey.svg|border|22px]] [[Мехмед IV]] [[Файл:Flag of Turkey.svg|border|22px]] [[Сулейман II]] [[Файл:Flag of Turkey.svg|border|22px]] [[Ахмед II]]

|strength1=
|casualties1=
||casualties2=
}}

'''Молдавські похо́ди Я́на Собе́ського''' були частиною [[Польсько-турецька війна 1683-1699|польсько-турецької війни 1683—1699]]

== Причини походів ==
[[Файл:Jan Sobieski.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Ян III Собеський|Ян Собеський]]]]
Після [[Оборона Відня|перемоги габсбурзьких та польських військ над армією візира Кара Мустафи під Віднем (1683)]] [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] був сповнений рішучості продовжити війну. Польський король висував широкі плани витіснення османів з Європи. Одним з напрямків у цих планах розглядалися військові дії із завоювання Молдавського та Волоського князівств, які, за задумом Собеського, повинні були утворити нове князівство під владою його сина Якуба, що сприяло б успадкуванню королевичем Якубом трону Речі Посполитої після смерті батька.

Серйозною перешкодою на шляху здійснення планів [[Ян III Собеський|Собеського]] була Кримська орда, що зберегла боєздатність після поразки 1683 року. Звідси випливали плани польського короля із захоплення степових територій між Дніпром і Дунаєм для роз'єднання Османської імперії та татар.

Плани Речі Посполитої підтримували союзники із Священної ліги, в першу чергу Габсбурзька монархія. Спонукаючи польського короля до активних дій у Причорномор'ї, імператор Священної Римської імперії хотів відвернути увагу татар від втручання у справи балканського регіону.

== Похід 1683 року ==
Вже восени 1683 року, зібравши значні сили, Собеський виступив в похід з метою витіснення османів з Молдавського князівства та їхньої опорної бази на землях Речі Посполитої, Кам'янець-Подільської фортеці. Війська Речі Посполитої під командуванням господаря-емігранта Стефана Петрічейку разом з козацькими загонами гетьмана [[Степан Куницький|Куницького]] в результаті [[Похід Куницького на Правобережжя і Молдаву|успішних дій]] зайняли столицю Молдавського князівства Ясси. Звідси Куницький на чолі загонів молдаван і козаків здійснив похід на Буджак, але при поверненні був атакований османсько-кримськотатарськими силами. Зазнавши [[Битва під Рені|невдачі]], [[Степан Куницький|Куницький]] з частиною козацької кінноти відступив до Ясс, звідки повернувся на землі Речі Посполитої.

Успішні дії країн Священної ліги влітку 1684 року в ході войни з османами, зокрема операції військ Речі Посполитої з блокування Кам'янець-Подільської фортеці, посилили позиції пропольськи налаштованих молдавських бояр, що розраховували на звільнення князівства від османської влади за допомогою Речі Посполитої. Серед бояр-емігрантів, що проживали в Речі Посполитій, проявилося прагнення вплинути на громадську думку Речі Посполитої і переконати короля в необхідності активізації боротьби за звільнення Молдавського князівства від влади султана. Таку мету переслідувала «Польська поема» колишнього великого логофета Молдавського князівства Мирона Костіна, що з'явилася влітку 1684 року, і звернення молдавських бояр до Яна Собеського. Це звернення являло собою політичну та економічну програму устрою князівства в разі його звільнення від османської влади та включення до складу Речі Посполитої як особливої її частини. Зокрема, у зверненні до короля молдавські бояри, обіцяючи йому нести військову службу, просили поширення на них тих же економічних і політичних свобод і привілеїв, якими користувалась шляхта Корони та Литви. Основні положення документів, що з'явилися в емігрантському молдавському середовищі, відповідали соціально-економічним інтересам переважної частини бояр Молдавського князівства, відповідали їхнім пропольським настроям.

== Похід 1685 року ==
У липні 1685 року молдавським господарем став Костянтин Кантемир. Кантемир, знаючи про військові приготування Речі Посполитої, пропонував через своїх послів гетьману [[Яблоновський Станіслав Ян|Станіславу Яблоновському]] не вступати на молдавську територію, але зосередити дії його армії на взятті Кам'янця-Подільського і розоренні Буджака. Але [[Ян III Собеський|Ян Собеський]], стикаючись з серйозними труднощами при облозі укріпленої османами фортеці, розпочав похід у Молдавське князівство, розраховуючи таким шляхом не тільки отримати нові території, але й, головне, відрізати османами шляхи постачання Кам'янецької фортеці, тим самим змусивши їх здати її. У той же час ця військова кампанія короля повинна була відвернути на себе частину османських сил і тим самим у рамках Священної ліги надати допомогу Габсбургам.

У вересні 1685 року війська Речі Посполитої під командуванням [[Яблоновський Станіслав Ян|Яблоновського]] перейшли Дністер і рушили невідомим їм шляхом по Буковині. Заскочена зненацька 1 жовтня 1685 року несподіваним нападом османсько-татарських сил поблизу містечка Боян армія [[Яблоновський Станіслав Ян|гетьмана]] опинилася в катастрофічному становищі і була змушена відступити. Господар Кантемир виступив проти військ Речі Посполитої і на чолі своїх загонів воював на боці Османської імперії.[[Файл:Irp1686.png|міні|ліворуч|300пкс|Річ Посполита у 1686 році]]

== Похід 1686 року ==
Незважаючи на невдачу військ Речі Посполитої у Молдавському князівстві, [[Ян III Собеський]] готувався до нового походу в 1686 році, метою якого було завоювання Дунайських князівств, розорення Буджака та змушення до здачі османами Кам'янця-Подільського. У ході підготовки цієї кампанії король прагнув заручитися підтримкою Кантемира. При посередництві М. Костина, що повернувся до Молдавського князівства, він почав переговори з молдавським господарем. [[Ян III Собеський| Собеський]] пропонував Кантемиру вступити в Священну лігу і був готовий гарантувати йому спадкову владу в Молдавському князівстві, якщо князівство перейде під протекторат Речі Посполитої. Кантемир обіцяв після вступу військ Речі Посполитої на молдавську територію надати королю допомогу військовою силою і провіантом. Однак він залишався вірним султану, а переговори з Річчю Посполитою, як і пізніше з Габсбургами, велися ним з метою захистити себе і зберегти престол на випадок поразки Османської імперії.

У кінці липня 1686 року армія Речі Посполитої вступила у межі Молдавського князівства і почала успішне просування її територією. 16 серпня 1686 року Ян Собеський урочисто в'їхав у Ясси. Кантемир, який залишив разом зі своїми прихильниками столицю після появи в місті першого загону Речі Посполитої, звернувся до бояр князівства із закликом приєднатися до нього і виступити проти військ Речі Посполитої. На бік поляків перейшов тільки двохтисячний загін молдавської кавалерії, що складався головним чином з дрібних і середніх бояр та служилих людей, що прагнули в результаті звільнення від османської влади домогтися поліпшення свого економічного і суспільного статусу. Більша частина великого молдавського боярства підтримала господаря Костянтина Кантемира. Тільки митрополит Досифей, будучи послідовним прихильником антиосманської орієнтації, приєднався до [[Ян III Собеський| Собеського]], а потім після поразки армії Речі Посполитої виїхав разом із королем у Річ Посполиту. Не будучи переконаний в можливості вирішальної перемоги Речі Посполитої над османами, Кантемир, незважаючи на попередню домовленість з королем, не приєднався до Речі Посполитої і на чолі своїх загонів виступив на боці султанських сил.

Армія [[Ян III Собеський|Яна Собеського]] опинилася в скрутному становищі. Не вступаючи в бій, османсько-кримськотатарські війська вимотували поляків раптовими нападами. Вони руйнували все по маршруту пересування армії Речі Посполитої. Не лише голод, але й сильна посуха зменшували сили польських військ. Раптова пожежа в Яссах не дозволила королю закріпитися в столиці князівства. Королівська армія, переборюючи великі труднощі і несучи втрати, відступила на територію Речі Посполитої. Тільки в Кимпулунгу і деяких монастирях на півночі князівства залишилися гарнізони Речі Посполитої, що дозволяли королю здійснювати контроль над північними повітами Молдавського князівства і слугували формальною підставою претензій Речі Посполитої на Молдавське князівство. У 1687 році для управління зайнятими територіями король призначив свого губернатора — капітана Туркула.

== Пауза 1687—1690 років ==
На тлі успіхів Габсбургів у війні з османами все очевиднішою ставала нездатність Речі Посполитої продовжувати війну. У 1688 році королівська армія виявилася не спроможною навіть перейти Дністер. Зневірившись у можливості успіху Речі Посполитої в боротьбі з османами, [[Костянтин Кантемир]] в 1689 році відкрито діяв в інтересах Порти. Він був на її боці під час сепаратних османсько-польських мирних переговорів, сприяв переговорам про укладення сепаратного московсько-османського мира. У той же час з початку 1689 року Кантемир й молдавські бояри прохристиянської орієнтації таємно стали встановлювати контакти з габсбурзьким командуванням, зв'язуючи плани можливого звільнення від влади османів не з Річчю Посполитою, а з Габсбургами.

Восени 1690 року султанські війська нанесли кілька поразок Священній лізі. Розвиваючи наступ у напрямі Дунаю, османи взяли Смедерево, Белград, Видин. У цих умовах між країнами Священної ліги загострились протиріччя. Річ Посполита вела сепаратні переговори з Портою, таємні контакти зі Стамбулом встановлювала й Габсбурзька монархія. Не довіряючи союзникам з ліги, Московське царство також прагнуло налагодити мирні відносини з османами. За його проханням посередництво в переговорах взяв на себе молдавський господар Кантемир, якому ця місія надавала шанс прислужитися своєму сюзерену-султану, сприяючи виходу з війни важливого для нього суперника — Московського царства.

У 1690 році молдавський господар направив до Москви капітана Івана Белевича з умовами миру, запропонованими кримським ханом. Белевич намагався переконати московську сторону в тому, що Річ Посполита, порушуючи союзні обов'язки, ведуть з Портою сепаратні переговори про мир і союз проти Московського царства. Він радив прискорити відправлення до Криму московських послів для переговорів про мир. З огляду на отримані через Івана Белевича відомості у Москві вирішили вступити в сепаратні переговори з султаном і просили молдавського господаря повідомити про цей намір візіру та кримському хану, а також сприяти надсиланню в Московське царство ханських послів, оскільки відправка царських послів у Крим могла б викликати підозру союзників з Священної ліги.

Про все це, як і про укладення молдавсько-габсбурзької угоди, скоро стало відомо у Варшаві, і це сприяло погіршенню молдавсько-польських відносин, чим скористалася габсбурзька дипломатія. Підігріваючи прагнення Я. Собеського до завоювання Молдавського князівства, Габсбурги намагалися підтримати інтерес польського короля до продовження війни з османами, хоча сам віденський двір після серйозних військових поразок 1690 року активізував таємні переговори з Портою про мир. Чимале значення приділялося тому, що нова кампанія Речі Посполитої проти Молдавського князівства відтягнула б частину османських і татарських сил від театру дій габсбурзьких військ.

== Похід 1691 року ==
У 1691 року [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] знову почав похід для завоювання Молдавського князівства. У новій військовій кампанії османсько-кримськотатарські війська вдалися до колишньої тактики: не даючи бою, вони вимотували армію Речі Посполитої [[Битва під Переритою (1691)|постійними нападами]]. Але головною неприємністю для короля стало те, що господар К. Кантемир в черговий раз відмовився перейти на бік Речі Посполитої. Більш того, він залишив Ясси і звернувся до всіх жителів Молдавського князівства, здатних носити зброю, з закликом ставити опір війську Собеського. Одночасно молдавський господар звернувся за допомогою до татар.

Армія Речі Посполитої була погано оснащена та відчувала потребу в провіанті, а в поруйнованому князівстві не було ресурсів для поповнення його запасів. Як писав К. Кантемир до Стамбула, він «наказав спалити всі пасовища і зарити всю пшеницю». У важкій ситуації Собеський вирішив рушити у напрямку до Трансільванії для з'єднання з габсбурзьких військами генерала Ветерані. З цією метою король зупинив свої сили в Романі, очікуючи, що К. Кантемир змінить своє ставлення до Речі Посполитої після захоплення козацьким загоном під командуванням Друшкевича фортеці Сороки. Але молдавський господар не бачив успішної перспективи в діях ослаблених, позбавлених матеріальних ресурсів військ Речі Посполитої і залишився вірним султану. Не збулися надії Яна Собеського на поміч з боку союзника по коаліції — Габсбургів. Габсбурзьке командування і цього разу відмовилося від воєнної підтримки походу польського короля. Знову позначилося суперництво Габсбургів і Речі Посполитої за володіння Дунайськими князівствами. Знесилена армія Собеського була змушена повернутися на батьківщину.

Черговий похід польського короля в Молдавське князівство не привів до тих результатів, на які розраховував Собеський. Йому вдалося лише трохи розширити свої володіння в північній частині князівства, зайнявши Нямц і Сучаву. Підготовлений нашвидкуруч і зроблений для посилення позицій Речі Посполитої на випадок укладення миру з Портою цей похід знову став лише військовою акцією, вдало використаною габсбурзьким командуванням у війні з османами.
[[Файл:Молдавські походи Яна Собеського 1695.JPG|міні|ліворуч|400пкс|Залоги Речі Посполитої в Молдавському князівстві у 1695 році|посилання=Special:FilePath/Молдавські_походи_Яна_Собеського_1695.JPG]]

== Закінчення війни ==
Після 1691 року антиосманські дії з боку Речі Посполитої майже припинилися. Війна з Францією не давала Габсбургам можливості організувати широкі наступальні операції на Балканах. У 1695 і 1696 роках війська султана перемогли у ряді битв з габсбурзькими військами. У битві при Лугожі (1695) загинув генерал Ветерані. Великі втрати імператорські війська понесли в битві за Темешвар, у якій був убитий генерал Хайсслер.

Спроби Московського царства після оволодіння у 1696 році Азовом активізувати дії антиосманської коаліції не мали успіху. У Європі назрівала [[війна за іспанську спадщину]], Габсбурги прагнули до встановлення миру з султаном. Перелом у цій війні на користь Габсбурзької монархії стався в ході успішних операцій імператорських військ, очолюваних талановитим полководцем Євгеном Савойським. Бій при Зенті (11 вересня 1697 року) вирішив результат війни. Порта була змушена укласти 15 жовтня 1698 року перемир'я і почати мирні переговори з країнами Священної ліги. За посередництва англійського посла в Стамбулі переговори почалися в місті Карловац.

Переговори в Карловаці показали, що Дунайські князівства були лише пішаками в політичних розрахунках Габсбургів та Речі Посполитої, що до того ж постійно змагалися через них між собою. На догоду своїм інтересам вони з легкістю відмовилися у 1699-му від князівств. За умовами Карловацької угоди Молдавське та Волоське князівства залишалися в системі підвладних султану територій. Річ Посполита звільняла зайняту під час війни північну частину Молдавського князівства в обмін на Кам'янець і Поділля.

== Джерела ==
* Семенова Л. Е. Княжества Валахия и Молдавия. Конец XIV— начало XIX в. (Очерки внешнеполитической истории). — М.: Индрик, 2006. — 400 с; ил. ISBN 5-85759-363-8

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20110902095141/http://wielkisobieski.pl/index.php?option=com_content&task=view&id=94&Itemid=3 www.wielkisobieski.pl]
* Markowicz, Marcin. [https://www.wilanow-palac.pl/the_bukovina_campaign_of_1685.html The Bukovina campaign of 1685] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201020114642/https://www.wilanow-palac.pl/the_bukovina_campaign_of_1685.html |date=20 жовтня 2020 }} //
Museum of King Jan III’s Palace at Wilanów. 2013/

[[Категорія:Польсько-турецька війна 1683—1699‎ ]]

Молдавські походи Яна Собеського - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>CommonsDelinker: Зображення:Flag_of_the_crimeans.svg замінене на Зображення:Flag_of_the_Crimeans.svg за вказівкою користувача CommonsDelinker. Причина: File renamed: Criterion 3 (obvious error) · a t

← Попередня версія	Версія за 01:41, 15 листопада 2023
(Немає відмінностей)