ua>InternetArchiveBot: Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3

2023-04-26T07:51:46Z

Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3

Нова сторінка

{{Замок
| назва = Кульчукське городище
| місцева_назва = 
| зображення =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| статус = 
| країна = {{UKR}}
| місце розташування = [[Громове]], [[Автономна Республіка Крим]]
| архітектурний стиль = 
| автор проєкту = 
| матеріал = 
| будівник = 
| архітектор =
| перша згадка = 
| початок будівництва = 
| закінчення будівництва =
| стан = 
| сховище = 
| кр = Крим
}}

'''Кульчукське городище''' інша назва '''Червоний пагорб''', або ж '''Тамірак''' <ref>[http://krymology.info/index.php?title=Кульчук&redirect=no Відомий історик Шульц, висунув гіпотезу, що Кульчукське городище могло бути не чим іншим, як давньою скіфською фортецею Тамірака, про яку згадували ще Страбон, Птолемей та Стефан Візантійський ]{{Недоступне посилання}}</ref>) — [[Грецькі колонії|греко]]-[[Скіфи|скіфське]] давнє [[Город (укріплення)|городище]] розташоване в західній частині [[Кримський півострів|Криму]], в межах села [[Громове]].

== Розташування ==
Городище Кульчук знаходиться на узбережжі [[Чорне море|Чорного моря]], а саме на [[Тарханкутський півострів|Тарханкутському виступі]] в Північно-Західному Криму. Неподалік нього, 2,5 кілометри на південь, розкинулося село Громове. Це було найбільше городище цієї частини Криму (площа, що уціліла після розмиву, — 1,5 гектари і ще понад 2 гектари могильника)<ref>{{Cite web |url=http://www.archmap.ru/mondescr/kulchuk.htm |title=Городище Кульчук вважається одним з найбільших в Херсонеській державі (перша половина IV - II ст. до н.е.) і в Кримській Скіфії (середини II ст. до н.е.) і на рубежі VIII - IX ст н.е. на цьому місці було велике поселення Салтівської культури (представників Хозарського каганату) |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=23 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150923175037/http://www.archmap.ru/mondescr/kulchuk.htm }}</ref>.

Знаходячись на кручі (11 метрів над морем), поселення з 3 боків мало природний [[Рельєф географічний|рельєфний]] захист (з двох сторін глибокі [[Балка|балки]], а з заходу омивалося [[море]]м). В народі це місце називають Джага-Кульчук (що з [[Тюркська мова|тюркської]] перекладається як "попелястий курган" або "багряний пагорб").

Відомий вчений-археолог Павло Шульц, після детальних досліджень та вивчення давньогрецьких манускриптів локалізував на цьому місці давнє містечко Тамірака, яке згадували: [[Страбон]] (Strabo, VII, 3, 19), [[Клавдій Птолемей]] (III, 5, 2), [[Арріан]] (Arr. PPE, 32 (2OH) і [[Стефан Візантійський]].

== Заснування городища ==
Згідно з археологічними нашаруваннями, вчені - археологи та історики вважають, що перше поселення на Червоному пагорбі виникло десь в [[IV століття до н. е.|IV столітті до н. е.]], і саме в цей час вся прибережна смуга Північно-Західного Криму з містом [[Керкинітида|Керкинітидою]] були доєднані до [[Херсонес Таврійський|Херсонеської держави]]. Попавши під опіку потужного [[Мегаполіс|мегаполіса]], можна було не боятися тривалих набігів [[Кочовики|кочовиків]] та спустошення цих земель. З тих часів і розпочався бурхливий розвиток цих місць. Численні поселенці вибирали собі наділи, найбільш родючі землі були розмежовані та почалося їх активне сільськогосподарське освоєння, херсонесці будують десятки нових поселень. Зазвичай це були сільськогосподарські [[Садиба|садиби]], укріплені [[поселення]], їхні мешканці займалися [[Хліборобство|хліборобством]], [[Виноробство|виноробством]] і [[Скотарство|скотарством]]. Відтак, головним багатством цієї землі були [[хліб]] і [[вино]], які продавали в Херсонес і Керкінітиду, а вже звідти переправляли в інші [[Грецькі колонії|грецькі центри]]. Завдяки цьому наприкінці IV–III століття до нашої ери Північно-Західний Крим став [[Житниця|житницею]] Херсонеської держави<ref>{{Cite web |url=http://crimeagold.com.ua/monuments/karatobe.htm |title=Основним заняттям населення селища було хліборобство. Про це свідчить велика кількість ям для зберігання зерна та уламків зернотерток, знайдених на городищі |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=6 вересня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180906195429/http://crimeagold.com.ua/monuments/karatobe.htm }}</ref>.

Взагалі, у ті давні часи морські шляхи були найбезпечнішими й найшвидшими для перевезення вантажів та торгівлі. Тому грецькі міста-колонії утворювалися, в основному, вздовж узбережжя. А ставши великими мегаполісами, вони розвивали свої сільськогосподарські провінції. Таким самим чином діяли управителі Херсонесу, заклавши чимало поселень на дальній хорі (були споруджені укріплення, садиби, розмежовані наділи, зазеленіли виноградники і сади), одне з яких і було Кульчукське.

Під час першої археологічної вилазки, у 1929 році, на узбережжя Тарханкута було знайдено чимало артефактів, за якими можна визначити хронологію існування городища та ймовірний час заснування. Так, у підйомному матеріалі і в перекопі були виявлені фрагмент пухлогорлої тари [[Хіос]]а та ніжка [[Амфора|амфори]] з [[Пепарет]]а, які ходили в [[побут]]і перших поселенців, відповідно, на межі V - IV ст. до нашої ери; відтак, ці дати стали відправною точкою для заснування поселення<ref>http://прекрасная-гавань.рф/publ/o_poselke/istorija/arkheologicheskie_raskopki_kurgany_i_antichnye_poselenija/3-1-0-86 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190916104737/http://xn----7sbabalfm9b5agnncq8ptb.xn--p1ai/publ/o_poselke/istorija/arkheologicheskie_raskopki_kurgany_i_antichnye_poselenija/3-1-0-86 |date=16 вересня 2019 }} ... виявлені фрагмент пухлогорлой тари Хіос і ніжка амфори Пепарет, що дозволяє удревніть дату виникнення поселення і віднести її до рубежу V - IV ст. до н.е.</ref>.

== Археологічні особливості ==
Кульчуківське городище не було в числі найдослідженіших (ймовірно це посприяло тому, що воно не таке вже розграбоване й понищене), тому сучасні [[Археологія|археологи]] все частіше споряджають сюди експедиції, і давній Тамарик розкривається перед ними. Підсумовуючи ті численні знахідки та аналізуючи матеріал, вчені дійшли до висновку, що археологічну хронологію можна поділити на три етапи: грецький, скіфський та ранньо-середньовічний (сарматський)<ref>{{Cite web |url=http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/istorija-issledovanija-antichnyh-pamjatnikov-severo-zapadnogo-kryma-prodolzhenie-2.html |title=«ИСТОРИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ АНТИЧНЫХ ПАМЯТНИКОВ СЕВЕРО-ЗАПАДНОГО КРЫМА (продолжение, ч.3)» Кульчукське городище і могильник розкопував спочатку загін Західно-Кримської експедиції, потім однойменна експедиція ІА АН СРСР, з 1993 р - ИИМК РАН. За час робіт була розкрита площа понад 1000 м² на глибину 2,5-4,0 м. В культурних нашаруваннях були виділені три етапи: грецький, скіфський і ранньосередньовічний |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=24 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150724021858/http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/istorija-issledovanija-antichnyh-pamjatnikov-severo-zapadnogo-kryma-prodolzhenie-2.html }}</ref>.

[[Стратиграфія|Стратиграфічно]] археологічний розкоп виглядає таким чином<ref>{{Cite web |url=http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/kratkij-obzor-issledovanij-donuzlavskoj-ekspeditsii-kf-ia-nana-kulchukskom-gorodische.html |title=«Короткий огляд досліджень Донузлавської експедиції КФ ІА НАН України на Кульчукському городищі» С.Б. Ланцов, молодший науковий співробітник історикоархеологічного заповідника «Калос Лімен», кандидат історичних наук |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=23 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150723215141/http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/kratkij-obzor-issledovanij-donuzlavskoj-ekspeditsii-kf-ia-nana-kulchukskom-gorodische.html }}</ref>:
* Зверху значний шар гумусу (від 1 до 2 метрів);
* Потім іде шар сіро-золистої суспенсії з кам'яними завалами ранньо-середньовічного часу (Салтівська культура);
* Нижче чималий пізньоскіфський горизонт (виявлено чимало стін і приміщень, завершується шаром золи, ймовірно від пожежі та руйнації;
* А найнижчий культурний шар належить до грецької культури, саме існування поселення віддаленої хори Херсонесу Таврійського.

=== Грецьке поселення ===
Найдавніші культурні пласти, віднайдені археологами, належать до періоду поселення греків на цій місцині. Були виявлені декілька напівземлянок (овальні заглиблення у землі), половина з яких знищені абразією. Усі залишки споруд, що збереглися, мають довжину від 2,5 до 4 метрів і глибину 0,35 — 0,70 метрів. Найпершими знахідками на цьому місці, які визначають час заснування поселення, є уламки [[Амфора|амфор]] [[Хіос]]а, [[Гераклея Понтійська|Гераклеї]], [[Сіноп]]у і елементи гончарної кераміки, знайдені в насипі напівземлянок ([[IV століття до нашої ери]]).

Найбільше знахідок припадає на часи формування грецького укріплення: побудови вежі, мурів та вимостків і садиб (хоча частина з них знижена розмивом берега, але загальну картину самого городища вчені змогли визначити). Сама вежа була квадратна (9*9 метрів) з глинобитною підлогою та стінами в 1,10 м завтовшки. Зернові ями мали грушоподібну форму. На півдні городища, на обриві, віднайшли залишки грецького капища - есхара, в ямі якого чимало золи з великою кількістю уламків жаровень, перепалених кісток тварин, птахів, риб, фрагментів посуду (чорнолакова кераміка). Некрополь городища датується останньою чвертю IV століття до нашої ери.

Останні греки-поселенці залишили по собі укріплену садибу з вежею, обнесені протитаранним поясом і захисними стінами (по периметру) херсонеського типу і складені із [[Квадрига|квадрів]] з піронами і рустами (розібравши стіни вежі та мурів, що залишилися від їх попередників). Після дослідження археологи визначилися, що садиба виникла в першій чверті III століття до нашої ери і проіснувала до першої половини II століття до нашої ери.

=== Скіфське городище ===
Скіфи оселилися на місці городища після того, як утвердилася Пізньоскіфська держава зі столицею [[Неаполь Скіфський]] ([[II століття до н. е.|кінець II]] і початок [[I століття до н. е.|I століття до нашої ери]]). Уже за усталеною формою, скіфи, захопивши херсонеські колонії-садиби одразу ж починали зводити захисні фортифікації. Вони викопали [[рів]] і насипали вал, який облаштували каменем зі сторони поселення і оперли об оборонну стіну херсонеської садиби. Господарські кам'яні житла в городищі зводились від часів ІІ століттям до нашої ери і до занепаду скіфських городищ - І століттям нашої ери. Знайдені три круглі [[Землянки|напівземлянки]] (що датуються І століттям до нашої ери), і в одній з тих, яка найкраще збереглася, чітко проглядаються яма для вогню, кам’яна лавка та обкладені камінням стіни. Додатково відкриті п'ять скіфських господарських ям, вказують на осілий спосіб життя цих скіфів поселенців, і були заповнені уламками ліплених [[горщик]]ів (очевидно в них зберігалися рибні та масляні запаси і вино), яких потребували [[Виноробство|винороби]] та [[Землеробство|землероби]] для вивозу вина та збіжжя до інших міст.

Найцікавішою знахідкою, від часів скіфського городища, виявилися численні глинобитні [[Піч|печі]] (аж 18 штук, і це лише зі південної сторони поселення), в яких скіфи випалювали [[Кераміка|кераміку]]. Така велика кількість печей вказує на суттєві торгові зв’язки поселення і, ймовірно, саме з грецькими поселеннями Керкінітідою та [[Херсонес Таврійський|Херсонессом,]] які найбільше потребували керамічних виробів. Ці глинобитні печі були круглими (в діаметрі від 1 до 3 метрів). Але в I столітті до нашої ери вся територія з печами була засипана і накрита золою, що утвердило вчених у занепаді городища саме в цей час.

=== Вплив сарматів і кочовиків ===
Раннє [[середньовіччя]] почалось для Криму навалою [[Кочові племена|кочових племен]] зі [[степ]]у. Ймовірно, що якась група [[Сармати|сарматських]] племен поселилася на місці городища. Підтвердженням тому є знахідки археологів: залишки кам'яних стін і фрагменти кераміки [[VIII століття|VIII]]-[[X століття]] нашої ери.

=== Археологічні експедиції ===
* Першовідкривачем городища вважається директор Херсонеського музею [[Моїсеєв Лаврентій Олексійович|Лаврентій Олексійович Моїсеєв,]] який у [[1928]] році, відправившись в творчу мандрівку Західним Кримом (з Севастополя до Ак-Мечеті), натрапив на залишки грецької оборонної стіни.
* Першим археологом, хто описав давню знахідку, був [[Шульц Павло Миколайович|Павло Миколайович Шульц]], який розвідував [[Тарханкутський півострів]] у [[1933 рік|1933]] році і провів детальніше дослідження місцини.
* Після оприлюднення даних Шульца городище зацікавило й інших археологів, а саме: [[Щеглов Олександр Миколайович|Олександра Миколайовича Щеглова]], [[Дашевська Ольга Давидівна|Ольгу Давидівну]] [[Дашевська Ольга Давидівна|Дашевську]] і [[Голенцов Анатолій Сергійович|Анатолія Сергійовича]] [[Голенцов Анатолій Сергійович|Голенцова]].
* В останні часи найбільше дослідження городища здійснили Кульчукська експедиція Інституту історії і археології АН СРСР, якою керував А.С. Голенцов, і Західно-Кримська експедиція НА АН УРСР під опікою Сергія Ланцова. Протягом дослідження вони почали охоронні розкопки берегової частини городища, виявили три історичні етапи розвитку городища (грецький, скіфський і ранньосередньовічний), розкрили близько 1000 кв. м всієї площі (заглиблюючись у поверхню від 1,5 метра до 4 метрів)<ref>{{Cite web |url=http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/istorija-issledovanija-antichnyh-pamjatnikov-severo-zapadnogo-kryma-prodolzhenie-2.html |title=У 1970, 1973 і 1979 рр. Донузлавська експедиція ІА АН СРСР проводила розкопки Кульчукского городища і розташованого на північ некрополя. Пам'ятник займає площу близько 1,4 га і являє собою блок з декількох садиб, перша з яких була споруджена в середині IV ст. до н.е., інші в III ст. до н.е. |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=24 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150724021858/http://kaloslimen.org/ru/arheologicheskie-ekspeditsii/istorija-issledovanija-antichnyh-pamjatnikov-severo-zapadnogo-kryma-prodolzhenie-2.html }}</ref>.
* Починаючи із 2000-х років розкопки на Кульчукському городищі проводяться систематично, щороку. Ініціатором цих досліджень виступає очільник Донузлавської експедиції [[Ланцов Сергій|Сергій Ланцов]], кандидат історичних наук, старший науковий співробітник [[Інститут археології НАН України|Інституту археології Національної академії наук України]]<ref>{{Cite web |url=http://bit2.rsuh.ru/press_centr/press/39666/ |title=«Про що розкаже амфора... Кожне літо в степовий Крим, на північно-західне його узбережжі спрямовуються археологи. На величезній території від сучасного Севастополя до селища Чорноморське активно йдуть розкопки, 24 століття тому саме тут розташовувалося Херсонеською державу» |accessdate=23 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304213636/http://bit2.rsuh.ru/press_centr/press/39666/ |archivedate=4 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.

== Сучасний стан ==
У ХХІ столітті українські урядовці занесли Кульчукське городище до числа пам'яток археології державного значення, але охорони немає жодної. Зважаючи на те, що воно знаходиться на значній відстані від жилих місць, тим і користаються чорні археологи.

Враховуючи, що городище Кульчук вважається необстеженим ще місцем, то сюди часто навідуються археологічні експедиції і щоразу вони знаходять нові артефакти. А після цих досліджень городище, що сезону, піддається консерваційно-охоронним заходам (єдині, які доречні в цей час). Тобто, будівельні залишки присипаються, поверхні кладок перекриваються шаром рідкої глини. Крім того, археологи подбали про захист берега від [[Абразія|абразії]] (розмивання)<ref>{{Cite web |url=http://www.krimoved-library.ru/books/arheologicheskie-issledovaniya-v-krimu18.html |title=Для захисту берега від абразії під обрив зсипається відвал. В результаті утворився контрфорс, порослий травою, який затримує морські хвилі |accessdate=23 липня 2015 |archive-date=23 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150723214735/http://www.krimoved-library.ru/books/arheologicheskie-issledovaniya-v-krimu18.html }}</ref>, вони зсипають саме під обрив ґрунтові відвали (вікові нашарування ґрунту,які зняли з історичних мурів). Таким чином, ними формується [[Контрфорс (архітектура)|контрфорс]], на якому проростає трава та інша рослинність, які й уповільнюють процеси руйнування від морських хвиль, так формується невеличкий піщаний пляж і вода відступає.

== Див. також ==
* [[Кермен-Кир (городище)|Кермен Кир]]
* [[Усть-Альмінське городище ‎]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''Шульц П. Н.'', «О работах Евпаторийской экспедиции»//Радянська Археологія. 1937. № 3. С. 252-254;
* ''Щеглов А.Н.'', «Разведки 1959 г. на западном побережье Крыма»// Повідомлення Херсонеського музею. 1961. Вип. II. С. 75;
* ''Дашевська О. Д.'', «Первые исследование Кульчукского некрополя»«» // Радянська Археологія. 1978. № 3. С. 199-215;
* ''Дашевська О. Д.'', Голенцов А. С. «Кульчукский курган-кенотаф» //Короткі повідомлення інституту археології. 1982. № 170. С. 90-96.

== Посилання ==
* [http://www.krimoved-library.ru/books/arheologicheskie-issledovaniya-v-krimu18.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150723214735/http://www.krimoved-library.ru/books/arheologicheskie-issledovaniya-v-krimu18.html |date=23 липня 2015 }} Городище Кульчукське (археологічні особливості)] {{ref-ru}}
* [http://krymology.info/index.php?title=Кульчук&redirect=no Городище Кульчукське] {{ref-ru}}
{{Пам'ятки Криму}}
{{Замки та палаци Криму}}

[[Категорія:Історія Криму]]
[[Категорія:Скіфські городища Криму]]
[[Категорія:Археологія Криму]]
[[Категорія:Чорноморський район]]

Кульчуцьке городище - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>InternetArchiveBot: Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3

← Попередня версія	Версія за 21:48, 7 жовтня 2024
(Немає відмінностей)