Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-13T15:59:20Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 17:59, 13 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Shiro D. Neko: AlexKozur перейменував сторінку з Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир УПЦ на Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир: уніфікація

2023-05-16T20:04:05Z

AlexKozur перейменував сторінку з Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир УПЦ на Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир: уніфікація

Нова сторінка

{{Культова споруда
|зображення =
|підпис =
|назва = Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир УПЦ (МП)
|розташування_місто = село [[Войкове (Ленінський район)|Войкове]] [[Ленінський район (Крим)|Ленінського району]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]
|розташування_країна = {{UKR}}
|координати = {{coord|45|23|33|N|36|26|33|E|}}
|архітектор =
|інженер =
|скульптор =
|художник =
|замовник =
|дата_початку_спорудження = 1857
|дата_закінчення_спорудження =
|дата_зруйнування = 1923
|дата_відбудови = 1991
|вартість =
|будівнича_система =
|стиль =
|адреса =
|Настоятель = ігуменя Феодосія
|Сайт = katerlez.ru
|релігійна конфесія = [[УПЦ (МП)]]
|карта розташування = Україна
}}
'''Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир УПЦ (МП)''' — [[Православ'я|православний]] [[монастир]] у селі [[Войкове (Ленінський район)|Войкове]] на Керченському півострові.

Заснований в [[1857|1857 році]] Архієпископом Херсонським і Таврійським [[Інокентій Херсонський|Інокентієм (Борисовим)]] в селі [[Войкове (Ленінський район)|Катерлез]] (нині село іменується Войкове) на місці явища місцевому пастуху [[Святий Юрій|Святого Великомученика Георгія]]. У перші роки після [[Жовтневий переворот|Жовтневої революції]] монастир був ліквідований. В даний час обитель намагаються відновити і заново відбудувати. Першою настоятелькою відновлення монастиря стала матінка Акиліна.

== Історія монастиря до Громадянської війни ==
За місцевою легендою, наприкінці XVIII століття на горі Святого Георгія в селищі Катерлез одному грецькому пастуху декілька разів було бачення вершника на білому коні<ref name="autogenerated1">{{Cite web |url=http://prokerch.com/74-katerlezskij-svyato-georgievskij-monastyr.html |title=Катерлезский монастырь на сайте, посвященном истории Керчи |accessdate=10 серпня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304112738/http://prokerch.com/74-katerlezskij-svyato-georgievskij-monastyr.html |archivedate=4 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>. Одного разу він запросив подивитися на диво знайомих старців, які також стали свідками явища на вершині гори гарного стрункого юнака і білого скакуна. Згідно з переказами, образ вершника розсіявся, варто було їм підійти ближче. На вершині гори було знайдено камінь з відбитками людських ніг і копит коня, також, за переказами, була знайдена ікона Святого Великомученика Георгія. Двічі ікону переносили в один із найстаріших храмів Криму — [[Церква Івана Предтечі (Керч)|Церкву Святого Іоанна Предтечі]] в Керчі, але вона дивним чином знову опинялася на вершині гори. Проблему вирішив священик храму. Він пообіцяв, що на цьому місці буде споруджено монастир, а до тих пір щорічно в День пам'яті Великомученика Георгія, 23 квітня, ікону належало хресним ходом приносити на місце цього дива.

Архієпископ [[Інокентій Херсонський|Інокентій (Борисов)]], який очолив в 1848 році Херсонську і Таврійську єпархію, одного разу відвідав селище разом з керченським міським головою князем Херхеулідзе і запропонував побудувати на цьому місці каплицю на честь Святого Георгія. Будівельниками були обрані почесні громадяни Керчі Микола Джанбеков і Феодор Сазонов.

[[Кримська війна|Війна Росії з Англією]] завадила утвердитися на святій горі православній святині. Керч окупували іноземні війська і побудовану каплицю використовували у військових цілях, перетворивши в стайню. Тільки після укладення мирного договору знову постало питання про відродження розореної каплиці і, за клопотанням Преосвященного Інокентія, устрою монастиря. Проектні роботи взяв на себе керченський архітектор Василь Гущин.

У лютому 1857 року керівником будівництва був призначений скарбник [[Свято-Георгіївський монастир (Балаклава)|Балаклавського Георгіївського монастиря]], ієромонах Михайло. До квітня добудували церкву, а трохи пізніше — чернечу келію. Тоді ж у монастирі стали проводити перші богослужіння.
[[Файл:Svjato-Georgivskiy_Katerlezskiy_monastyr_vid_s_dorogi.jpg|міні|200x200пкс|Вид на монастир станом на 2013 рік]]
У 1859 році керченська купець Іван Салатич звів на території монастиря одноповерхову кам'яну будівлю, що стало згодом основним житлом для послушників Григорія Григор'єва і Антонія Петренка. З'явилися трапезна, кухня, підсобні приміщення, стайня. Протягом декількох років число ченців обителі зросло до двадцяти чотирьох<ref name="autogenerated2">{{Cite web |url=http://www.krim-palomnik.ru/monasteries/43-pages/89-2009-07-29-21-29-26.html |title=Православный Крым |accessdate=2018-08-10 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120707011221/http://www.krim-palomnik.ru/monasteries/43-pages/89-2009-07-29-21-29-26.html |archivedate=2012-07-07 |deadurl=yes }}</ref>.

У 1862 році побудували дзвіницю, а також двоповерховий будинок настоятелів.

Архімандрит Михайло прослужив в монастирі одинадцять років. У 1869 році його перевели до [[Успенський монастир (Бахчисарай)|Бахчисарайського Успенського скиту]], а пізніше — до Балаклавського Георгіївського монастиря. Його змінив духівник Таврійського Архієрейського будинку ієромонах Петро (Амвросій Глєбов), з яким пов'язують нове відродження обителі, завершення великої черги будівництва і придбання ікон для церкви.

Помер отець Петро в сані архімандрита 29 листопада 1888 року. Новим настоятелем став ієромонах Філофей, законоучитель Київського Лаврського печерного двокласного духовного училища. Новий ігумен спробував влаштувати життя в монастирі на кшталт Київських обителей.

При Філофеї були влаштовані кам'яні ворота, поруч з головним храмом з'явилася церква в честь Печерських угодників [[Феодосій Печерський|Феодосія]] та [[Антоній Печерський|Антонія]], куди були привезені частинки мощей багатьох Великих святих. Наступником Філофея став отець Сергій.
[[Файл:Svjato-Georgivskiy_Katerlezskiy_monastyr_old_photo.jpg|ліворуч|міні|150x150пкс|Монастир на початку ХХ століття]]
У 1900 році Єпископ Таврійський [[Миколай (Зьоров)|Микола]] постановив монастир зробити жіночим, а на його основі заснувати Єпархіальний «Вдовий дім». Отця Сергія змінила черниця Московського пристрасного монастиря Леоніда<ref name="autogenerated3">[http://elib.crimea.edu/index.php?option=com_content&task=view&id=273 История Катерлезского монастыря]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
За однією з версій, в ці роки життя в монастирі мала проблеми з дисципліною<ref name="autogenerated4">{{Cite web |url=http://www.krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima9.html |title=Катерлезский монастырь Святого Георгия |accessdate=10 серпня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180903063300/http://www.krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima9.html |archivedate=3 вересня 2018 |deadurl=yes }}</ref>.

У роки Першої світової війни за монастирськими стінами перебувало відділення № 4 Керченського тимчасового міського лазарету для поранених і хворих солдатів і офіцерів Російської армії, а також школа для дівчаток-біженок.

== Монастир в період Громадянської війни і становлення Радянського Союзу ==
[[Файл:Ньюпоры_в_Русской_армии_Врангеля_1920_год.jpg|міні|250x250пкс|Малюнок алексійовця Бориса Павлова. Осавул Просвірін готується до вильоту на своєму «Ньюпор» з катерлезького аеродрому]]
У період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] на землі монастиря влаштувалися льотчики [[Російська армія (Врангель)|Російської армії генерала Врангеля]]<ref>[http://www.ilyich-avia.com.ua/avi281.html Авиация в Гражданской войне]{{Недоступне посилання|date=Июль 2018}}</ref>. У Катерлезі базувалися Перший і Третій білогвардійські авіазагони.

20 лютого 1921 року Керченський повітовий комітет постановив ліквідувати Катерлезький монастир, а майно передати дитячому притулку, який отримав монастирську прописку. Черницям дозволили залишитися, але за неодмінної відмови від чернецтва: їм дозволили працювати, доглядати за садом, виноградником. Всіх жінок, хто не був готовий розлучитися зі своєю обітницею, переселили до Косьмо-Даміанівського монастиря в Алушті.

У 1923 році обитель була закрита, що діяла на території дитячого закладу. Однак із закриттям Георгіївської церкви був скасований і сам дитячий будинок. Жителі селища неодноразово зверталися в КримЦВК з проханням передати їм храм, але безрезультатно.

До 1928 року від монастиря залишилися одні руїни. Камені, з яких монастир був складний, пішли на приватне будівництво, а також на будівництво школи та інших муніципальних установ. КримЦВК на запит Виконавчого комітету РРФСР пояснили цей розгром тим, що місцеве населення могло розграбувати зачинену церкву, а тому її довелося розібрати. При цьому уточнювалося, що зроблено це було з приватної ініціативи голови Керченського райвиконкому Лбова.

Камінь зі слідами людських стоп кілька разів намагалися знищити вибухівкою. До сьогоднішнього дня зберігся лише фрагмент каменя із одним з відбитків.

== Відродження монастиря ==
У 1991 році на горі Святого Георгія було встановлено семиметровий православний хрест.

У 1996 році по благословенню [[Лазар (Швець)|Митрополита Кримського і Сімферопольського Лазаря]] на землі монастиря почали проводитися перші після його ліквідації богослужіння. Під нову церкву і чернечі келії були виділені два недобудовані будівлі колгоспного іподрому на місці існувала раніше обителі.
[[Файл:Матушка_Акилина.jpg|ліворуч|міні|150x150пкс|Матінка Акиліна зустрічає хресний хід]]
Першою настоятелькою монастиря стала Матінка Акиліна, в миру — Олександра Литвиненко, учасниця німецько-радянської війни<ref>[http://orthodoxy.org.ua/node/5175 Татьяна Максимова: Величие над миром парящей души]{{Недоступне посилання|date=серпня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

За станом на червень 2013 року в монастирі служать всього три черниці, проте місцеві жителі надають велику допомогу кіновії, беруть на себе більшу частину турбот по господарству і кухні.

Триває відновлення монастиря. В Єпархії планують побудувати на місці явлення Святого Георгія церква, нову чернечу келію, а також приміщення для прочан, гостьовий будинок.
[[Файл:Строительство_Катерлезского_монастыря.jpg|міні|150x150пкс|У цьому будинку на початку 1990-х років жили перші будівельники під час відновлення храму]]

== Цікаві факти ==
Катерлезький монастир був першим монастирем, ліквілований революційною радянською владою у Криму.

Свята гора також шанується і місцевим кримсько-татарським населенням<ref>{{Cite web |url=http://www.krimoved-library.ru/books/legendy-vostochnogo-krima61.html |title=Путеводитель по Крыму |accessdate=10 серпня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180810221448/http://www.krimoved-library.ru/books/legendy-vostochnogo-krima61.html |archivedate=10 серпня 2018 |deadurl=yes }}</ref>. Збирач легенд Криму [[Маркс Нікандр Олександрович|Никандр Маркс]] писав, що в День Святого Георгія татари Козької долини під Судаком приходили на гору Ке-терлез-Оба і запалювали на вершині поминальні свічки.

== Галерея ==
<gallery class="center">
File:Убранство Свято-Георгиевского Катерлезского монастыря.jpg|Оздоблення церкви монастиря
File:Свято-Георгиевский Катерлезский монастырь.jpg|купи будівельного каменю перед храмом
File:Камень с отпечатком копыта коня Святого Георгия.jpg|Збережений фрагмент каменя із слідами стоп Святого Георгія і копит його коня
File:Svjato-Georgivskiy Katerlezskiy monastyr.jpg|Катерлезскій монастир. Вид збоку
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist|2}}

[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Монастирі за алфавітом]]

Катерлезський Свято-Георгієвський жіночий монастир - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія