Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T12:29:32Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 14:29, 14 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Nenorm: /* Челебі про українців */

2023-07-20T08:14:02Z

Челебі про українців

Нова сторінка

{{Особа
|ім'я = Евлія Челебі<br />اوليا چلب
|жінка =
|місце_проживання = [[Османська імперія]]
|інші_імена =
|зображення = Elvia Celebi.png
|розмір_зображення = 250пкс
|підпис_зображення =
|ім'я_при_народженні =
|дата_народження = 1611
|місце_народження =
|дата_смерті = 1682
|місце_смерті =
|причина_смерті =
|громадянство =
|національність =
|відомий_(відома) = автор «[[Книга подорожей|Книги подорожей]]»
|рід_діяльності =
|титул =
|військове звання =
|платня =
|термін =
|попередник =
|наступник =
|партія =
|головував_(-ла) =
|конфесія = [[іслам]]
|чоловік =
|дружина =
|діти =
|родичі =
|нагороди =
|сторінка_в_інтернеті =
|примітки =
|employer =
|зріст =
|вага =
|герб =
}}
'''Евлія Челебі''' ({{lang-ota|اوليا چلبي}}, {{lang-tr|Evliya Çelebi}}; *{{ДН|||1611}} — [[1679]]/[[1682]]) — богослов, державний діяч, географ, мандрівник і [[письменник]] [[Османська імперія|Османської імперії]] [[17 століття]]. Син султанського ювеліра Дервіша Мехмеда Зіллі.

== Короткі відомості ==
Евлія Челебі народився у [[Стамбул]]і у шанованій родині: дід його був прапороносцем у султана [[Мехмед II Фатіх|Мехмеда II Фатіха]], батько обіймав посаду голови придворних ювелірів, дядько по лінії матері був [[Великий візир|великим візиром]].

Евлія здобув ґрунтовну богословську та світську освіту у медресе при мечеті, де вивчав турецьку, арабську, татарську, грецьку та інші мови, а також студіював Коран, перську і турецьку літературу, опанував мистецтво музики та малювання. Служив при дворі султана [[Мурад IV|Мурада IV]], виконував низку дипломатичних доручень Стамбула. Він присвятив основні свої зусилля подорожам та опису земель Османської Імперії та її найближчих сусідів. Саме в подорожі, у [[Єгипет|Єгипті]], між [[1679]] і [[1682]] роками, мандрівник і помер.

Цінною пам'яткою є подорожні враження Челебі, котрі містять багатий етнографічний, політичний, географічний, економічний, лінгвістичний та інший матеріал з життя країн [[Європа|Європи]] та [[Азія|Азії]] у [[XVII століття]]. Перше повне видання «[[Книга подорожей|Книги подорожей]]» у 10 томах було здійснено в Османській імперії у [[1896]]—[[1938]] роках. Окремі частини твору неодноразово перекладались і видавались основними європейськими мовами. Однак повне осягнення історичного змісту «Книги подорожей» — ще попереду.

У [[Східна Європа|Східну Європу]] Челебі мандрував неодноразово. У [[1641]] році він здійснив подорож від [[Трабзон]]а до [[Анапа|Анапи]], у [[1641]]—[[1642]] роках перебував разом з військами у обложеному [[Азов (місто)|Азові]]. У [[1651]] році Челебі відвідав фортецю Озю ([[Очаків]]), а у 1657 році провів тривалий час на військовому театрі між [[Дністер|Дністром]] і [[Дунай|Дунаєм]]. Протягом [[1663]]—[[1665]] років він перебував на теренах [[Болгарія|Болгарії]], [[Сербія|Сербії]], [[Австрія|Австрії]], [[Угорщина|Угорщини]] та інших центрально-європейських країн. Зокрема відвідав і описав місто Хуст та його фортецю. Звідти він вирушав на терени [[Україна|України]], а потім, у [[1666]]—[[1667]] роках, перебував на території [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. Свої враження від цього краю мандрівник докладно описав у своїй «Книзі подорожей», яка є внаслідок цього, унікальним джерелом з історії України<ref name="eiu3"/>.

Евлія Челебі практично не мав перепон у доступі до державної інформації. Він особисто був знайомий і підтримував дружні стосунки з багатьма знатними кримськими діячами, включаючи ханів [[Іслям III Ґерай|Ісляма Ґерая]] та [[Мехмед IV Ґерай|Мехмеда Ґерая]].

Евлія, як очевидець описує чимало українських міст, зокрема [[Київ]], [[Львів]], [[Черкаси]], [[Чигирин]], [[Коцюбіїв|Хаджибей]] та розповідає про козацькі фортеці, [[Паланка|паланки]] тощо. Він високо оцінює військову доблесть, героїзм козаків, зауважує, що вони знають [[Османська мова|османську мову]]. Проте [[Запорозькі козаки|запорожців]] вважав злочинцями, які заслуговують шибениці. Як військову людину його цікавить стан військової справи в Україні, він описує битву козацького війська під проводом [[Іван Сірко|Івана Сірка]] за османську фортецю Очаків, запевняє, що був учасником боїв з козаками за [[Азов (місто)|Азов]], розповідає про спустошення України [[Кримські татари|татарами]] й [[Турки|турками]], про напади козаків на татар і турків, через які останні «не мали сну й відпочинку». Водночас наводить факти спільної боротьби татар і козаків проти [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]<ref name="eiu3"/>.

Евлія описує зовнішній вигляд [[українець|українця]] та [[українка|українки]], характеризує етнічний склад населення, пише про станове розшарування, фіксує особливості побуту, повідомляє про наявність замків, чималої кількості церков, звертає увагу на природу краю, родючість ґрунтів, широке культивування пшениці, поширеність садів, називає заняття, ремесла місцевих жителів, перелічує ярмарки, дивується, що торгівлею займаються жінки<ref name="eiu3"/>.

Евлія свідчить, що деякі козаки, які свого часу потрапили в полон до турків чи татар й досягли там високих чинів, навіть через 40 років поверталися до України. Евлія розповідає про політичні орієнтації козацької старшини, чимало місця присвятив гетьманові [[Петро Дорошенко|Петру Дорошенку]], який уклав [[Корсунська угода (1669)|договір з Османською імперією]], розмірковує про експансіоністську політику Російської імперії стосовно України. До наукового обігу працю Евлії ввів австрійський сходознавець Й. фон Хаммер-Пургшталь, який видав її в англійському перекладі [[1834]]–[[1850]]<ref name="eiu3">Дзира Я. [https://archive.org/details/3-2005/page/n12/mode/1up?view=theater ЕВЛІЯ Челебі (Evliya Gelebi) та його «Книга подорожувань»] // [[Енциклопедія історії України]]. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 13—14.</ref>.

=== Челебі про українців ===

{{цитата|'''''Про характер бунтівних козаків, або ж бритоголового народу'''. Хай помилує нас Аллах! Ті, хто не бачили цього народу, навіть великі тлумачі релігії не можуть знати, що за душа у цих ворогів [[іслам|громади Мухаммеда]] та інших народів. Вступивши в їхню країну у середині місяця мухаррема 1068 (''кінець жовтня [[1657]]'') року, ми проїжджали нею з молитвами: «О Господи, врятуй нас від їх злості! Амінь!» Тому що одного дня, під час [[Азовське сидіння|війни за фортецю Азів]], я, нікчемний, спізнав горя від цих лиходіїв і бачив, як вони б'ються''...<ref name="vostlit">Эвлия Челеби. ''Книга путешествия''. Вып. 1. Земли Молдавии и Украины. М. Наука, 1961.</ref>}}

Евлія як мандрівник і поліглот зауважує, що, на його думку, [[українська мова]] є давньою й однією з найрозвиненіших, він захоплюється її красою, наводить характерні приклади живої говірки<ref name="eiu3"/>.
{{цитата|'''''Мова русів'''. Цей козацький народ, як і московити, сповідає [[православ'я|грецьку віру]], поклоняється Христу, дотримується тих же свят і читає Євангеліє. Короткі приклади з їхньої мови (''Передача нижченаведених слів дуже спотворена Челебі''): «одін» — 1, «дві» — 2, «трі» — 3, «чтирі» — 4, «пяк» — 5, «шеск» — 6, «сім» — 7, «восім» — 8, «девік» — 9, «десік» — 10; «хлеб», «вода», «ходи», «сяк» [сядь], «вохон», «яблука», «ісфінья» [свиня], «іс-фекча» [свічка]; «хлебе прінес» [хліба принеси], «ложіча» [ложка], «ходи сіді» [ходи сюди], «груша», «ісліві» [сливи], «мед», «масла»; «куди ідеш?», «куди ходуча?», «помахай бо» [помагай Бог], «пувай здоров», «іспасив» [спасибі], «а іді здоров» (будь здоров), «чи ти здоров»; «хлопче», «парубок», «овечка», «часнок», «чибуля», «куріча», «конь», «утва» [качка], «черевик», «дай мені».''<ref name="vostlit"/>

{{цитата|''Самі вони [жителі [[Київ|Києва]]] — давній народ, а мова їхня ще більш всеосяжна і багата, ніж [[фарсі]], китайська, монгольська та всякі інші. Але вона має схожість з московитською мовою... Але дивно, що всі вони однаково (''і руси, і московити'') обходяться двадцятьма дев'ятьма буквами. Релігія їх — це релігія грецького народу; їхні пости, свята, створення хресного знамення — в точності такі ж, як у греків, — жодної різниці немає''.<ref name="vostlit"/>}}

''Хоча й соромно писати лайливі слова, але людині, яка подорожує, це необхідно. Слід знати як вони лаються, щоб остерігатися цього [бо сказано]: «Я пізнав зло не для самого зла, а для того, щоб вберегтися від нього». [Наприклад], «мужик ісфінья», «хучь ісфінья», «іськройси собак», «дуку» (''Перекладене Евлією Челебі словом «шайтан». Мабуть, це молдавське «дракул» — «чорт»''), «[[дідько|дедко]] хлопчик».''<ref name="vostlit"/>

''І до цього дня треба остерігатися несправедливостей з їхнього боку, тому що це стійкий, наполегливий і сердитий народ.''<ref name="vostlit"/>|3=|4=}}

== Див. також ==
* [[Книга подорожей]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* [http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Celebi3/text5.phtml?id=1731 Эвлия Челеби. ''Книга путешествия''. Вып. 1 Земли Молдавии и Украины. М. Наука. 1961] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110525012811/http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Celebi3/text5.phtml?id=1731 |date=25 травня 2011 }} {{ref-ru}}
* [http://www.moscow-crimea.ru/history/hanstvo/chelebi/ ''Книга путешествия''. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме (1666—1667 гг.) / Пер. и коммент. Е. В. Бахревского. — Симферополь: ДАР, 1999. ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161229061934/http://moscow-crimea.ru/history/hanstvo/chelebi |date=29 грудня 2016 }} {{ref-ru}}
* Çelebi Evliya. [https://archive.org/details/narrativeoftrave01evli Narrative of Travels in Europe, Asia, and Africa, in the Seventeenth Century]. Volume 1 {{ref-en}}
* Çelebi Evliya. [https://archive.org/details/narrativeoftrave02evli Narrative of Travels in Europe, Asia, and Africa, in the Seventeenth Century]. Volume 2 {{ref-en}}

== Посилання ==
* [https://archive.org/details/biohrafencycl/biohraf_A–M/page/149/mode/1up Евлія Челебі] // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. [https://chtyvo.org.ua/authors/Varvartsev_Mykola/Ukraina_v_mizhnarodnykh_vidnosynakh_Entsyklopedychnyi_slovnyk-dovidnyk_Vypusk_5.pdf Випуск 5. Біографічна частина: А-М] / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.149—150.
{{Commonscat|Evliya Çelebi}}
{{DEFAULTSORT:Челебі Евлія}}
[[Категорія:Персоналії:Османська імперія]]
[[Категорія:Турецькі письменники]]
[[Категорія:Ісламські богослови]]
[[Категорія:Кримське ханство]]

Евлія Челебі - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Nenorm: /* Челебі про українців */