Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-13T16:26:16Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія

Версія за 18:26, 13 листопада 2023

ua>Andriy.vBot: заміна синтаксу відповідно до обговорення

2020-10-02T16:48:26Z

заміна синтаксу відповідно до обговорення

Нова сторінка

{{Особа
| ім'я = Олексій Олексійович Діжа
| зображення = Didza AlekseyAleksy.jpg
| розмір_зображення = 230пкс
| підпис_зображення =
| дата_народження = 11.9.1922
| місце_народження = Ніколаєвське (нині [[Ростовська область]])
| дата_смерті = 28.9.1984
| місце_смерті =
| громадянство ={{URS}}
| національність =[[українець]]
| Alma_mater =[[Донецький індустріальний інститут]]
| військове звання =[[старшина]]
| партія =[[КПРС]]
| нагороди ={{(!}} style="background:transparent"
{{!}} {{Орден Вітчизняної війни 1 ступеня}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 2 ступеня}} {{!!}}{{Орден Слави 1 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Слави 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Слави 3 ступеня}}
{{!)}}
}}
'''Олексій Олексійович Діжа''' ([[11 вересня]] [[1922]], Ніколаєвське — [[28 вересня]] [[1984]]) — повний кавалер [[орден Слави|ордена Слави]], в роки [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] [[командир взводу|командир вогневого взводу]] 1071-го винищувально-протитанкового артилерійського Брестського Червонопрапорного полку 11-го танкового корпусу [[69-а армія (СРСР)|69-ї армії]] [[Перший Білоруський фронт|1-го Білоруського фронту]], [[старший сержант]].

== Біографія ==
Народився [[11 вересня]] [[1922]] року в селі Ніколаєвському (нині [[Піщанокопський район|Піщанокопського району]] [[Ростовська область|Ростовської області]]). [[Українець]]. Закінчив 10 класів. У [[Червона армія|Червоній Армії]] з [[1941]] року. У боях [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] з лютого [[1942]] року. Член [[ВКП(б)]] з [[1944]] року.

Особливо відзначився у ході [[Бобруйська наступальна операція|Бобруйської наступальної операції]]. [[29 червня]] [[1944]] року при нападі гітлерівців на батарею в районі села Сичково, розташованого за вісім кілометрів на північний захід від міста [[Бобруйськ]]а [[Могильовська область|Могильовської області]] [[Білорусь|Білорусі]], командир гармати О. О. Діжа знищив з розрахунком десятки [[солдат]]ів противника. За [[мужність]] і [[відвага|відвагу]], проявлені в боях, [[27 липня]] [[1944]] року був нагороджений [[орден Слави|орденом Слави]] 3-го ступеня (№ 88 801).

[[14 січня]] [[1945]] року, при прориві ворожої оборони на [[Пулавський плацдарм|Пулавському плацдармі]] біля населеного пункту Томашува, розташованого за шість [[кілометр]]ів на південний захід від польського міста [[Пулави]], зі своїм вогневим взводом зруйнували п'ять [[дзот]]ів, знищивши в них десятки гітлерівців. Замінивши вибулого із ладу командира батареї, старший сержант Діжа відбив з воїнами-артилеристами [[атака|атаку]] ворожих автоматників, багато з яких були вбиті, і забезпечив тим самим успішне просування радянської піхоти. За мужність і відвагу, проявлені в боях, [[18 березня]] [[1945]] року Олексій Діжа був нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 15 008).

У період з [[19 квітня|19]] по [[21 квітня]] [[1945]] року, в ході [[Берлінська операція|Берлінської операції]], перебуваючи в бойових порядках танкових підрозділів, які ввірвалися до [[Берлін]]а, Олексій Діжа у вуличних боях знищив з дорученим йому підрозділом дві [[Зенітна гармата|зенітні гармати]], [[Штурмова гармата|штурмову гармату]], вісім кулеметних точок і велику кількість ворожих солдатів. В одному з боїв О. О. Діжа, викотивши на руках гармату на пряму наводку, вразив дві кулеметні точки і закріпившихся в одному з будинків вісьмох гітлерівців, озброєних фаустпатронами. [[23 квітня]] [[1945]] року при відбитті [[контратака|контратаки]] противника не покинув своєї позиції, розстрілявши в упор автоматників ворога. Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від 31 травня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками старший сержант Діжа Олексій Олексійович нагороджений [[орден Слави|орденом Слави]] 1-го ступеня (№ 522), ставши повним кавалером ордена Слави.

У [[1946]] році [[старшина]] О. О. Діжа [[демобілізація|демобілізований]]. У [[1951]] році закінчив гірничий технікум, у [[1957]] році — [[Донецький індустріальний інститут]]. Працював інженером-будівельником вугільних шахт в [[Львівсько-Волинський вугільний басейн|Львівсько-Волинському басейні]], потім у [[радгосп]]і «Малоріченський» Алуштинського району. Помер [[28 вересня]] [[1984]] року.

== Нагороди, пам'ять ==
[[Файл:АД Діжа.jpg|міні|ліворуч|200пкс|анотаціонний знак]]
Нагороджений [[орден]]ами [[орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни]] 1-ї та 2-го ступеня, [[орден Слави|Слави]] 1-го ([[31 травня]] [[1945]] року), 2-го ([[18 березня]] 1945 року) та 3-го ([[27 липня]] [[1944]] року) ступеня, [[медаль|медалями]].

У селі [[Малоріченське|Малоріченському]] [[Алуштинська міська рада|Алуштинського міської ради]] його ім'ям названа вулиця, на якій встановлено анотаціонний знак.

== Література ==
* Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000;
* Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. Київ, 1987. с. 262.

[[Категорія:Уродженці Піщанокопського району]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Повні кавалери ордена Слави]]
[[Категорія:Персоналії:Велика Алушта]]
[[Категорія:Випускники ДонНТУ]]

Діжа Олексій Олексійович - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Andriy.vBot: заміна синтаксу відповідно до обговорення