ua>Mitte27: вилучено Категорія:Річки України за допомогою HotCat

2023-02-17T07:01:47Z

вилучено Категорія:Річки України за допомогою HotCat

Нова сторінка

{{Річка
| назва = Біюк-Карасу
| оригінальна_назва =
| зображення = Biyuk-Karasu 1.JPG
| зображення_розмір = 300px
| підпис = Біюк-Карасу в [[Білогірськ]]у
| довжина = 106 км
| висота_витоку =
| стік = 0.61 м³/с
| площа_басейну = 1 160 км²
| витік = [[Карасу-Баши]], [[Карабі-яйла]] ([[Кримські гори]])
| гирло = [[Салгир]]
| країни_басейну = {{UKR}}<br/>  
| Регіон = [[Автономна Республіка Крим]]
| прирічкові_країни =
| притоки = [[Сарису (притока Біюк-Карасу)|Сарису]], [[Тана-Су]], [[Кучук-Карасу]]
| мапа =
| мапа_розмір =
| мапа_підпис =
}}

'''Бію́к-Карасу́''' (також '''Карасу, Карасьовка, Велика Карасівка''') ({{lang-crh|Büyük Qarasuv}}) — [[річка]] в [[Крим]]у, найбільша права притока [[Салгир]]а (в нижній течії).

== Загальні відомості ==
Довжина 106 [[км]], площа [[водозбір|водозбору]] — 1 160 [[км²]]. Долина переважно ящикоподібна, завширшки від 400 до 75—200 м (у пониззі). [[Річище]] звивисте, подекуди випрямлене, завширшки 5—20 м, завглибшки 0,3—0,7 м (максимальна 2 м). [[Похил річки]] 10,4 м/км.

Спершу річка тече на північ, від села [[Садове (Нижньогірський район)|Садове]] тече переважно на північний схід. Впадає до Салгиру на північний схід від районного центру [[Нижньогірський]].

== Витоки ==
Річка бере початок з найбагатоводнішого джерела [[Джерело Карасу-Баши|Карасу-Баши]], розташованого на північних [[схил]]ах [[Карабі-яйла|Карабі-яйли]], у заповідному урочищі Карасу-Баши, оголошеному [[пам'ятка природи|пам'яткою природи]] загальнодержавного значення.

Майже на початку ущелини знаходиться [[печера]] [[Су-Учхан-Коба]] (печера води, що летить), вхід у яку закриває велетенських розмірів камінь, через який виривається пінистий, ревучий потік води. Це і є джерело однієї із самих багатоводних річок Криму. Витрати води в [[паводок]] досягають тут 45 м³/с.

[[Ущелина]] стиснута обабіч високими [[стрімчак]]ами, захаращена уламками скель, що утворюють кам'яний хаос, заросла густим первозданним лісом, у якому багато різних [[чагарник]]ів, [[ожина]], [[кизил]], [[ліщина]]. [[Кущ]]і й [[дерево|дерева]] обплутані кримськими [[ліана]]ми. Все це становить суцільну зелену запону над річкою. Дикість і самітність цих місць, імовірно, породили легенду, що саме в цій ущелині була Алимова печера, де ховався герой кримськотатарських легенд — розбійник Алим. Тепер тут водоохоронна санітарна зона: саме звідси подається вода в місто [[Білогірськ]] для питних потреб.

== Природа ==
Долина річки, багата водою й гарними пасовищами, приваблювала диких тварин, і наші далекі предки облюбували ці місця, що обіцяли їм гарний доробок. Тут водилися [[мамут]]и, [[зубр]]и, древні [[кінь дикий|коні]], [[сайга|сайги]], [[віслюк|осли]], [[олень благородний|шляхетний]] і [[північний олень|північний олені]], [[вовк]]и, [[лисиця руда|лисиці]], [[песець|песці]].

== Історія ==
Недалеко від [[Ак-Кая|Ак-Каї]], у Червоній балці, розташований один з найбільших у [[СНД]] комплексів [[палеоліт]]у (древньої кам'яної доби). На малій площі було відкрито сімнадцять стоянок і поселень древньої людини — [[неандерталець|неандертальця]], що жив тут 100—35 тис. років тому. Особлива наукова цінність зроблених розкопок полягає в тім, що з восьми достовірних кісткових останків неандертальців, відкритих у колишньому [[СРСР]], чотири виявлені в Червоній балці при підніжжі Ак-Каї. Заселеність району Ак-Кая давніми людьми пояснюється сприятливими умовами для існування. Можна припустити, що неандертальці заганяли [[тварина|тварин]] на вершину Ак-Каї, до обриву, і тварини потрапляли в пастку. В 1969 р. гора Ак-Кая оголошена пам'яткою природи місцевого значення, а в 1981 р. — загальнодержавного значення.

== Білогірськ ==
У долині річки Біюк-Карасу розташоване місто [[Білогірськ]]. Так місто стало називатися після 1945 року. Відоме з [[XIII ст.]] місто Карасубазар, що значить «базар на річці Карасу». Місто цілком виправдовувало свою назву. Воно перебувало на древньому [[караван]]ному шляху, тут схрещувалися головні дороги [[півострів|півострова]]. Своєю сучасною назвою місто зобов'язане горі [[Ак-Кая]] (ак — біла, кая — скеля), стометрова скеля якої, що дивно схожа на неприступну [[фортеця|фортецю]], височіє над Білогірськом.

Білі кольори скелі обумовлені основними її породами: [[вапняк]] і [[мергель]]. Над створенням цієї вигадливої «фортеці» працювали вітер, вода і сонце. Дивні стовпчасті виступи й печери схожі на вежі з бійницями середньовічної фортеці. Із західного боку скелі протікає річка Біюк-Карасу.

== Водосховища ==
Білогірськ є центром однойменного району. Це один з тих районів Криму, де як джерело [[водопостачання]] використовують води кримських річок, а не [[дніпро]]вські води [[Північно-Кримський канал|Північно-Кримського каналу]]. Щоб не залежати від примх погоди, у Тайганській балці в 1935 році почали будівництво одного з перших [[водосховище|водосховищ]] Криму. Водоймище будували три роки, по суті, вручну. Із усіх [[механізм]]ів працювало тільки два [[трактор]]и. У ту пору це було найбільше водосховище Криму (об'єм 13,8 млн м³). Підвідним каналом, завдовжки 8,5 км, вода Біюк-Карасу надходить у [[Тайганське водосховище]], що використовується для [[зрошення]].

У 1972 році було побудовано [[Білогірське водосховище]] (об'єм 23,3 млн м³). Гребля заввишки 25 м перегородила русло Біюк-Карасу, утворивши мальовничу гірську водойму із площею водного дзеркала 220 га. Навколо водоймища з водою незвичайно блакитних кольорів піднімаються гори, покриті лісом. Вода через скидну споруду надходить у Тайганське водосховище.

Після [[Анексія Криму та Севастополя Росією|анексії Криму]] [[Росія|Росією]], задля забезпечення питною водою Судаксько-Феодосійського регіону за дорученням [[Уряд Російської Федерації|Уряду Російської Федерації]] і Ради Міністрів Республіки Крим Рескомводгосп організував у травні [[2014]] року перекидання частини стоку річки Біюк-Карасу (5 м³/с) до [[Північно-Кримський канал|Північно-Кримського каналу]], задля наповнення [[Водосховища України|Феодосійського водосховища]]<ref>{{ref-ru}} [http://vodhoz.gov.ua/index.php/novosti/150-v-feodosijskoe-vodokhranilishche-nachalas-zakachka-vody До Феодосійського водосховища почали закачувати воду.]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} — Республіканський комітет Республіки Крим з водогосподарського будівництва і зрошуваному землеробству.</ref>.

На початку серпня 2018 року, низка інформаційних агентств України повідомили, що Білогірське водосховище в [[Анексія Криму та Севастополя Росією|окупованому Криму]] — практично пересохло. Біосистема водойми, що формувалася десятиліттями, знищена. Русло річки Біюк-Карасу біля села [[Карасівка (Білогірський район)|Карасівка]] вище [[Білогірське водосховище|Білогірського водосховища]] — повністю висохло. Запаси Тайганського і Білогірського водосховищ були вичерпані на початку липня 2018 року, тому скидання води з них також було зупинено. Без припливу води з Біюк-Карасу водосховище залишається без джерел живлення<ref>{{Cite web |url=https://svidok.online/eko-katastrofa-v-kry-mu-bilogors-ke-vodoshovy-shhe-prakty-chno-peresohlo/ |title=Еко-катастрофа в Криму: Білогірське водосховище практично пересохло. 02.08.2018, 21:26 |accessdate=2 серпня 2018 |archive-date=3 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180803014037/https://svidok.online/eko-katastrofa-v-kry-mu-bilogors-ke-vodoshovy-shhe-prakty-chno-peresohlo/ }}</ref>.

== Притоки ==
Біюк-Карасу має три великих притоки:

=== Танасу ===
Із правого берега на відстані 76 км від гирла в неї впадає річка [[Танасу]] завдовжки 26 км, площа водозбору 184 км². На високому вододілі між Танасу і Біюк-Карасу спеціально для [[Катерина II|Катерини II]] був вибудуваний шляховий [[палац]], у якому вона зупинялася під час [[подорож]]і Кримом. Поруч із чудовим палацом заклали [[парк]], прикрасивши його [[фонтан]]ами. Тепер у перебудованому єкатерининському палаці перебуває міська [[лікарня]]. Річка Танасу бере початок на північних схилах Карабі-яйли й тече в північному напрямку. За 1,5 км південніше с. [[Красноселівка (Білогірський район)|Красноселівка]] (Нео-Хори, Ени-Сала) річка протікає в ущелині за назвою Чортові ворота (Шайтан-Капу, Демир-Капу). Ця [[тіснина]], утворена чотирма скелями-вежами заввишки до 50 м, розташованими попарно на лівому і правому бортах ущелини, оголошена ландшафтною пам'яткою природи. У верхів'ях Танасу між вершинами Шуври (зі сходу) і Хриколь (із заходу) є гірський прохід [[Каллістон]], що із [[грецька мова|грецького]] значить «найпрекрасніший». Через перевал Каллістон проходила одна з в'ючних доріг, що зв'язувала [[Карасубазар]] із селищем Скути (нині [[Привітне (Алуштинська міська рада)|Привітне]]) на [[Південний берег Криму|Південному березі Криму]].

=== Сарису ===
З лівого берега на 72 км від гирла Салгиру, західніше Білогірська, в Біюк-Карасу впадає притока [[Сарису (притока Біюк-Карасу)|Сарису]] завдовжки 26 км і площею водозбору 127 км². Річка Сарису бере початок із джерела [[Паяни]] на висоті 330 м, на північних схилах Карабі-яйли. Річка протікає між відрогами Головної гряди й височинами Внутрішньої гряди [[Кримські гори|Кримських гір]]. Прилегла до долини місцевість більше піднесена по правобережжю, у верхів'ях має крупногорбистий [[рельєф]]. Схили височин переважно пологі, в окремих місцях круті, розсічені [[балка]]ми і [[яр]]ами. Місцевість поступово знижується вниз за течією річки, відмітки зменшуються від 450—400 до 200 м. У нижньому плині Сарису розкинулося сучасне селище з такою ж назвою.

=== Кучук-Карасу ===
Найзначнішою притокою Біюк-Карасу є річка [[Кучук-Карасу]], що має довжину 62 км. Річка бере початок в Арпатському районі Карабі-яйли, на перевалі Горуча, на висоті 725 м. Вона впадає в Біюк-Карасу на відстані 25 км від гирла. Водозбірний басейн, площею 255 км², розташований у верхній частині на північних схилах Головної гряди Кримських гір, у середній частині — у районі Передгір'я, у нижній частині — в [[Рівнинний Крим|Рівнинному Криму]]. Південна, верхня частина басейну має гірський, сильно пересічений рельєф. Схили гір круті, стрімчасті, покриті густим лісом. У передгірній частині річка перетинає першу поздовжню долину, другий і третю гірські гряди, де рельєф місцевості горбкуватий. При перетинанні Внутрішньої гірської гряди утворюється мальовнича ущелина Пролам — між горами Айлянчик-Кая й Бурундук-Кая. Нижня частина водозбору являє собою плоску безлісу рівнину. У нижньому плині річка пересихає у літньо-осінній період. Тут [[річкова мережа]] розвинена слабко й представлена лише балками і ярами, що несуть воду під час [[дощ]]ів або [[сніг]]отаєння.

У верхів'ях, до села [[Поворотне (Білогірський район)|Поворотне]] долина річки Кучук-Карасу має вигляд ущелини з мальовничими [[водоспад]]ами й численними «ваннами молодості». Сюди спрямований екскурсійний маршрут, відомий за назвою «В ущелину Кокасан» або «[[Черемисівка|Черемисовські]] водоспади». Нижче долина набуває ящикоподібну форму й зайнята садами. Вона заселена з давніх часів. Тут знайдені залишки поселень епохи неоліту й [[Енеоліт|епохи міді]]. Були тут і кургани часів [[Бронзова доба|бронзи]].

У [[Середньовіччя]] ці землі входили в територію Солдайського [[Генуезька республіка|генуезького]] консульства. У долині річки, при дорозі на [[Судак (місто)|Судак]], розташоване потопаюче в садах село [[Багате (Білогірський район)|Багате]]. Колишня назва села — «Ель-Елі-баштани-елі» (край садів), якнайкраще підходить до нього. Виникло селище Ель-Елі-баштани-елі в [[1780-ті|80-ті]] роки [[XVIII ст.]] Перша згадка про село трапляється в статистичних довідниках [[1783]] р. В [[1944]] р. сюди приїхали переселенці із центральних областей [[Росія|Росії]], з [[Україна|України]] й [[Кубань|Кубані]].

Основне заняття населення цієї долини — [[садівництво]]. Колись тут дійсно було багато яблуневих садів. Вирощували [[яблуко|яблука]] різних сортів ([[Ренет Симиренка]], [[Банан зимовий]], [[Сари-синап]] та ін.). Саме звідси пішла плодоторгівля в Росії. Врожай продавався на корені вже в травні. Один пуд яблук купували за 2—3 рублі, акуратно впаковували й везли в Росію, де продавали десятками за ті ж 2—3 рублі. 40 років тому всі старі сади були розкорчовані й замість них посадили інтенсивні сади (пальметні), які тут не прижилися через кліматичні умови.

У цих благодатних краях улаштувалися [[вірмени]], що прийшли в ці краї в [[XI ст.|XI]] — [[XII ст.|XII столітті]], рятуючись від [[турки-сельджуки|турків-сельджуків]]. За 1 км вище за течією, при дорозі розташовані руїни вірменського [[храм]]у [[XIV століття]].

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* [http://shron1.chtyvo.org.ua/Levchenko_SP/Kataloh_richok_Ukrainy.pdf «Каталог річок України»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161221091748/http://shron1.chtyvo.org.ua/Levchenko_SP/Kataloh_richok_Ukrainy.pdf |date=21 грудня 2016 }}. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 131. — (№ 2263).
* {{ref-ru}} [[Ресурсы поверхностных вод СССР]]: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
* {{ГЕУ}}
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

== Посилання ==
{{Портал|Географія}}
* {{ref-ru}} [https://web.archive.org/web/20150701211806/http://koechto-o.narod.ru/pages/articles/books/oliferov_rivers/salgir.html Салгир і його притоки.]
* {{ref-ru}} [http://abratsev.narod.ru/biblio/sokolov/p1ch19b.html Річки Криму.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304102618/http://abratsev.narod.ru/biblio/sokolov/p1ch19b.html |date=4 березня 2016 }}
* {{ref-ru}} [https://web.archive.org/web/20100206151416/http://www.krimlive.ru/toponimika03.htm Словник топонімів Криму.]
* {{ref-ru}} [http://www.ark.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&l=&art=1152&date= Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя)] {{Webarchive|url=https://archive.today/20130419081056/http://old.crimea-portal.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&art=1152&date= |date=19 квітня 2013 }}

{{Річки Криму}}

[[Категорія:Річки Криму]]
[[Категорія:Річки басейну Азовського моря]]
[[Категорія:Білогірськ]]
[[Категорія:Річки Білогірського району (Автономна Республіка Крим)]]
[[Категорія:Річки Нижньогірського району]]

Біюк-Карасу - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Easy Wind: - доповнення (уточнення)

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Mitte27: вилучено Категорія:Річки України за допомогою HotCat

← Попередня версія	Версія за 21:25, 7 жовтня 2024
(Немає відмінностей)

← Попередня версія	Версія за 13:58, 14 листопада 2023
(Немає відмінностей)