ua>A.sav: clean up, replaced: вони вони → вони за допомогою AWB

2022-10-24T20:27:55Z

clean up, replaced: вони вони → вони за допомогою AWB

Нова сторінка

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт = Битва під Хухрою
|partof = [[Антимосковське повстання 1668|Московсько-українська війна 1668—1669]]
|зображення = Pochód_wojska_zaporoskiego.jpg
|розмір = 250пкс
|підпис = Козаки [[Сердюк|сердюцького полку]]. Картина [[17 століття|XVII ст.]]
|date = [[12 червня|12]] — [[13 червня]] [[1668]]
|місце = Переправи через річки [[Хухра (річка)|Хухру]] та [[Кринична (притока Ворскли)|Криничну]], околиці сіл [[Хухра|Хухри]] та [[Мошенка|Мошенки]], міста [[Охтирка|Охтирки]] (нині — [[Охтирський район]] [[Сумська область|Сумської області]])
|результат = Нічия
|сторони1 = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]] [[Гетьманщина]] [[Файл:Gerae-tamga.png|30px]] [[Кримське ханство]]
|сторони2 = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]] [[Московське царство]]
|командуючий1 = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]] [[Петро Дорошенко]] [[Файл:Gerae-tamga.png|30px]] Алша-мурза
|командуючий2 = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]] [[Ромодановський Григорій Григорович|Григорій Ромодановський]]
|сили1 = 18 000 козаків (10 000 кінноти, 8 000 піхоти), 15 000 татар, 20 — 25 гармат
|сили2 = 9 000
|втрати1 = Невідомо
|втрати2 = 1 900 вбитих, поранених і полонених за всю кампанію літа-осені 1668 року
}}

'''Битва під Хухрою''' ([[12 червня|12]] — [[13 червня]] [[1668]] року) — битва між козацько-татарським військом на чолі з гетьманом [[Петро Дорошенко|П. Дорошенком]] і Алша-мурзою та [[Московське царство|московським]] військом воєводи [[Ромодановський Григорій Григорович|Гр. Ромодановського]] під час [[Антимосковське повстання 1668|московсько-української війни 1668-1669 років]]. У серії військових зіткнень [[козаки]] та [[Кримське ханство|татари]] примусили царські сили до відступу, проте не змогли завдати супротивнику рішучої поразки.

== Передісторія ==

Наприкінці січня — на початку лютого 1668 року розпочалась війна між урядом гетьмана [[Іван Брюховецький|Ів. Брюховецького]] та Московським царством. Гетьман і [[козацька старшина]] [[Гетьманщина|Лівобережної України]], обурені [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським перемир’ям]] [[1667]] року між [[Москва|Москвою]] та [[Варшава|Варшавою]], що закріплювало поділ Гетьманщини по [[Дніпро|Дніпру]], та погіршенням соціально-економічного становища козацтва внаслідок реалізації [[Московські статті (1665)|Московських статтей 1665 року]], на [[Козацька рада|раді]] у [[Гадяч]]і [[19 січня]] вирішили порвати з московським підданством і просити протекції у султана [[Османська імперія|Османської імперії]]. Іван Брюховецький також почав перемови із [[Правобережна Україна|правобережним гетьманом]] Петром Дорошенком і кримським ханом [[Аділь Ґерай|Аділь-Ґераєм]] про військову допомогу.

У лютому 1668 року лівобережні козаки за підтримки [[Запорозька Січ|запорожців]] атакували московські залоги, що були розміщені у 15-ти найбільших містах. У десяти лівобережних містах — Гадячі (тодішня столиця), [[Полтава|Полтаві]], [[Батурин]]і, [[Сосниця|Сосниці]], [[Глухів|Глухові]], [[Миргород]]і, [[Прилуки|Прилуках]], [[Стародуб]]і, [[Новгород-Сіверський|Новгороді-Сіверському]] та [[Лубни|Лубнах]] — царські гарнізони вдалося знищити або роззброїти. У [[Київ|Києві]], [[Переяслав]]і, [[Ніжин]]і, [[Чернігів|Чернігові]] та [[Остер (місто)|Острі]] московські залоги встояли, почалась їхня облога козаками (окрім Києва, що не був охоплений повстанням).

Паралельно на [[Слобідські козацькі полки|Слобожанщині]] повстання підняв [[харківський полк]]овник [[Іван Сірко]]. Його козакам вдалося захопити низку міст, але [[Суми]] та [[Харків]] встояли і до середини березня повстання вщухло.

У середині лютого цар [[Олексій Михайлович]] видав указ про збір війська для масштабного походу на Лівобережну Україну. Згідно з царським планом, [[Бєлгород]]ський полк воєводи князя Григорія Ромодановського мав наступати на Полтаву, відрізавши Брюховецького від Запоріжжя та союзного Кримського ханства. [[Смоленськ]]ий полк воєводи Костянтина Щербатова наступав з півночі — на Стародуб і Новгород-Сіверський. [[Севськ]]ий (Великий) полк воєводи Петра Долгорукова мав зайняти Глухів і рухатися далі вглиб території [[Ніжинський полк|Ніжинського полку]].

== Облога Котельви ==

{{main|Облога Котельви}}

[[30 березня]] військо Гр. Ромодановського вторглося на територію Гетьманщини та обложило [[Котельва (смт)|Котельву]] — прикордонне сотенне місто. Там зосередилися значні козацькі сили — [[Гадяцький полк]] на чолі з полковником [[Семен Остренко|Семеном Остренком]], частина [[Полтавський полк Війська Запорозького|Полтавського полку]] з наказним полковником [[Іван Бугай|Іваном Бугаєм]] і кількасот запорожців — загалом до 5 тисяч вояків. Ромодановський не міг продовжувати наступ на Полтаву, залишивши такі сили у себе в тилу.

Облога Котельви царськими військами затягнулася. Козаки вміло боронилися та регулярно здійснювали вилазки проти московського війська. На початку травня московська розвідка доносила, що в обложених закінчується фураж для худоби та коней, але решти запасів вистачить ще надовго.

[[Файл:Landscape Opishnya.jpeg|thumb|left|{{center|Пейзаж в Опішні. Сучасний вигляд}}]]

Тим часом, в [[Опішня|Опішні]] за 15 верст від Котельви почали збиратися козацькі сили для деблокади міста. Кошовий отаман [[Іван Білковський|Ів. Білковський]] та полтавський полковник [[Кость Кублицький|К. Кублицький]] наприкінці травня привели до Опішні 4 тисячі козаків. Гетьман Ів. Брюховецький у цей час стояв у Гадячі, очікуючи підходу кримських татар.

[[31 травня]] Гр. Ромодановський отримав звістку, що татари переправляються через [[Ворскла|Ворсклу]], а правобережний гетьман П. Дорошенко — з військом переправляється через Дніпро. [[2 червня]] гетьман Брюховецький виступив із Гадяча на з’єднання з кримськими татарами.

[[7 червня]] війська Дорошенка та Брюховецького стали двома таборами на Сербиному полі біля [[Диканька|Диканьки]]. Мала відбутися спільна генеральна рада, але перед її початком Брюховецького заарештували правобережні козаки та привели до табору Дорошенка. [[8 червня]] над лівобережним гетьманом зчинили [[самосуд]], а Петра Дорошенка проголосили гетьманом «обох сторін Дніпра».

[[10 червня]] козацько-татарське військо на чолі з Дорошенком та Алша-мурзою виступило із [[Великі Будища (Полтавський район)|Великих Будищ]] у напрямку Котельви — щоб деблокувати місто.

== Сили сторін ==

[[Файл:84.Vanmour_-_Tartare_de_Crimee.jpg|thumb|right|{{center|Кримський татарин. Малюнок [[1707]] року}}]]

Згідно з московськими донесеннями, під булавою П. Дорошенка зібралося 5 лівобережних і 7 правобережних полків. Це — [[Переяславський полк]] [[Родіон Дмитрашко-Райча|Р. Дмитрашка-Райчі]], [[Прилуцький полк]] [[Іван Щербина|Ів. Щербини]], [[Лубенський полк]] наказного полковника [[Устим Лещенко|Уст. Лещенка]], Полтавський полк К. Кублицького, частина Ніжинського полку на чолі з наказним полковником [[Матвій Шендюх|М. Шендюхом]], [[Чигиринський полк]] [[Андрій Дорошенко|Андр. Дорошенка]], [[Корсунський полк]] [[Гнат Уляновський|Гн. Уляновського]], [[Черкаський полк]] [[Головченко Яким Михайлович|Як. Головченка]], [[Канівський полк]] [[Лизогуб Яків Кіндратович|Як. Лизогуба]], [[Торговицький полк]] [[Щербина Степан|Ст. Щербини]], [[Уманський полк]] [[Михайло Ханенко|М. Ханенка]], [[Білоцерківський полк]] [[Степан Бутенко|Ст. Бутенка]]. [[Сердюк]]ами командував полковник [[Сердень Дмитро|Дм. Серденя]].

Татари, що потрапили в полон до московитів, свідчили, що у гетьмана було 10 тисяч кінних козаків і 8 тисяч піхоти. За іншими даними — козацьке військо налічувало понад 20 тисяч.

Татарське військо очолював Алша-мурза Ширінський (Олша, Алі-шах), племінник Ширін-Бея — голови знатного [[Кримські татари|кримськотатарського]] роду [[Ширіни|Ширін]]. Під його командою перебувало 9 мурз. У джерелах згадуються Муратша-мурза із [[Ногайці|ногайського]] роду Мансурів і Салман (Салмаша) із роду Аргін.

Московські донесення найчастіше обчислюють чисельність татарського війська у 22 тисячі. Сучасний [[Росія|російський]] історик Іг. Бабулін вважає, що татар було не більше 15 тисяч, зважаючи, що кримський хан не брав участь у поході.

[[Річ Посполита|Польський]] хроніст [[Єрлич Йоахим|Й. Єрлич]] оцінював чисельність козаків П. Дорошенка у 40 тисяч, татар — у 60 тисяч.

Бєлгородський полк Гр. Ромодановського на початку 1668 року, згідно з воєводськими звітами, налічував 14 506 ратників. Під командою князя також було 5 390 слобідських козаків. Згідно з дослідженням російського історика Іг. Бабуліна, під Котельву воєвода виступив не з усім полком, а мав приблизно 9 тисяч вояків. Це, зокрема — 5 050 [[Рейтари|рейтарів]] і копійників під командуванням князя [[Барятинський Юрій Микитович|Юр. Барятинського]], 1 755 солдатів «нового строю» та [[Драгуни|драгунів]], 1 632 козаки [[Острогозький полк|Острогозького]] та [[Сумський полк|Сумського полків]] на чолі з полковником [[Іван Дзиковський|Ів. Дзиковським]].

== Перебіг битви ==

[[11 червня]] військо П. Дорошенка та Алша-мурзи почало переправлятися через Ворсклу — за десять верст від московського табору. Відбулись перші сутички зі сторожовими загонами царського війська. Також двом московитам вдалося втекти з татарського полону. Вони прибігли до табору Гр. Ромодановського та повідомили, що ''«крымской де хан со всею ордою пришед на [[Оріль|Орель]] и будет к Дорошенку на помочь тотчас»''.

[[Файл:Russian_clothes_Soln.jpeg|thumb|left|{{center|Московський воїн помісної кінноти [[17 століття|XVII ст.]] Малюнок [[1869]] року}}]]

Довідавшись про наближення хана (ця інформація не відповідала дійсності), московський воєвода вирішив зняти облогу з Котельви. У ніч на [[12 червня]] московська армія збудувала [[вагенбург]] (табір з возів) та почала рух на північ — у бік [[Охтирка|Охтирки]]. Козаки та татари не наважилися на нічну атаку.

За ніч московити пройшли сім верст, дійшовши до села [[Хухра|Хухри]]. На світанку вони почали переправлятися через [[Хухра (річка)|однойменну річку]]. У цей момент їх з півдня атакували козацькі полки та татарські [[чамбул]]и. Запеклий бій, за словами московського воєводи, тривав понад п’ять годин. Зрештою, московитам вдалося переправитися на правий берег. Слідом за ними переправилися і війська П. Дорошенка та Алша-мурзи. Вони вдруге атакували, спробувавши відрізати [[Ар'єргард|ар’єргард]] московської армії від основних сил. Ромодановському довелося перегрупувати військо, відправивши на «задні полки» воєводу П. Скуратова. Московити відбили всі атаки. Воєвода згодом звітував, що захопив два козацькі прапори та взяв у полон двох сердюків-[[Молдовани|молдаван]].

Царські війська продовжили рух та почали переправу через річку [[Кринична (притока Ворскли)|Криничну (Мошенку)]] — за дві версти від Хухри. Ромодановський наказав переправлятися «обозом» — не покидаючи вагенбург. Козаки та татари цього разу вирішили перевірити на міцність авангард московського війська — обійшли верхів’я річки та атакували з правого берега. Почався третій за день запеклий бій. Згідно з донесенням Ромодановського, сили Дорошенка та Алша-мурзи провели три атаки — у кінному та пішому строю (''«учинили три напуска и приступы жестокие»''), проте не змогли прорвати оборону.

Четвертий бій відбувся «за годину до ночі». Козацька піхота зайняла позиції на лівому березі Ворскли, козацька кіннота та татари атакували «зі степу» — з району села [[Велике Озеро (Україна)|Велике Озеро]]. Бій тривав три години, але спроби затиснути московське військо у кліщі не мали успіху.

У ніч на [[13 червня]] Дорошенко та Алша-мурза підійшли до околиці Охтирки. Там вони вп’яте спробували розгромити військо Ромодановського. Цього разу московський воєвода вирішив не відсиджуватися за возами, а вивів частину війська в поле. Московити знову відбили козацько-татарський наступ. Зрозумівши, що оборону князя не прорвати, Дорошенко та Алша-мурза відійшли у бік Котельви. Ромодановський вступив до Охтирки.

== Результат битви ==

Обидві сторони заявили про свою перемогу. Григорій Ромодановський негайно відправив посланця у Москву зі звісткою про щасливий відхід до Охтирки та перемогу над козаками та татарами. Водночас, [[Коломна|коломенський]] воєвода Ф. Греков писав царю, що Ромодановського Дорошенко та татари ''«с обозу збили и Котелву очистили»'', маючи на увазі деблокаду міста та відступ московитів.

Сам гетьман П. Дорошенко згодом писав, що його метою було звільнити Котельву від облоги. Забезпечивши деблокаду і відхід ворога, він ''«за боярином дале не пошел»''.

До західної преси дійшли чутки про розгром московитів та навіть захоплення Ромодановського в полон. Про це, зокрема, написала [[брюссель]]ська газета «Relations veritables». А [[ліон]]ська «Gazette» стверджувала, що ''«татари за Дніпром перемогли московитів, а козаки облягають [[Біла Церква|Білу Церкву]]»''.

Якщо оцінювати результати битви об’єктивно, то варто зазначити, що Дорошенку та Алша-мурзі вдалося зняти облогу з Котельви та примусити московське військо до відступу за межі Гетьманщини. Водночас, московити уникли розгрому.

Обидві сторони зазнали значних втрат у запеклих боях. Втрати Бєлгородського полку за весь похід улітку-восени 1668 року, згідно з документами, склали 276 убитих, 141 зниклого безвісти, 87 полонених і 1 386 поранених. Втрати козаків і татар невідомі, але, ймовірно, були більшими.

== Наслідки ==

[[16 червня]] козацько-татарське військо виступило з-під Котельви на Слобідську Україну. П. Дорошенко намагався підняти там нове повстання проти московської влади. На бік гетьмана перейшли козаки у [[Мерефа|Мерефі]], у той же час — міста [[Колонтаїв]] і [[Краснокутськ|Красний Кут]] здаватися відмовились. Повстання спалахнуло у [[Печеніги (смт)|Печенігах]], місцеві козаки намагалися захопити [[Чугуїв]], але були розбиті військом харківського полковника Ф. Ріпка.

Дорошенко та Алша-мурза стали табором біля [[Ромни|Ромнів]] та відправили частину війська у рейд на Глухів та прикордонні московські війська. [[21 червня]] татари та козаки на чолі з Муратша-мурзою та Ів. Бугаєм зняли облогу з Глухова, змусивши відійти московського воєводу Гр. Куракіна. Таким чином, всі московські сили вторгнення були витіснені за межі Гетьманщини. Проте [[3 липня|3]] — [[6 липня]] татарсько-козацькі війська зазнали нищівної [[Битва під Севськом|поразки під Севськом]]. Позбувшись підтримки татар, П. Дорошенко [[8 липня]] відступив на Правобережжя, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом [[Дем'ян Многогрішний|Д. Многогрішного]].

== Джерела ==

* Бабулин Иг. Война за возвращение Украины 1668-1669 гг. — Москва, 2021.
* Горобець В. «Волимо царя східного...»: Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. — Київ, 2007.

{{Російсько-українські битви}}

[[Категорія:Битви Руїни]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства]]
[[Категорія:Битви Московського царства]]
[[Категорія:Битви в Україні]]
[[Категорія:Битви XVII століття]]
[[Категорія:1668 в Україні]]
[[Категорія:Конфлікти в 1668]]
[[Категорія:Російсько-українські битви]]

Битва під Хухрою - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>A.sav: clean up, replaced: вони вони → вони за допомогою AWB

← Попередня версія	Версія за 01:34, 15 листопада 2023
(Немає відмінностей)