Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T23:34:45Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія	Версія за 01:34, 15 листопада 2023
(Немає відмінностей)

ua>Binc: Коректура, посилання

2023-05-06T17:06:20Z

Коректура, посилання

Нова сторінка

[[Файл:Битва під Мартиновем і Бурштином в 1624 році.jpg|міні|306x306пкс|Дністер біля Мартинова. Фото 2007 року]]
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Битва під Мартиновим 1624
|partof=[[Польсько-татарські війни]]
|image=
|caption=
|date= [[20 червня]] [[1624]] року
|place= [[Новий Мартинів|Мартинів]], зараз у [[Івано-Франківська область|Івано-Франківській області]]
|result= перемога Речі Посполитої
|combatant1=[[Зображення:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|26px]] [[Річ Посполита]]
|combatant2=[[Зображення:Crimean Tatar tamga icon (blue and gold).png|30px]] [[Буджацька орда]]
|commander1=[[Image:Herb Pobog.jpg|20px]][[Станіслав Конєцпольський]]
|commander2=[[Кан-Темир|Кантемир]]-мурза
|strength1=5 тисяч, із них<br>4650 кінноти<br>350 піхоти<br>кілька гармат
|strength2=невідомі
|casualties1=невідомі
|casualties2=майже вся орда за винятком кількасот татар
}}

'''Би́тва під Марти́новим''' — битва між відділами коронного, [[кварцяне військо|кварцяного військ]] під командуванням [[Польний гетьман коронний|польного гетьмана коронного]] [[Станіслав Конецпольський|Станіслава Конецпольського]], приватних [[корогва (підрозділ)|корогов]] під командуванням [[Томаш Замойський|Томаша Замойського]] з одного боку та ордою татар [[Кан-Темир]]а-мурзи, що поверталась зі здобиччю назад, 20 червня 1624 року під [[містечко]]м [[Новий Мартинів|Мартинів]] (тепер село Новий Мартинів [[Івано-Франківська область|Івано-Франківській області]]). Загони війська Речі Посполитої завдали важкої поразки [[Ногайська орда|ногайським татарам]].

== Татарський набіг ==

5 червня 1624 року [[Кан-Темир|Кантемир]]-мурза на чолі [[Ногайська орда|орди ногайців]] перейшов кордон [[Молдавське князівство|Молдавського князівства]] з [[Річ Посполита|Польщею]] на [[Покуття|Покутті]] поблизу [[Снятин]]а. Татарська орда, замість того, щоби за звичаєм, відразу розпустити [[чамбул]]и по краю, як того очікували [[кварцяне військо|кварцяні]] [[Корогва (підрозділ)|корогви]] розташовані на Покутті, пішла всією силою вглиб [[Польща|Польщі]], випередивши польного гетьмана коронного Станслава Конєцпольського та форсувавши [[Дністер]] 9 червня під [[Новий Мартинів|Мартиновим]]. Татари дійшли аж до [[Медика|Медики]] біля [[Перемишль|Перемишля]], де 10 червня розбили [[Кочовище|кіш]] (табір). Звідси чамбули пішли під [[Кросно]], [[Ярослав]] і [[Ряшів]]. Один з чамбулів дійшов аж до Сандомирщини. Маючи при собі лише 1500 війська, Конєцпольський вирішив зібрати більше сил і підготувати засідку на татар, котрі повертатимуться зі здобиччю, на броді через Дністер під [[Новий Мартинів|Мартиновим]].

== Повернення татар ==

Зустрівши дужий опір селян та зазнаючи втрат, татари повернули назад. Коли 13 червня висланий на розвідку ротмістр [[Ян Одживольський]] доповів, що татари готуються до повернення, С. Конєцпольський вирішив переправитися на південний берег Дністра, щоби влаштувати залогу. Навколишнім селянам було наказано зробити [[Засіка|засіки]] на можливих шляхах татар. Після прибуття підкріплень, що складалися як з приватних, так і кварцяних загонів, сили гетьмана зросли до 5000 жовнірів (4650 кінноти і 350 піхоти) з кількома гарматами. Для дій в полі було виділено лише 12 легких [[корогва (підрозділ)|корогов]] кварцяних і приватних під командуванням [[Томаш Замойський|Томаша Замойського]]. Решта військ, в тому числі [[Гусари (рід кавалерії)|гусари]], повинна була діяти з [[Табір|табору]]. У лавах армії С. Конєцпольського були такі чудові солдати як [[Стефан Хмелецький]], Ян Одживольський, [[Лящ Самійло|Самійло Лащ]], [[Павел Чарнецький]] і його іменитий брат [[Стефан Чарнецький]]. 19 червня татари (10 000 ординців) підійшли до Мартинова. Татарському ватажкові стало відомо про засідку. Конецпольський навмисно став дуже малим табором, щоби справити на татар враження, ніби у нього менше війська, ніж є насправді, і щоби заохотити Орду до атаки на начебто слабкого супротивника. Гетьман побоювався, щоб [[Кан-Темир|Кантемир]] не вирішив піти з кошем і здобиччю на дальшу переправу через Дністер коло [[Галич]]а, бо тоді б він зумів вислизнути з приготованої на нього пастки. Коли С. Конєцпольський зрозумів, що татари побачили засідку, він вирішив повернутися на північний берег і прикрити переправу під Галичем (за 15 км від Мартинова).

== Битва ==
У ніч з 19 червня на 20 червня польський табір таємно переправився через Дністер і рушив на Галич. У відповідь [[Кан-Темир|Кантемир]] розділив свої війська: частину кинув навздогін за гетьманом, а кіш переправив під Мартиновом. Близько 3 години ночі 20 червня татари зіткнулися з поляками на шляху до Галича. У цей час польський табір відступав і був за 11 км від Мартинова. Гетьман наважився на контрудар.

Коронний табір було вишикувано у вісім рядів, фронтом до Дністра. Між возами стала кіннота. Козаки [[Панцир (бойове спорядження)|панцерні]]) з [[авангард військовий|авангарду]] охорони повинні були заманити сили [[Кан-Темир|Кантемира]] між польський табір і річку Дністер. Згідно з планом гетьмана, після цього його вояки ударом у фланг татарської орди, повинні були зіштовхнути їх на болота коло місця впадіння річки [[Лімниця|Лімниці]] у Дністер. Але Кантемир не мав наміру переправлятися під Галичем, хотів ошукати коронні війська, щоби дати час кошеві відійти подалі. Коли Кантемир почав відступати до Мартинова, С. Конєцпольський змушений був залишити таку зручну позицію.

Коли вози табору сходили з горбів, татари раптово атакували. Щоб прикрити табір і дати йому можливість підготуватися до бою, назустріч їм рушили козацькі панцерні корогви. Бій тривав годину, до моменту, коли татари розпочали загальний відступ. Коли польський табір вийшов на рівнину, гетьман дав наказ на генеральний наступ. Табірні вози почали виходити із-за обох крил другого польського ешелону, після чого панцерні, що билися з татарами, кинулися назад до табору, прагнучи заманити татар під вогонь табірних [[гармата|гармат]] і [[рушниця|рушниць]]. Хоча татари не спіймалися на таку хитрість, табір був тоді вже настільки близько, що одночасний [[залп]] польської піхоти з табору разом із [[пістолет]]ними пострілами польської [[кіннота|кінноти]] досягли татар, викликаючи у них безладдя.

Навздогін за втікачами рушило 12 козацьких (панцерних) корогов, яким вдалося обігнати татар і заступити їм шлях з півночі. Це сталося під Мартиновим. Повторний залп з луків і рушниць зіпхнув татар до Дністра, завдаючи їм важких втрат (багато хто з татар був змушений стрибнути з високого берега Дністра, шукаючи порятунку). Багатьох татар, що переправлялися через Дністер, було розстріляно з луків і вогнепальної зброї. Значна частина з них потонула. Поранення дістав татарський провідник [[Кан-Темир|Кантемир]]-мурза. Панцерні форсували річку і захопили майдан на іншому березі. Коли Кантемир усвідомив становище, то кинувся у контратаку, з метою скинути польську кінноту у річку, проте татар було відігнано вогнем пістолетів. С. Конєцпольський залишив табір і рушив зі всією своєю кіннотою на другий берег.

== Втеча татар ==
[[Файл:Brandt Odbicie jasyru.jpg|thumb|300px|[[Юзеф Брандт]], «Відбиття ясиру»]]
Татари кинулися тікати. Навздогін за кошем йшли 1000 козаків панцерних [[Стефан Хмелецький|Стефана Хмелецького]]. Татари прагнули поквапити марш, вбиваючи полонених чоловіків, що робили спроби чинити опір, та викидаючи з возів дітей. Але попри це, через 7 км гонитви татарський кіш наздогнали, полонених і худобу було відносно легко відбито. Полонених, яких татари вважали більш цінними і гнали посадженими на коней, було частково звільнено ще на переправі через [[Бистриця (притока Дністра)|Бистрицю]], під [[Єзупіль|Єзуполем]].

Лише 21 червня під [[Хотимець|Хотимцем]] (90 км від Мартинова), після того, як було розбито останню групу татар, з настанням ночі, С. Хмелецький припинив переслідування. Весь шлях гонитви був завалений покинутим награбованим добром. Подальше переслідування вели коронні [[черкеси]], що ще служили у війську Речі Посполитої. Тим часом татар, що розбіглися по лісах, винищили селяни. Лише кількасот із них втекло разом з Кантемиром на [[Буджак]], але при цьому їм вдалося взяти з собою кілька полонених шляхтичів для викупу.

Перемога під Мартиновим започаткував нову фазу в історії коронно-татарських воєн. Орда, що безкарно грабувала край протягом довгих років, була розбита і зазнала величезних втрат.

== Література ==
* Leszek Podhorodecki. ''Chanat Krymski''. — S. 145—147. ISBN 83-05-11618-2
* Mała Encyklopedia Wojskowa. — 1967, Wydanie I
* [[Радослав Сікора]]. ''З історії польських крилатих гусарів''. — Київ: Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. [https://web.archive.org/web/20130327233724/http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20081205104404/http://alatusmortis.w.interia.pl/index_24.htm Opis bitwy pod Martynowem] {{ref-pl}}.
* {{SgKP|VI|140}}.— S. 140. {{ref-pl}}.

{{Битви Литви і Польщі з татарами}}

[[Категорія:Битви польсько-татарських війн]]
[[Категорія:Битви польсько-турецьких війн]]
[[Категорія:Битви в Івано-Франківській області]]
[[Категорія:Битви Польщі]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства]]
[[Категорія:Історія Галичини]]
[[Категорія:Битви XVII століття]]
[[Категорія:Галицький район]]
[[Категорія:Битви 1624]]
[[Категорія:Події 20 червня]]
[[Категорія:Червень 1624]]
[[Категорія:Війни Речі Посполитої]]
[[Категорія:Конфлікти в 1624]]
[[Категорія:1624 в Україні]]
[[Категорія:Битви ногаїв]]
[[Категорія:Історія Івано-Франківського району]]

Битва під Мартиновим - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Binc: Коректура, посилання