Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T23:35:03Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія

Версія за 01:35, 15 листопада 2023

ua>InternetArchiveBot: Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7

2022-05-29T13:40:02Z

Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7

Нова сторінка

{{Infobox Military Conflict
|conflict=Битва під Кальником 1671
|partof=[[Польсько-татарські війни]]<br>[[Польсько-козацькі війни]]
|image=
|caption=
|date= [[21 жовтня]] [[1671]] року
|place= [[Кальник]]
|result= перемога Речі Посполитої
|combatant1=[[Зображення:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|26px]] [[Річ Посполита]]
|combatant2=[[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]] [[Кримське ханство]]<br> [[Зображення:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]] [[Військо Запорозьке]]
|commander1=[[image:POL COA Janina.svg|20px]][[Ян III Собеський|Ян Собеський]]
|commander2=[[Зображення:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]] [[Ярема Петрановський]]
|strength1=1200 кінноти
|strength2=1000 козаків<br/>2000 татар
|casualties1=
|casualties2=загинуло 500 татар
}}

'''Би́тва під Ка́льником''' сталася [[21 жовтня]] [[1671]] року, під час [[Польсько-козацько-татарська війна 1666-1671|польсько-козацько-татарської війни 1666—1671]].

Коронний гетьман польний [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] розбив [[Військо Запорозьке|козацько]]-[[Кримське ханство|татарське]] військо, яке йшло на допомогу обложеному [[Річ Посполита|поляками]] [[Кальник]]у. Незважаючи на перемогу, Собеський не зміг взяти Кальника і відступив до [[Брацлав]]а.

== Вступ ==
Після [[Битва під Брацлавом (1671)|перемоги під Брацлавом]] Коронний гетьман польний [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] вирішив опанувати терени між [[Південний Буг|Південним Бугом]] і [[Дністер|Дністром]]. [[11 вересня]] [[1671]] року він послав 2 тис. жовнірів (разом зі слугами) для захоплення [[Вінниця|Вінниці]], куди вони увірвалися на світанку [[14 вересня]]. Міщани й козаки, зачинившись у єзуїтському монастирі (інших укріплень не було), вчинили затятий опір. Тільки після 6 годин штурму, коли більшість захисників полягла, монастир впав. Одначе 120 вояків, зібравшись під дахом костелу, продовжували битися до ранку. Лише коли їх у живих залишилося 23, вони вирішили здатися: сотника та сімох старшин відіслали до Бара, решті відрубали голови. Місто було зруйновано, й значну частину жінок і дітей жовніри забрали в неволю (за наказом Я.Собеського згодом їх звільнили). Учасник походу Ульріх Вердум описав вражаючий трагічністю випадок: мати сімох чи вісьмох дітей, не маючи змоги в спустошеному місті їх прогодувати, залишивши при собі двійко дітей, решту, рятуючи від голодної смерті, обливаючись слізьми, продавала по дукату польським офіцерам і бідкалася їхньою подальшою долею, особливо тим, що їх навернуть у католицизм.<ref name="sm">Смолій В. А., Степанков В. М. ''Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.)''</ref>

Успішним діям Собеського сприяли вчинені [[Михайло Ханенко|Михайлом Ханенком]] та Іваном Сірком диверсії проти білгородських татар і перехід на його бік подністрянського полковника Михайла Зеленського (здав добре укріплену Стіну) та брацлавського полковника Павла Лисиці. Вчинили спротив гетьману [[Петро Дорошенко|Дорошенку]] Остап Гоголь та Іван Кияшко, котрі закріпилися в Могилеві.

Військова рада польського командування 29 вересня 1671 року ухвалила наступати вглиб України. 1 жовтня [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] вирушив до Могилева. Одержавши відомості про його наближення, О.Гоголь третього жовтня виявив готовність здати місто. Дізнавшись, що Брацлав визнав владу [[Михайло Ханенко|Ханенка]], коронний гетьман відіслав туди основні сили армії, а сам з 1200 вершників 7 жовтня прибув до Могилева. Залишивши тут залогу, вирушив до [[Брацлав]]а. 12 жовтня провів під його стінами нараду з участю М.Ханенка, І.Сірка, М.Зеленського та П.Лисиці, на якій було ухвалено пропозицію М.Ханенка зайняти [[Кальник]].

== Битва ==
Хоча козаки виступали проти впровадження польської залоги до [[Брацлав]]а, [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] за таємною згодою [[Михайло Ханенко|Ханенка]] 12 жовтня 1671 року захопив місто. Спроби польського війська 17-18 жовтня оволодіти [[Кальник]]ом провалилися, і [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] розпочав його блокаду. Жовніри випалили навколишні хутори й хліб на полях так, що не залишилося «жодного снопика». На допомогу кальничанам П.Дорошенко надіслав 1 тис. козаків на чолі з полковником Яремою Петрановським і 2 тис. татар, які прибули 20 жовтня.<ref name="sm"/>

Наступного дня польська кіннота розгромила під містом татар. У бою за греблю коло міста із 2000 татар було вбито або потонуло в глибокому ставку 500.<ref>Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.», Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 214</ref> Незважаючи на перемогу, полякам захопити Кальник знову не вдалося й жовніри відступили до [[Брацлав]]а.

== Наслідки ==
27 жовтня в польському таборі під Іллінцями 1 тис. козаків провела раду й обрала гетьманом [[Михайло Ханенко|Ханенка]]. Йому були вручені надіслані королем клейноди, хоча частина присутніх бажала бачити на його місці Івана Сірка. Довідавшись, що, по-перше, на допомогу П.Дорошенку рухається нурадин-султан Сафа-Гірей, а по-друге, очікуване литовське військо на допомогу не прийде, [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] попрямував до Брацлава, де 1 листопада оголосив про завершення кампанії. Здавши командування Дмитрові Вишневецькому, він виїхав до Львова. В свою чергу, польний гетьман передав провід над військом київському хорунжому Станіславу Вижицькому.

Вторгнення поляків у козацьку Україну й захоплення Брацлавщини стало викликом для Порти. Уже в жовтні Мехмед IV суворо попередив короля, щоб той не нападав на «козацьку державу з усіма її повітами», вимагав відвести військо, погрожуючи розпочати війну.

В самому кінці року Дорошенко дістав соліднішу поміч від своїх магометанських союзників: прийшло 26000 татар і кілька тисяч турків. В Криму сидів уже новий хан: унаслідок скарг Дорошенка султан скинув Аділь-Гірея й посадовив на трон освіченого й розумного, ще молодого Селім-Гірея. Діставши поміч, Дорошенко приступив до відвойовування Поділля. Проти тих, хто піддався був полякам добровільно, він уживав суворих репресій, віддаючи татарам у неволю.<ref>{{Cite web |url=http://varnak.psend.com/narys/ch4.html |title=Дмитро Дорошенко ''Нарис історії України'' 1966 Видавництво «Дніпрова хвиля» — Мюнхен/«ГЛОБУС» Київ, 1992. Том 2, розділ 4 |accessdate=14 листопада 2008 |archive-date=15 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131015173016/http://varnak.psend.com/narys/ch4.html }}</ref>

Наприкінці 1671 року султан надіслав королю формальне оповіщення, що виступає війною на Лехістан для захисту вілаєту свого скривдженого васала Дорошенка і козацького народу.

== Виноски ==
{{reflist}}

== Література ==
* Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.», Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 214
* [http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm Наталія Яковенко, ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.'' Розділ V. Козацька ера. § 2. Руїна (1658—1686)--Андрусівське розполовинення] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/6138JZ44X?url=http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm |date=19 серпня 2011 }}
* Смолій В. А., Степанков В. М. ''Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.)''. — (Сер. Україна крізь віки) Т.7. — К.: Альтернативи, 1999. — 352 с. ISBN 966-7217-26-4
* [http://varnak.psend.com/narys/ch4.html Дмитро Дорошенко ''Нарис історії України'' 1966 Видавництво «Дніпрова хвиля» — Мюнхен/«ГЛОБУС» Київ, 1992. Том 2, розділ 4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131015173016/http://varnak.psend.com/narys/ch4.html |date=15 жовтня 2013 }}
* [http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm ''Літопис Самовидця''. видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050408230410/http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm |date=8 квітня 2005 }}
* [https://web.archive.org/web/20080820211630/http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm ''Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки'' / Пер. із староукр. — К.: Т-во «Знання» України, 1992, — 192 с]
* [http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm Величко С. В. ''Літопис. Т. 1.'' / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 371 с.; ''Літопис. Т. 2.'' / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 642 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080109091216/http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm |date=9 січня 2008 }}

{{Битви польсько-козацьких війн}}
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}

[[Категорія:Битви польсько-татарських війн|К]]
[[Категорія:Битви польсько-козацьких війн|К]]
[[Категорія:Битви Руїни|К]]
[[Категорія:Битви у Вінницькій області|К]]
[[Категорія:Битви Польщі|К]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства|К]]
[[Категорія:Історія Поділля]]
[[Категорія:Битви XVII століття|К]]
[[Категорія:1671 в Україні]]
[[Категорія:конфлікти в 1671]]

Битва під Кальником - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>InternetArchiveBot: Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7