Властарь: Імпортовано 1 версія

2023-11-14T11:55:10Z

Імпортовано 1 версія

← Попередня версія

Версія за 13:55, 14 листопада 2023

ua>Halyna13 в 19:59, 1 січня 2023

2023-01-01T19:59:47Z

Нова сторінка

{{Особа
| ім'я =Євген Олександрович Адамцевич
| зображення = Євген Адамцевич.jpg
| розмір_зображення = 200px
| відомий_(відома) = ''«[[Запорозький марш]]»''
| рід_діяльності = [[Бандурист]]
| титул =
}}
'''Євге́н Олекса́ндрович Адамце́вич''' ({{ДН|1|1|1904|19|12|1903}}, [[Солониця (Лубенський район)|Солониця]] — [[19 листопада]] [[1972]], [[Холмівка]]) — сліпий [[бандурист]], віртуозний виконавець [[Українські народні пісні|українських народних пісень]], автор «[[Запорозький марш|Запорозького маршу]]».

== Життєпис ==

Народився в Солониці під [[Лубни|Лубнами]] у родині станційного службовця. На другому році життя від вітряної віспи втратив зір. Його мати захоплювалася драматичним мистецтвом і часто возила хлопця на вистави до [[Ромни|Ромен]], де був театр. Тоді хлопець переживав найщасливіші дні свого дитинства. Батько мав чудовий голос і любив співати українських пісень, що дуже подобалися малюкові. В одинадцять років його віддали до школи сліпих у Києві, де він зарекомендував себе як один з найкращих учнів. Але, переїхавши із села Солониці в Ромни, батьки забрали сина додому.

Гри на [[бандура|бандурі]] навчився в талановитого місцевого бандуриста [[Олексієнко Мусій Петрович|Мусія Петровича Олексієнка]]. За два роки навчання йому так і не вдалося опанувати багатющий репертуар майстра. Особливо жалкував Є. Адамцевич, що не вивчив у М. Олексієнка жодної думи, зокрема таких рідкісних як «Про Марусю Богуславку», «Про козака Голоту», а також інструментальних творів, яких більше ні в кого не чув.

У 1920-ті роки Ромни залишалися визначним регіональним культурним центром. Тут діяв драматичний театр, був значний осередок [[Кобзар|кобзарів]], які виступали зі сцен палаців культури, клубів.
Виступав з 1927 року в складі [[Миргородська капела бандуристів ім. М. Кравченка|Миргородської капели бандуристів]] та самостійно.

Пережив Адамцевич 1930-ті роки — часи фізичного винищення кобзарства та бандурництва.

Учасник [[Республіканська нарада кобзарів і лірників|Республіканської наради кобзарів та лірників]] 1939 р. в [[Київ|Києві]], а в 1940 році — Всесоюзної наради народних співців у [[Москва|Москві]].

Нелегким було життя у важкий післявоєнний період адже на схилі літ, не маючи офіційного [[Трудовий стаж|трудового стажу]], залишився без пенсії і, отже, без засобів для існування. Бандуристу доводилося грати на роменському базарі, аби прогодувати сім'ю, в якій росло три доньки. Жив із гри та співу. Але [[радянська влада]] трактувала це як [[жебрацтво]] й постійно переслідувала митця. Були випадки, що його, сліпого, [[Міліція|міліціонери]] вивозили далеко від міста і полишали одного на безлюдді. Траплялося, що й саджали під арешт.

1968 року виступав перед науковцями [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|ІМФЕ АН УРСР]]. Незабаром вони познайомили Адамцевича з [[Жеплинський Богдан Михайлович|Богданом Жеплинським]] та організували безкоштовну путівку до [[Трускавець|Трускавця]] на курортне лікування і відпочинок. У 1969 році з групою народних співців з місцевих капел успішно виступав у [[Івано-Франківська область|Івано-Франківській]], [[Тернопільська область|Тернопільській]] та [[Львівська область|Львівській]] областях, а незабаром в Москві (1970) та в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]] (1971). Влітку 1971 та 1972 року виступає на [[Чернеча гора|Чернечій горі]], біля [[Могила Тараса Шевченка|Шевченківської могили]].

Із настанням у 1972 році нової хвилі [[репресії|репресій]] і утисків української культури поволі згортало свою діяльність і кобзарське об'єднання. Хворий Адамцевич із дружиною переїхав до дочки в село [[Холмівка|Холмівку]]. Там і помер [[19 листопада]] 1972 року на 68 році життя. Похований на місцевому кладовищі.

== Репертуар ==
У творчості значно тяжів до творів переважно літературного походження: на слова [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], [[Олександр Олесь|Олександра Олеся]], [[Вороний Микола Кіндратович|Миколи Вороного]], [[Грабовський Павло Арсенович|Павла Грабовського]].
* Із-за гори ворон кряче
* Ой не пугай пугаченьку
* Суд Байди
* Пісня про Морозенка
* Про Палія Семена
* [[Євшан-зілля (поема)|Євшан-зілля]]
* [[Запорозький марш]]
тощо.

== Бандура ==
Одна з бандур Є. Адамцевича зберігається в музеї театрального мистецтва в [[Києво-Печерська лавра|Печерській лаврі]]. Корпус довбаний, гриф має накладку, що закінчується на корпусі вигадливим візерунком, головка грифа плоска, з нахилом убік, корпус має упор для лівої руки. Довжина 90 сантиметрів. № 3223.

Крім того, у [[Кременецький краєзнавчий музей|Кременецькому краєзнавчому музеї]] зберігається одяг кобзаря, його бандура та фото.

== Див. також ==
* [[Пам'ятний знак репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам]]

== Література ==
* Адамцевич Євген Олександрович // {{Жеплинський|5}}
* ''[[Лавренюк Венедикт Антонович|Лавренюк В.]], Чернихівський Г.'' Адамцевич Євген Олександрович // {{ТЕС|1|25}}
* {{УМЕ-1|назва статті=Адамцевич Євген Олександрович|29}}
* ''[[Чернихівський Гаврило Іванович|Чернихівський Г.]]'' Бандура Євгена Адамцевича // Народна творчість та етнографія. — 1985. — № 1.
* Соборна пам'ять України. Календар-альманах. 2019. — В.: ПП Сергійчук М. І., 2018—288 с.
*''М. Малик''. Кобзар Євген Адамцевич // Край. - № 43. - С. 19

== Посилання ==
* [https://vue.gov.ua/Адамцевич,_Євген_Олександрович Адамцевич, Євген Олександрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220322165528/https://vue.gov.ua/Адамцевич,_Євген_Олександрович |date=22 березня 2022 }} // [[ВУЕ]]
* [http://www.ukrmusic.org/entsyklopediya/a/adamtsevych-evhen-oleksandrovych.html Видатний український кобзар] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151118113114/http://www.ukrmusic.org/entsyklopediya/a/adamtsevych-evhen-oleksandrovych.html |date=18 листопада 2015 }}
* [http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7077 «Кримська світлиця» N13 за 27.03.2009 / Євген Адамцевич — гордість нашого села!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302014129/http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7077 |date=2 березня 2014 }}
* [http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=838 Про мого батька, бандуриста України. Тетяна Бобрикова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302052456/http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=838 |date=2 березня 2014 }}
* [http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2009/january/adamcevich.html 105-років від дня народження Є. О. Адамцевича (1904—1972) Центр культури «Софійність» / Календар пам'ятних дат і ювілеїв видатних особистостей України / 1 січня]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.bbc.com/ukrainian/ukraine/2010/02/100223_crimea_museum_im.shtml У Криму звели чи не перший на всьому півдні країни український центр народної архітектури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160130225812/http://www.bbc.com/ukrainian/ukraine/2010/02/100223_crimea_museum_im.shtml |date=30 січня 2016 }}

{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Бандуристи]]
[[Категорія:Самодіяльні композитори]]
[[Категорія:Сліпі бандуристи]]
[[Категорія:Митці Ромен]]

Адамцевич Євген Олександрович - Історія редагувань

Властарь: Імпортовано 1 версія

ua>Halyna13 в 19:59, 1 січня 2023