Джанкой

Матеріал з Кримології
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Місто України

Джанко́й (крим. Canköy, Джанкьой) — місто в Україні в складі Автономної Республіки Крим, адміністративний центр Джанкойського району. Колишнє місто республіканського підпорядкування.

Назва

Часто назву Джанкой перекладають із кримськотатарської мови як «душа-село», буквально, душевне село (can — душа, köy — село). Але фахівці з кримської топонімії вважають вірогіднішою етимологію, що виводить цю назву від cañı köy — «нове село» степовим діалектом кримськотатарської.[1]

Географія

Розташований на Північнокримській рівнині з типово-полиновими і ковиловими сухими степами на каштанових солончакуватих ґрунтах, за 93 км від Сімферополя (автошлях Шаблон:Автошлях E, із яким збігається Шаблон:Автошлях М).

Біля Джанкоя закінчується самопливна частина Північно-Кримського каналу.

Через місто протікають річки Мирнівка та Степова.

Клімат

Місто знаходиться у перехідній між субтропічним та помірним кліматом степовій зоні, котра характеризується посушливим кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 22.8 °C. Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 0 °С.[2]

Шаблон:Клімат міста

Історія

Вперше згадується 1855 року, статус міста одержав у 1926 році.

В 1941 в ході Другої світової війни був окупований німецько-нацистськими загарбниками. Під час окупації в місті було розстріляно близько семи тисяч євреїв членів місцевого колгоспу[3]. Відвойований радянськими військами 13 квітня 1944.

1954 року у складі Кримської області був повернутий до Української РСР. З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні[4] 2014 року анексований Російською Федерацією.

Ввечері 20-го березня 2023 року в Джанкої прогриміла серія вибухів[5].

Господарство

Інтенсивне землеробство на зрошуваних землях, спеціалізоване на виробництві зерна, винограду, овочів, фруктів.

Заводи: машинобудівний, залізобетонних конструкцій, консервний, молочний, комбікормовий, м'ясокомбінат, фабрика господарських виробів.

Транспорт

Привокзальна площа у Джанкої

Джанкой розташований на перетині двох європейських автошляхів: ХерсонКерчСтамбул (Шаблон:Автошлях E) та Харків — Севастополь (Шаблон:Автошлях E). Залізничні та автомобільні магістралі з'єднують місто Джанкой з великими населеними пунктами Криму та решти України.

З 27 грудня 2014 року поїзди Укрзалізниці (пасажирські і вантажні) з Криму було скасовано[6]. Станом на 2016 частково збереглося приміське сполучення[7].

Після реформування військової авіаційної частини на території міста збережений і функціонує аеродромний комплекс, здатний приймати пасажирські і транспортні авіалайнери класу Ан-12.

Освіта і культура

У Джанкої діють професійно-технічне училище, краєзнавчий музей, міська та дитяча бібліотека.

У місті є храми:

Пам'ятники

Засоби масової інформації

У місті діють такі місцеві ЗМІ:

  • газета «Заря Присивашья» (укр. Зоря Присивашшя);
  • газета «Джанкойские ведомости» (укр. Джанкойські відомості);
  • ООО «Экран», 11 канал та інші.

Клімат

Клімат посушливий, помірно-спекотний, з помірно-м'якою зимою. Звичайна температура січня −1,8°, липня +23,3°. Опадів 418 мм на рік.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[8]

Шаблон:СВ-Таблиця-Піраміда Більшість населення складають росіяни. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року населення міста складалося з таких етнічних груп:

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 рокуШаблон:UKR-socialdata-mova-2001:

Мова Відсоток
російська 83,14%
українська 7,6%
кримськотатарська 7,13%
ромська 0,88%
інші/не визначилися 1,25%

Відомі люди

Примітки

Джерела та література

Посилання


Шаблон:Джанкойський район Шаблон:Населені пункти АР Крим Шаблон:Автономна Республіка Крим

  1. В. А. Бушаков «Лексичний склад історичної топонімії Криму», Київ — 2003
  2. Посилання доступне в режимі редагування
  3. Шаблон:ЭЕЭ
  4. Посилання доступне в режимі редагування
  5. Посилання доступне в режимі редагування
  6. Посилання доступне в режимі редагування
  7. Расписание поездов по вокзалу Джанкой
  8. Посилання доступне в режимі редагування
  9. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. — Львів: Літопис, 2006. С. 452—453.