Т

2023-10-06T05:04:48Z

78.141.103.207:

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Т
|Зображення=[[Файл:Cyrillic_letter_Te.png]]
}}

'''Т''' — [[літера]] [[кирилиця|кирилиці]]. У мовах, що її використовують, позначає [[глухий ясенний проривний]] [t̪], [[глухий ретрофлексний проривний]] [ʈ̪]. Присутня в усіх кириличних абетках. У сучасній українській мові — 23-а літера [[українська абетка|абетки]], позначає глухий ясенний проривний (шумний зімкнений пеплорредньоязиковий приголосний). Може бути твердим (''талант'') і м'яким (''вість'').

== Звуки ==
* [t] ([[т]]) — [[глухий ясенний проривний]]
* [ʈ] (твердий [[т]]) — [[глухий ретрофлексний проривний]] ([[шведська мова|шведська]], [[норвезька мова|норвезька]], [[індійські мови]])
* [t̪] (твердий [[т]]) — [[глухий зубний проривний]]

== Історія ==
За формою накреслення — трохи видозмінена кирилична літера, що походить з грецької.

== Таблиця кодів ==
{| class="standard"
! [[Кодування]]
! Регістр
! Десятковий<br />код
! 16-ковий<br /> код
! Вісімковий<br /> код
! Двійковий код
|-
| rowspan="2" | [[Юнікод]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 1058
| style="text-align:right;" | 0422
| style="text-align:right;" | 002042
| style="text-align:right;" | 00000100 00100010
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 1090
| style="text-align:right;" | 0442
| style="text-align:right;" | 002102
| style="text-align:right;" | 00000100 01000010
|-
| rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 194
| style="text-align:right;" | C2
| style="text-align:right;" | 302
| style="text-align:right;" | 11000010
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 226
| style="text-align:right;" | E2
| style="text-align:right;" | 342
| style="text-align:right;" | 11100010
|-
| rowspan="2" | [[KOI 8]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 244
| style="text-align:right;" | F4
| style="text-align:right;" | 364
| style="text-align:right;" | 11110100
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 212
| style="text-align:right;" | D4
| style="text-align:right;" | 324
| style="text-align:right;" | 11010100
|-
| rowspan=2 | [[Windows 1251]]
| Велика
| style="text-align:right;" | 210
| style="text-align:right;" | D2
| style="text-align:right;" | 322
| style="text-align:right;" | 11010010
|-
| Мала
| style="text-align:right;" | 242
| style="text-align:right;" | F2
| style="text-align:right;" | 362
| style="text-align:right;" | 11110010
|}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Т // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]]. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

== Джерела ==
* {{СУМ-11|T}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Українська абетка]]

Є

2023-10-06T05:01:38Z

78.141.103.207:

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Є
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Ukrainian Ie.png]]
|uuc=0404|ulc=0454|numeral=5}}
{{Не плутати2|грецькою літерою [[епсилон]] (''Ε'', ''ε'', ''ϵ''), з оператором «[[Елемент (математика)|елемент належить множині]]» у теорії множин (''x∈X'', ''x∊X'')}}
{{Otheruses|Є (значення)}}

'''Є, є''' — восьма [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]], за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає звукосполуку [ʝ] + [ɛ].<ref>{{СУМ-20|Є}}</ref>

== Походження ==
Походить від кириличної літери [[Файл:Early Cyrillic letter Yesti.png|30px]] («[[е|єсть]]»), накреслення якої пов'язане з греко-візантійською літерою '''Ε''', '''ε''' («[[епсилон]]»).

== Історія ==

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма ([[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]]) позначалося графемами е, є, які вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У [[XVI століття|XVI столітті]], крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Сучасне графічне оформлення походить від малої літери є «гражданського шрифту».

Вперше у сучасну українську графіку літеру є запровадили укладачі альманаху «[[Русалка Дністровая]]» ([[1837]]) [[Маркіян Шашкевич]], [[Іван Вагилевич]], [[Яків Головацький]].

== Використання ==
У позиції після приголосного літера є означає одну [[фонема|фонему]], а на початку слова і після голосного, [[апостроф]]а та [[ь|м'якого знака]] є означає дві фонеми: /j/ + /е/ (''Євген, моє, б'єш, барельєф'').

Літера є позначає м'якість попереднього приголосного:

# у формах середнього роду прикметників м'якої групи на кінці основи (''син'е — синє, літн'е — літнє'')
# після подовжених приголосних '''л''' і '''т''', які [[асиміляція (мовознавство)|асимілювали]] наступний і (''л:'е — ллє, мовлен:'евий — мовленнєвий, жит:'евий — життєвий'').

Є буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
[[Файл:Drevnosti RG - letter Е 3.jpg|thumb|Літера — Є]]

У старослов'янській кириличній писемності літера є мала також числове значення [[5 (число)|«п'ять»]], у глаголичній — [[6 (число)|«шість»]]. Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «восьмий». До введення в абетку літери [[ґ]] мала значення «сьомий»: ложа «Є», розділ «є». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-є, кабінет 4-Є.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17726 '''Є''' — Енциклопедія сучасної України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210303181449/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17726 |date=3 березня 2021 }}
* {{СУМ-11|Є}}
* {{СУМ-20|Є}}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Є // {{УМ-2000}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}
{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Літери кирилиці]]
[[Категорія:Українська абетка]]

Кримологія - Внесок користувача [uk]

Т

Є