Ґ

2023-10-30T15:24:10Z

45.12.25.58: /* Ґ у Windows */ Виправлення помилки

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Ґ
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Ghe with upturn.png]]
|uuc=0490|ulc=0491}}
'''Ґ''', '''ґ''' («ґе») — кирилична літера для позначення звука [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[ɡ]]], що існує поряд з літерою «г» у деяких абетках: [[Класичний правопис білоруської мови|білоруській тарашкевиці]], [[Урумська мова|урумській]] та абетці діалекту російських [[цигани|циганів]]<ref>[https://web.archive.org/web/20160403161645/http://liloro.ru//romanes/sergievsky1.htm Сергиевский М. В., Баранников А. П. Цыганско-русский словарь. — М., 1938.]</ref>. Назву літери [ґе] вживають як іменник середнього роду: велике '''Ґ''', мале '''ґ'''.

'''Ґ''' — п'ята літера [[Українська абетка|української абетки]], що використовують у словах: ''[[аґрус]]'', ''[[ґава]]'', ''[[ґазда]]'', ''[[ґанок]]'', ''[[ґедзь]]'', ''[[ґніт]]'', ''[[ґрати]]'', ''[[ґрунт]]'', ''[[ґудзик]]'', ''[[ґуля]]'', ''[[дзиґа]]'', ''ґелґотати'' та інших.

== Історія ==

=== Походження звука ===
У [[праслов'янська мова|праслов'янській мові]] всі слова вимовлялися з [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[ɡ]]] («ґ»){{факт}}. Потім {{коли}} у деяких [[слов'янські мови|слов'янських мовах]] він перейшов у гортанний задньоязиковий приголосний, фарингальний звук («г»): чи [[дзвінкий гортанний фрикативний|[ɦ]]] (в українській, у [[чеська мова|чеській]], у [[словацька мова|словацькій]], у [[верхньолужицька мова|верхньолужицькій]]), чи [[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[ɣ]]] (у [[білоруська мова|білоруській]], південних [[діалекти російської мови|російських діалектах]]). На думку [[Абаєв Василь Іванович|В. І. Абаєва]], у південно-східних слов'янських говірках (українських і південноросійських) цей перехід стався внаслідок [[субстрат (мовознавство)|субстратного]] впливу [[скіфська мова|скіфо-сарматської мови]] (разом з низкою інших іновацій)<ref>''Абаев В. И.'' О происхождении фонемы ''g (h)'' в славянском языке // Проблемы индоевропейского языкознания. М., 1964. С. 115—121. {{ref-ru}}</ref>.

Але звук [ɡ] залишився у деяких українських словах (напр., ''якби [йаґби́])'', а згодом в українську мову почали потрапляти іншомовні слова і виникла потреба відтворювати цей проривний звук, відрізняючи його від [[Фрикативні приголосні|фрикативного]] [ɦ], що позначався літерою '''г'''.

На думку сучасних дослідників, в українську мову фонема /ɡ/ проникла завдяки численним [[германізм]]ам. З. В. Рожченко розглядає як запозичення з [[їдиш]]у, зокрема, такі слова: ''ґанок, ґвалт, ґрати, ґешефт'' та ін.<ref>{{Стаття|автор= З.В. Рожченко|посилання_на_автора= |назва= Їдишизми в українській мові|посилання= http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74172|відповідальний= |видання= Культура народов Причерноморья|видання посилання= |тип= |рік= 2003|місяць= |том= |випуск= |номер= 37|сторінки= 170-171|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= |accessdate= 25 січня 2018|archivedate= 26 січня 2018|archiveurl= https://web.archive.org/web/20180126012801/http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74172}}</ref> (згідно з ЕСУМ, ''ґешефт'' запозичене прямо з німецької, ''ґанок'' і ''ґвалт'' — через польське посередництво, а ''ґрати'' — запозичення з польської)<ref name="ЕСУМ1">{{ЕСУМ1}}</ref>. З [[німецька мова|німецької мови]] в свою чергу запозичені ''ґаблі, ґонт, ґрунт'', з угорської — ''ґазда, ґандж, леґінь'', з польської — ''аґрус, ґедзь, ґніт, ґрати, ґудзик'', з румунської — ''ґирлиґа, ґринджоли, мамалиґа, ремиґати''<ref name="ЕСУМ1"/>.

Починаючи з [[XVIII століття]] у більшості діалектних зон нові слова зі звуком [ɡ] перестали надходити, оскільки, перебуваючи під російською владою, їх запозичували через російське посередництво, а з огляду на фрикативний [[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[ɣ]]] у південноросійських говорах і наявність лише одного [g] в літературній російській (якому етимологічно відповідає український [ɦ]), звук [g] літературної російської систематично вимовляли як український [ɦ].

Професор [[Вихованець Іван Романович|І. Р. Вихованець]] так описує місце фонеми /ɡ/ в українській фонологічній системі: ''«Фонема ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що і сприяло закріпленню літери ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова»''<ref>І. Вихованець. Переднє слово // О. Пономарів. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар. Київ 1997, с. 4.</ref>.

Таким чином, фонема може мати таке походження:
* У запозичених словах:
** На місці оригінального /g/ (''аґрус, ґаблі, ґандж, ґазда, ґанок, ґедзь, ґонт, ґречний, ґрунт, ґудзик, леґінь, ремиґати, хурдиґа'')<ref name="ЕСУМ1"/><ref name="ЕСУМ6">{{ЕСУМ6}}</ref>;
** На місці оригінального /k/ (''ґирлиґа, ґніт, ґрати''){{ref+|У слові ''ґирлиґа'' перший /ґ/ походить від /k/, другий — від /g/ ({{lang-ro|cîrlig}})<ref name="ЕСУМ1"/>|Ком}};
* У питомо українських словах:
** На місці праслов'янського ''*g'' (''ґава, ґудз, ґуля''), збереження [[проривні приголосні|проривного]] характеру звука іноді пояснюють [[Експресивність (мовознавство)|експресивним]] забарвленням цих слів чи їхнім [[ономатопея|звуконаслідувальним]] походженням<ref name="ЕСУМ1" />;
** На місці праслов'янського ''*k'' (''ґ, ґлей, ґиґнути''), такі слова часто мають фонетичні варіанти з /k/ (''к, клей'');
** У вигуках, звуконаслідувальних словах (''аґу, ґеґати, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, дзиґ, дзиґа, хуґа'')<ref>{{ЕСУМ2}}</ref><ref name="ЕСУМ6"/>;
** Окрім того, звук [k] уподібнюється до дзвінкого [g] у випадках, коли наступний приголосний звук дзвінкий. Наприклад, у словах ''аякже [айа́ґжеи], якби [йаґби́], повсякденний [поўс'аґде́н: ий], Великдень [веили́ґдеин`]'' тощо. Таке ж уподібнення маємо і в деяких запозиченнях: ''вокзал [воґза́л], анекдот [анеиґдо́т]'' тощо<ref name=":0">{{Cite web|url=https://dyskurs.net/upodibnennia-dzvinkykh-i-hlukhykh-pryholosnykh-teoriia-typovi-testy-zno/|title=Уподібнення дзвінких і глухих приголосних: теорія + типові тести ЗНО|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=15 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200715054937/https://dyskurs.net/upodibnennia-dzvinkykh-i-hlukhykh-pryholosnykh-teoriia-typovi-testy-zno/}}</ref>.

У праслов'янській мові звук [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[ɡ]]] [[чергування звуків|чергувався]] з [[Дзвінкий ясенний африкат|[d͡z]]] і [[Дзвінкий заясенний африкат|[d͡ʒ]]], хоч у більшості сучасних говірок таке чергування занепало, поступившись місцем чергуванню [ɡ]-[[Дзвінкий ясенний фрикативний|[z]]]-[[Дзвінкий заясенний фрикативний|[ʒ]]]. У деяких посібниках заявляється про необхідність його відновлення: ''ґирлиґа — ґирлидзі — ґирлиджка; дзиґа — дзидзі; мамалиґа — мамалидзі; хурдиґа — хурдидзі; Ґриґа — Ґридзі; Ломаґа — Ломадзі; Василеґа — Василедзі'' (зокрема в запозиченнях відповідно до пропозиції автора передавати '''g''' як '''ґ''': ''Гааґа — Гаадзі, Вінніпеґ — у Вінніпедзі, Гамбурґ — у Гамбурдзі'')<ref>{{книга|автор=[[Ковтюх Світлана Леонідівна|Ковтюх С. Л.]]|частина=§ 11. Чергування приголосних |посилання частина=https://studfiles.net/preview/5319760/page:11/ |заголовок=Репетитор (як навчитися правильно писати): Навчальний посібник з практичного курсу української мови|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=2-е вид., випр. й допов.|місце={{К.}}|видавництво="ВД «Професіонал» |рік=2007 |volume= |pages= |allpages=592 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}}</ref>. Пропозиція зазнавала критики у листі «Зауваження з приводу змін в українському правописі, внесених Президією Державної Правописної Комісії» (приписуваному [[Пилипенко Сергій Володимирович|С. В. Пилипенку]] й адресованому, здогадно, [[Скрипник Микола Олексійович|М. О. Скрипнику]]) повідомляється про впровадження в проєкт Правопису 1928 року форм ''Ґеордже'' ([[кличний відмінок|вокатив]] від ''Ґеорґ''), ''на Ґеордзі, на Волдзі'', які автор назвав «нововидуманими» і «неправильно-витеоретизованими»<ref>Зауваження з приводу змін в українському правописі, внесених Президією Державної Правописної Комісії</ref>.

=== Варіанти графічної передачі фонеми ===
У пам'ятках [[староукраїнська мова|староукраїнської мови]] з [[XIV століття]] [ɡ] передавався на письмі буквосполукою «кг» (''кгвалт, кгрунт, Кгедимінович, Скиркгайло, розкга, мозкгови''). Вживали його і за пізніших часів, хоч дедалі рідше. У [[XIX століття|XIX столітті]] на цю давню традицію орієнтувалися лише поодинокі автори — [[Павловський Олексій Павлович|Олексій Павловський]] у [[s:Грамматика Малороссійскаго нарѣчія|першій граматиці живої української мови]] (1818), С. Писаржевський (1840), видавці альманаху «[[Молодик (альманах)|Молодик]]» (1843), «Записок» Південно-західного відділу Російського географічного товариства (1873) та видавець [[Бецький Іван Єгорович|Іван Бецький]] (1843).

Також існував варіант запису цього звука через запозичену з латинської абетки літеру «[[G (латиниця)|g]]» (''gраты, gроно, проgресъ, Gанжа, Gалаgанъ''). У XIX столітті цю літеру вживали [[Метлинський Амвросій Лук'янович|Амвросій Метлинський]] (1839), [[Боровиковський Левко Іванович|Левко Боровиковський]] («Байки й прибаютки», 1852), [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]] («[[«Граматка» Пантелеймона Куліша|Граматка]]», 1857, та ін.), видавці журналу «[[Основа (журнал)|Основа]]» (1861–1862), упорядник збірника «Українські приказки, прислів'я і таке інше» М. Номис (1864). Останнім прихильником цього варіанту запису був харківський літератор М. Лободовський, який 1910 р. обстоював латинську літеру, бо «і чепурна, і навчає чужої мови букву». Свої окремі, нетрадиційні знаки пропонували, щоправда, безуспішно, [[Гатцук Микола Олексійович|Микола Гатцук]], [[Шейковський Каленик Васильович|Каленик Шейковський]].

[[Файл:LiteraG tverda.jpg|162x162px|thumb|Літери Ґґ ручним письмом]]

Особливе написання «ґ» вперше застосовується у [[Пересопницьке Євангеліє|Пересопницькому Євангелії]] (1556–1561). А в [[1619|1619 році]] її вводить до абетки [[Мелетій Смотрицький]] у своїй «[[Граматика слов'янська|Граматиці]]», запозичивши курсивний різновид грецької [[гамма|гамми]] (γ), яку в західноєвропейській та польській традиціях вимовляли як проривний звук. Вона використовувалась і у «Лексиконі» Памво Беринди (1627) — ''ґвалтъ, ґезъ, ґузы, педаґоґъ, румиґаю''. Широке використання цієї літери простежується за численними рукописними документами й друками XVII—XVIII століть.

Тривалий час ця літера мала лише курсивну форму, потім оформився її сучасний варіант. В українській писемності на позначення проривного задньоязикового звука [g] літера «ґ» вживалася з перервами: у [[XVIII століття|XVIII]] — початку [[XX століття]] (до [[1905|1905 року]]) у підросійській Україні не вживалася, тому що була відсутня в [[Гражданський шрифт|гражданській азбуці]], введеній у Росії в [[1708|1708 році]].

З 1830—1840 років, передусім у Галичині, починає більше поширюватися й зрештою переважати літера «ґ». Першим з галицьких граматистів, який увів її до своєї граматики 1834 року, став Й. Левицький. Звертає на неї увагу [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіян Шашкевич]] у брошурі «Азбука і абецадло» (1836), спростовуючи закиди прихильників польської латинки, що нібито українська кирилиця бідна, неспроможна передавати багатьох звуків.

[[Файл:Grand&Great (84).JPG|thumb|Літера «ґ» в українській абетці. Ілюстрація [[Георгій Нарбут|Георгія Нарбута]], 1917 р.|294x294пкс]]
Коли [[Революція в Галичині (1848)|1848 р. в Галичині]] виникла можливість заснування української преси, розвитку шкільництва і з огляду на це обговорення правописних питань, скликаний у Львові [[Собор руських учених|Собор учених руських]] ухвалив: «на звук g уживати букву слідующої форми ґ». Вона з'являється в першій українській газеті «[[Зоря Галицка]]» (1848—1857). Вона була неодмінним елементом усіх основних правописних систем, зокрема затвердженого на початку 1890-х років офіційного правопису у Галичині, відомого як «[[желехівка]]» (за прізвищем лексикографа [[Желехівський Євген Ієронімович|Євгена Желехівського]]).

Зі скасуванням 1905 року заборони на українське друковане слово й розвиток преси, літера потрапляє у видавничу справу. Вона ввійшла до складу абетки, схваленої комісією [[Петербурзька академія наук|Петербурзької академії Наук]]. Вживана в класичній лексикографічній праці Бориса Грінченка — «[[Словарь української мови|Словарі української мови]]» (1907–1909), в основних органах преси, у виданих творах, листуванні видатних тогочасних письменників та вчених.

=== Радянський період ===
Рекомендовано вживати цю літеру «[[Український правопис 1921 року|Найголовнішими правилами українського правопису]]» ([[1921]]) і [[правопис Голоскевича|правописом 1928 року]]. Микола Скрипник у статті «Підсумки правописної дискусії» критикував «перекручення чужомовних слів на малоросійський лад» і знищення '''ґ''', бо «звук цілковито властивий українській мові — „ґудзик“, „ґирлиґа“ і цілі десятки і сотні українських слів». Далі він пише: ''«Політичний сенс ції „орієнтації на властиві сили“ зрозумілий. В усякому разі він доведе до зайвого формального відрізнення від російського правопису, російських власних й географічних назв, наводив на хибний шлях спрощування правопису, пропонуючи цим перекручувати слова буцім то, на український, а в дійсности на міщанський лад»''<ref>[http://oldnewspapers.com.ua/node/454 Підсумки правописної дискусії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181229031414/http://oldnewspapers.com.ua/node/454 |date=29 грудня 2018 }} М. Скрипник // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.</ref>.

[[1933]] року з ідеологічних міркувань її було вилучено з української абетки, під час реформи українського правопису, проведеного Н. Кагановичем і А. Олінтером. У [[Галичина|Галичині]] та на [[Закарпаття|Закарпатті]] літеру '''ґ''' вживано до 1939—1944 років.

[[Іларіон (Огієнко)|І. І. Огієнко]] в 1920-х роках, перебуваючи в еміграції, писав, що небажано зловживати літерою «ґ», намагаючись наблизити українську вимову до вимови західних чи східних сусідів і, таким чином, нехтуючи українську культуру, настільки ж не варто відкидати уже засвоєні в мові слова на зразок ''ґрунту'' чи ''ґвалту'', оскільки вони також є частиною тієї ж старої культури:<ref>''Огієнко І.'' Нариси з історії української мови: система українського правопису. — Варшава, 1927.</ref>
{{цитата|''Ознакою української мови є тільки г (h), чому й чужі слова з [ґ] ми українізуємо, цебто вимовляємо інтелігенція, гімназія, агітувати... ...Вимова г як [h] єсть наша характерна споконвічна ознака, руйнувати яку було б непотрібним нехтуванням своєї старої культури.''}}

[[Шевельов Юрій Володимирович|Ю. В. Шевельов]] класифікував звук [ɡ] як «не характеристичний для української мови»<ref>Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен: Молоде життя, 1951, с. 375</ref>.

Під час війни, коли готували нове видання українського правопису, такі авторитети, тонкі знавці мови, як [[Рильський Максим Тадейович|Максим Рильський]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]] (був тоді наркомом освіти УРСР), намагалися повернути безпідставно вилучену літеру в українську абетку. Проте ані правописом 1946 року, ані його новим виданням 1961 року її не було реабілітовано.

У наступні роки літератори, педагоги, науковці не раз порушували це питання: дискусії на сторінках журналу «Українська мова і література в школі» (1963), статті [[Антоненко-Давидович Борис Дмитрович|Бориса Антоненка-Давидовича]] «Літера, за якою тужать» (1969) тощо. До бажаної зміни не дійшло, це наукове-культурне питання зараховували до розряду закритих для обговорення тем і вважали проблему остаточно розв'язаною ще 1933 р.

Попри відсутність літери в абетці, '''ґ''' використовувалася в мовознавчих виданнях як знак [[Транскрипція (лінгвістика)|транскрипції]] — для відрізнення фонеми /ɡ/ від /ɦ/. Літеру поновили у третьому виданні «Українського правопису» ([[1990]]).

=== Сучасність ===
Літера '''ґ''' займає п'яте місце в українській абетці, використовується при класифікаційних позначеннях і означає «п'ятий». Чинні правила вживання літери іноді характеризують як нечіткі і суперечливі<ref name="Проблеми українського правопису">{{Стаття|автор= [[Німчук Василь Васильович|В. В. Німчук]]|назва= Проблеми українського правопису XX ст.|посилання= https://r2u.org.ua/node/126|видання= |номер= |сторінки= |accessdate= 6 серпня 2018|archivedate= 7 серпня 2018|archiveurl= https://web.archive.org/web/20180807001503/https://r2u.org.ua/node/126}}</ref>.

На думку мовознавця [[Тараненко Олександр Онисимович|О. О. Тараненка]], повернення '''ґ''' до абетки було «найвиразнішим виявом прагнення до „європейськости“». Він зазначає, що останнім часом її вживання поширилося в мовленні певних осіб, у мовній практиці деяких ЗМІ, видавництв і окремих видань (''реґіон, ґенерація, інтеліґенція, лінґвістика''), при цьому в мовленні осіб старшого покоління з західноукраїнських областей така вимова може йти ще з дорадянських часів (''ґазета, ґенерал, ґімназія''). Науковець згадує і про випадки [[гіперкорекція|гіперкорекції]] при використанні цієї літери: ''[[Вацлав Гавел|Ґавел]]'' ({{lang-cs|Havel}}, ''Гавел''), ''[[Гаррі|Ґаррі]]'' ({{lang-en|Harry}}), ''[[Вільгельм|Вільґельм]]'' ({{lang-de|Wilhelm}}), ''[[нігілізм|ніґілізм]]'' ({{lang-la|nihilismus}}), ''[[Ярослав Гашек|Ґашек]]'' ({{lang-cs|Hašek}}, ''Гашек''), ''Ґрад'', ''[[Градчани (значення)|Ґрадчани]]'' (чеськ. ''Hradčany, Градчани''). Він свідчить також, що вимову ''ґалузь, ґарний'' можна було почути в 90 pp. у телевізійних дикторів і коментаторів (можливо, це робилося навмисне). Характерно, на його погляд, і те, що правописна комісія, що готувала УП-99, вирішила поширити написання з '''ґ''' тільки для імен та прізвищ людей: для уникнення небажаних фонетичних змін в українській мови, які можуть спричинитися надмірним впровадженням слів зі звуком [g]<ref>{{публікація|стаття|автор=[[Тараненко Олександр Онисимович|Тараненко, О. О.]] |частина= |частина посилання= |частина оригінал= |частина вид= |частина співавтори= |частина відповідальний= |назва=СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДО ПЕРЕГЛЯДУ НОРМАТИВНИХ ЗАСАД УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ І ЯВИЩЕ ПУРИЗМУ (на загальнослов’янському тлі) |посилання=http://movoznavstvo.org.ua/component/attachments/download/431.html |оригінал= |вид= |співавтори= |відповідальний= |видання=Мовознавство |видання відповідальний= |тип= |рік=2008 |місяць= |день= |номер=2—3 |том= |volume= |випуск= |issue= |сторінки=175-176 |pages= |мова= |issn=0027-2833 |ref= }}</ref>.

У посібниках і словниках існують помилки з розбіжностями у вживанні літер: «Навчальному правописному словнику української мови» подаються паралельні варіанти ''ґроно'' і ''гроно''{{ref+|Згідно з ЕСУМ, варіант з '''г''' є питомо українським, варіант з '''ґ''' — запозиченням з польської<ref name="ЕСУМ1"/>|Ком}}, ''ґума'' і ''гума'', тоді як в «Орфографічному словнику української мови» та [[Великий тлумачний словник сучасної української мови|«Великому тлумачному словнику сучасної української мови]]» (2004 р.) вони входять до слів із літерою '''г'''.

[[Німчук Василь Васильович|В. В. Німчук]] зазначав, що правопис '''г''' і '''ґ''' у запозиченнях є досить складною задачею, бо через втручання державно-політичних сил і відсутність окремого знака для [g] більшість мовців не знають правильного вживання потрібної літери в тому чи тому випадку, а впровадження складних норм проєкту 1928 року призвело б до хаосу. На його думку, вживання '''г''' на місці '''g''' у запозичених словах робить українців «недорікими» в очах європейців, і наводив паралелі між українською фонетичною системою і системами романських, германських та багатьох інших мов, що мають ''«окремі фонеми г та ґ»'' (втім, щиро кажучи, в англійській і німецькій розрізняються не [ɦ] і [g], а [h] і [g], у французькій, італійській і польській існує тільки [g], в іспанській звуки [g] і [ɣ] позначаються однією літерою '''g'''). Побоювання, що надмірне поширення слів з '''ґ''' витіснить характерний український [ɦ] і наблизить фонетику до російської чи польської<ref>Демчук С. (Запорожець М.). Дещо про ґеґекання і таке інше // Наше слово. — 1996. — № 36(2041). — 8 верес. — С. 7</ref>, він називав невиправданими — посилаючись на приклад чеської і словацької мов, де співіснують слова з '''g''' і '''h''', а також польської (втім, літера '''h''' там передає не [ɦ], а [x]). Опанування мовцями правильної вимови [g] мовознавець вважав питанням часу, порівнюючи це із узвичаєнням в українській фонологічній системі фонеми /f/, помилковістю вимови її як «хв». Гіперкорекційну вимову слів з оригінальним '''h''' через [g] він розглядав як тимчасове явище, пов'язане з перехідним періодом. Також В. В. Німчук підкреслював необхідність максимально наближеної до вимови оригіналу передачі антропонімів, що можливо, на його думку, тільки за умови обов'язкового використовування '''ґ'''<ref name="Проблеми українського правопису"/>.

На думку [[Пономарів Олександр Данилович|О. Пономарева]], не слід вживати '''ґ''' у [[грецизм|словах грецького походження]] (бо ''«греки самі „гекають“»''), на місці звуків [g] і [ɦ] у словах зі слов'янських мов (''«оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах»''), а також у словах, давно запозичених з інших мов (''газета, геній''). У нових запозиченнях з більшости мов, як у власних, так і в загальних, він рекомендує враховувати відмінність між /г/ та /ґ/<ref>''Пономарів О.'' [http://ukrlife.org/main/prosvita/1p0.htm Фонеми Г та Ґ: Словник та коментар] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080722233210/http://ukrlife.org/main/prosvita/1p0.htm |date=22 липня 2008 }}. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 1997.</ref>.

== Таблиця кодів ==
{| Class = "standard"
! Кодування
! регістр
! Десятковий код
! 16-ковий код
! Вісімковий код
! Двійковий код
|-
| Rowspan = "2" | [[Юнікод]]
| Велика
| Style = "text-align: right;" | 1168
| Style = "text-align: right;" | 0490
| Style = "text-align: right;" | 002220
| Style = "text-align: right;" | 00000100 10010000
|-
| Мала
| Style = "text-align: right;" | 1169
| Style = "text-align: right;" | 0491
| Style = "text-align: right;" | 002221
| Style = "text-align: right;" | 00000100 10010001
|-
| Rowspan = "2" | [[ISO 8859-5]] (зі змінами)
| Велика
| Style = "text-align: right;" | 173
| Style = "text-align: right;" | AD
| Style = "text-align: right;" | 255
| Style = "text-align: right;" | 10101101
|-
| Мала
| Style = "text-align: right;" | 253
| Style = "text-align: right;" | FD
| Style = "text-align: right;" | 375
| Style = "text-align: right;" | 11111101
|-
| Rowspan = "2" | [[Windows-1251]]
| Велика
| Style = "text-align: right;" | 165
| Style = "text-align: right;" | A5
| Style = "text-align: right;" | 245
| Style = "text-align: right;" | 10100101
|-
| Мала
| Style = "text-align: right;" | 180
| Style = "text-align: right;" | B4
| Style = "text-align: right;" | 264
| Style = "text-align: right;" | 10110100
|-
| Rowspan = 2 | [[КОІ-8]]
| Велика
| Style = "text-align: right;" | 189
| Style = "text-align: right;" | BD
| Style = "text-align: right;" | 275
| Style = "text-align: right;" | 10111101
|-
| Мала
| Style = "text-align: right;" | 173
| Style = "text-align: right;" | AD
| Style = "text-align: right;" | 255
| Style = "text-align: right;" | 10101101
|}

=== Ґ у Linux та Mac OS X ===

[[Дистрибутив Лінукс|Дистрибутиви]] [[Linux|GNU/Linux]] та [[OS X|MacOS X]] підтримують типову українську [[Розкладка клавіатури|розкладку]], в якій Ґ розміщене на місці оберненої скісної риски (\) англійської розкладки. Якщо такої клавіші на клавіатурі немає, можна ввести її, затиснувши Ctrl+Shift і набравши її код у [[Юнікод|юнікоді]]: U+0490 чи U+0491.

=== Ґ у Windows ===
Операційна система [[Microsoft Windows]] має вбудовану підтримку літери Ґ в українській розкладці: її можна набрати, затиснувши Alt-Gr (правий альт, або Control та лівий альт) і літеру «Г»; утримуючи клавіші Shift та Alt-Gr маємо відповідно велику Ґ. Також на деяких (не всіх) клавіатурах є окрема клавіша, розміщена між лівим Shift'ом і «Я», яка в українській розкладки використовувана для друку літери «Ґ».

На Numpad'і маленьке ґ набирається затисненим альтом і набором на нампаді 0180, а велике Ґ — через Alt+0165.

== Використання ==
Літера '''Ґ''', '''ґ''' в українській мові передає на письмі дзвінкий м'якопіднебінний проривний [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[g]]].

=== Чинний правопис ===
У 2019 році запроваджено оновлений правопис української мови, що замінив собою старіші правила<ref>{{Cite web|url=https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf|title=Український правопис 2019 року|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=17 вересня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190917112449/https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf}}</ref>.
'''§ 6. Літера Ґ'''

1. В українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: ''а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда́ , ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти'' тощо та в похідних від них: ''а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт, ґратча́стий, ґрунтови́й, ґрунтува́ти(ся), ґу́дзиковий, ґу́лька, проґа́вити'' і т. ін.

2. У власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: ''Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа''.

'''§ 122. Звуки [g], [h]'''

1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: ''аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, бло́гер, гва́рдія, генера́л, гламу́р, гра́фік, грог, емба́рго, марке́тинг, мігра́ція; лінгві́стика, негативний, се́рфінг, синаго́га, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Гео́рг, Гурамішві́лі, Люксембу́рг, Магоме́т, Фольксва́ген, Чика́го''.

2. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, як-от ''ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт'' і под. (див. § 6) та в похідних від них: ''ґа́нковий, ґратча́стий, ґрунто́вний'' і т. ін.

3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (''Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р'') і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (''Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р'' і т. ін.).[[Файл:Cyrillic letter ghe with upturn.svg|thumb|Літера — Ґ]]

=== Правопис 1993 року ===
'''§ 15. Літера Ґ'''<ref>{{Cite web|title=I. Правопис основи слова. Український правопис 2015|url=http://izbornyk.org.ua/pravopys/rozdil1.htm#par15|website=izbornyk.org.ua|accessdate=2020-01-02|archive-date=13 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130513122834/http://izbornyk.org.ua/pravopys/rozdil1.htm#par15}}</ref>

Літера «ґ» передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний звук [ɡ] як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: ''[[аґрус]], [[ґава]], [[ґандж]], [[ґанок]], [[ґатунок]], [[ґвалт]], ґвалтувати, ґеґати, [[ґедзь]], ґратка, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґешефт, ґиґнути, [[ґирлиґа]], [[ґлей]], [[ґніт]] (у лампі), [[Гоголь-моголь|ґоґель-моґель]], ґрасувати, [[ґрати]] (іменник), ґратчастий, ґречний, [[ґринджоли (сани)|ґринджоли]], [[ґрунт]], [[ґудзик]], [[ґуля]], [[джиґун]], [[дзиґа]], [[дзиґлик]]'' тощо та похідні від них, а також у прізвищах ''Ґалаґан, Ґудзь'' і под.

'''Примітка.''' У власних назвах іншомовного походження етимологічний «g» згідно з усталеною традицією вимовляється як [[дзвінкий гортанний фрикативний|[ɦ]]] (літера «г»); проте збереження «g» у вимові не є порушенням [[орфоепія|орфоепічної норми]]. Отже, правильною є вимова: ''[[Гданськ]]'', правильніше ''[[Ґданськ]]'', ''[[Гренландія]],'' правильніше ''[[Ґренландія]]'', ''[[Гібралтар]]'', правильніше ''[[Ґібралтар]]'', ''[[Гарібальді]]'', правильніше ''[[Ґарібальді]]'', ''[[Гете]]'', правильніше ''[[Ґете]]''.

'''§ 87. G, H'''<ref>{{Cite web|title=III. Правопис слів іншомовного походження. Український правопис 2015|url=http://izbornyk.org.ua/pravopys/rozdil3.htm#par87|website=izbornyk.org.ua|accessdate=2020-01-02|archive-date=11 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210511144225/http://izbornyk.org.ua/pravopys/rozdil3.htm#par87}}</ref>

'''G''' і '''h''' звичайно передаються літерою '''г''': ''авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова),'' ''гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард,'' ''Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, Магомет.''

В окремих словах англійського походження «h» передається літерою «[[х]]»: ''хобі, хокей, хол; Хемінгуей'' та ін.

=== Правопис 1999 року (проєкт) ===
Положення [[Проект правопису 1999|проєкту правопису 1999 року]] щодо літери «ґ» розширює випадки її вживання на власні назви іншомовного походження (крім назв країн) та незасвоєні іншомовні слова для відтворення відповідного проривного звуку.

'''§ 15. Літера Ґ'''

Літера «ґ» передає на письмі звук [ɡ] у словах, що відповідно вимовляємо: ''аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, [[ґніт]]'' (у лампі), ''ґоґель-моґель, ґонт(а), ґрасувати, [[ґрати]]'' (іменник), ''ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик, ремиґати'' тощо та похідних від них, а також у власних назвах — топонімах України: ''[[Ґорґани]]'' (гірський масив у [[Бескиди|Бескидах]]), ''[[Горонда|Ґоронда]], [[Угля|Уґля]]'' (села на Закарпатті), у прізвищах українців: ''Ґалаґан, Ґалятовський, Ґеник, Ґерзанич, Ґердан, Ґжицький, Ґиґа, Ґоґа, Ґойдич, Ґонта, Ґриґа, Ґула, Ломаґа'' та інші.

'''§ 95. G'''

1. Літеру «g», яка у відповідних мовах позначає дзвінкий проривний звук [ɡ], у загальних назвах та у власних географічних назвах на письмі передаємо буквою «г»: ''агент, агітатор, агресія, багаж, газ, гараж, гарантія, гастролі, гвардія, генерал, глобус, гольф, граната, інтелігенція, легіон, магістр, міграція, навігація, прогрес, регіон, регістр, регулярний, серфінг; Англія, Бельгія, Гамбія, Гвінея, Гренада, Греція, Грузія, Катанга, Парагвай, Рангун, Чикаго'' та інші.

2. У власних назвах людей (іменах, прізвищах) «g» у мові-джерелі передаємо через «ґ», а h — «г»: ''Верґілій, Ґеорґ Вільгельм, Фридрих Геґель, Ґеорґ Фридрих Гендель, Васко да Ґама, Магатма Ґанді, Федерико Ґарсія Лорка, Вінсент ван Ґоґ, Ґрета Ґарбо (Ґустафссон), Едвард Ґриг, Курт Ґеорґ Кісинґер, Томаш Ґарріґ Масарик, Клемент Ґотвальд, Ґустав Гусак'' та інші.

3. Літеру «g» передаємо буквою «ґ» у не засвоєних українською мовою іншомовних словах, а також в іншомовних словосполуках, що транслітеруються засобами української графіки ([[варваризм]]ах): ''альтер еґо'' ({{lang-la|alter ego}} — «друге я»), ''персона нон ґрата'' ({{lang-la|persona non grata}}  — «небажана особа»), ''фата морґана'' ({{lang-la|fata morgana}} — «марево»); ''Ґран-прі'' ({{lang-fr|grand prix}} — «Велика премія», найвища нагорода на конкурсі, змаганнях); ''ґудбай'' ({{lang-en|good bye}} — «до побачення»); ''«Фольксваґен»'' ({{lang-de|«Volkswagen»}}) — назва автомобільної фірми, ''«Зюддойче цайтунґ»'' ({{lang-de|«Süddeutsche Zeitung»}}) — назва газети тощо.

4. Відповідно до вимови літеру «g» у словах англійського походження передаємо через буквосполучення «дж»: ''менеджер'' (manager), ''Джордж'' (George); у словах італійського походження — також через «дж»: ''Джованні'' (Giovanni), ''Джотто'' (Giotto), ''Джузеппе'' (Giuseppe); у словах французького походження — через «[[ж]]»: ''кортеж'' (cortège), ''Жерар'' (Gerard), ''Жорж'' (Georges). Але традиційно ''Генуя'' (Genova).

== У інших абетках ==

=== Білоруська мова ===
Літера ґ поряд з г використовується в так званій «тарашкевиці» — [[Класичний правопис білоруської мови|класичному правописі білоруської мови]].

Спроба диференціювати на письмі передачу звуків [[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[γ]]] і [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[g]]], використовуючи поряд з буквою '''Г''', '''г''' спеціальну букву '''Ґ''', '''ґ''', яка відрізнялася розмірами і обрисом, мало місце і в історії старобілоруської мови<ref>''[[Журавський Аркадій Йосипович|А._І._Жураўскі]]'' Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. Т. 1. — Мн., 1967.</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.bsu.by/Cache/pdf/257053.pdf |title=Беларуская мова: хрэстоматыя: Вучэбны дапаможнік |accessdate=17 січня 2020 |archive-date=29 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170329020908/http://www.bsu.by/Cache/pdf/257053.pdf }}</ref>.

У публікації А. Єльського 1895-го року був уведений новий знак для фрикативного [[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[γ]]], властивого білоруській мові на відміну від російського проривного [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[g]]]. Нова літера '''г̑''' по контурах відрізнялася від букви '''Г''', '''г''' наявністю діакритичного знака у вигляді дужки, загнутої вниз. У виданні фольклорно-етнографічної роботи А. К. Сержпутовського 1911-го року з тією ж метою був запропонований знак '''Ґ''', '''ґ''' із загнутою вгору горизонтальною лінією. Цей же знак був використаний в алфавіті збірки Я. Купали 1908 року і увійшов до складу алфавіту, затвердженого першою нормативною граматикою білоруської мови [[Тарашкевич Броніслав Адамович|Б. А. Тарашкевича]], тільки з іншим призначенням — для передачі дзвінкого м'якопіднебінного проривного [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[g]]]. Але у 1933 літера '''Ґ''', '''ґ''' була виключена з білоруського алфавіту, як і з українського.

'''Класичний правопис (Тарашкевиця)'''

'''§ 61. G''' При засвоєні іноземних власних назв вибохуне [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[g]]] можна передавати через літеру '''ґ''' («ґе»): ''Аґра, Аґюст, Анґола, Арґентына, Арлінґтан, Аўґуст, Аўґсбурґ, Біґ-Бэн, Буґацьці, Бэкінґгэм, Бэрґгоф, Бэльґрана, Вашынґтон, Віктор Юґо, Вюртэмбэрґ, Гааґа, Гайдэльбэрґ, Ґай, Ґас, Ґаза, Ґабрыеля, Ґалац, Ґалюа, Ґамбія, Ґаўс, Ґасконь, Ґарыбальдзі, Ґалґота, Ґаяна, Ґейл, Ґелера, Ґервяты, Ґент, Ґёбэльс, Ґётэ, Ґгаты, Ґібральтар, Ґіём, Ґітлін, Ґотлянд, Ґоццы, Ґоя, Ґэлап, Ґэртын, Ґэры, Ґрандэ, Ґрэнобль, Ґрэнляндыя, Ґрэйвэз, Ґлазґа, Ґудўін, Ґянджа, Ірвінґ, Кіплінґ, Кройцбэрґ, Лэнґлі, Лонґ-Айлэнд, Люксэмбурґ, Майнінґен, Мэґі, Ніяґара, Пітаґор, Пітсбурґ, Пэдынґтан, Ролінґ Стоўнз, Руґен, Рэдынґ, Рэґенсбурґ, Турынґія, Тыніс Мяґі, Сіґітас Ґяда, Сійґ, Фоґель, Хэнэраль-Бэльґрана, Уґанда, Эбінґгаўз та ін.''<ref>[https://web.archive.org/web/20090925112038/http://pravapis.info/books/pravapis2005.html#ftn55 БЕЛАРУСКІ КЛЯСЫЧНЫ ПРАВАПІС]</ref>

У літературній білоруській мові вибуховий звук [<nowiki/>[[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g]]] (і його м'який еквівалент [<nowiki/>[[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|gʲ]]]) вимовляється в білоруських звукосполученнях [<nowiki/>[[Дзвінкий ясенний фрикативний|z̪]][[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g]]], [<nowiki/>[[Дзвінкий ясенний африкат|d͡z̞]][[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g]]], [<nowiki/>[[Дзвінкий заясенний африкат|d͡ʐ]][[g]]]: анэк('''ґ''')дот, вак('''ґ''')зал, пак('''ґ''')гаўз, ''во[з'''ґ''']ры'', ''ма[з'''ґ’''']і'', ''ро[з'''ґ’''']і'', ''абры[з'''ґ''']лы'', ''бра[з'''ґ''']аць'', ''пляву[з'''ґ''']аць'', ''вэ[дз'''ґ''']аць'', ''[дж'''ґ''']аць, эк('''ґ''')замэн, эк('''ґ''')сгумацыя'' та в ряді запозичених слів: ''['''ґ''']анак'', ''['''ґ''']арсэт'', ''['''ґ''']валт'', ''['''ґ''']зымс'', ''['''ґ''']онта'', ''['''ґ''']узік'', ''а['''ґ''']рэст'', ''['''ґ’''']ер['''ґ’''']етаць'', ''цу['''ґ''']лі'', ''шва['''ґ’''']ер'' та інші. Це дало початок реставрації у ХХ столітті вживання літери «<nowiki/>[[ґ]]<nowiki/>», яка вживалась у [[Старобілоруська мова|старобілоруській мові]].

У власних назвах з неслов'янською лексичною основою вибуховий [<nowiki/>[[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g]]] традиційно вимовляється білоруською мовою як фрикативний [<nowiki/>[[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|γ]]]; збереження [<nowiki/>[[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g]]] у вимові не кваліфікується як порушення ортоепічної норми: ''['''Г''']арыбальдзі'' та ''['''Ґ''']арыбальдзі'', ''['''Г''']рэнляндыя'' та ''['''Ґ''']рэнляндыя'', ''['''Г’''']ётэ'' та ''['''Ґ’''']ётэ'', ''['''Г’''']ібральтар'' і ''['''Ґ’''']ібральтар.''

=== Циганська (ромська) мова ===
Окрім української та білоруської абетки, '''ґ''' використовується в циганській абетці діалекту російських [[Цигани|циган]]: також для передавання звука [ɡ].

== Перелік слів з літерою Ґ у словниках ==
* [https://uk.m.wiktionary.org/wiki/Додаток:Список_слів_з_літерою_Ґ_за_словником_Бориса_Грінченка Перелік слів з літерою Ґ за словником Бориса Грінченка]
* [http://r2u.org.ua/html/g_list.html Перелік слів з літерою Ґ за Академічним словником 1926-33 рр.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101222085919/http://r2u.org.ua/html/g_list.html |date=22 грудня 2010 }}

== Цікаві факти ==
[[Файл:Board in sumy.jpg||100px|міні|Пам'ятна дошка у місті Суми]]
* «[[Словарь української мови]]» Бориса Грінченка фіксує слово, яке складається тільки з цієї літери — «ґ». Воно є фонетичним варіантом застарілого прийменника «к». У сполученні з [[давальний відмінок|давальним відмінком]] «к» і «ґ» колись вживалися замість прийменника «до»: ''«Добре ґ лежачій колоді і огонь класти»<ref>В оригіналі одрук — «Добре ґ лежачій колоді і огонь пласти»</ref>, «Їден ґ лісу, другий ґ бісу»'' (із записів [[Матвій Номис|Матвія Номиса]])<ref>{{Cite web |url=http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/ґ |title=Ґ // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 345. |accessdate=29 листопада 2016 |archive-date=28 грудня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161228201736/http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/ґ }}</ref>.
{{Див. також|К}}
* Відомий радянський філолог [[Успенський Лев Васильович|Лев Успенський]] наводить свідчення, що іще в XVIII ст. [[Тредіаковський Василь Кирилович|В. К. Тредіаковський]] у своєму творі ''«Раѕговоръ мѣжду чужестраннымъ человѣкомъ і россійскімъ объ ортографіі старінной і новой і о всемъ что прінадлежітъ къ сей матеріі»'' пропонував уживати «г» («глаголь») тільки для позначення південноросійського [[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[ɣ]]] і «малоросійського» (українського) [[дзвінкий гортанний фрикативний|[ɦ]]]. Для позначення ж звука [[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|[ɡ]]] він радив придумати новий знак, який пропонував назвати «га». Ідея була піддана критиці [[Ломоносов Михайло Васильович|М. В. Ломоносовим]], який вважав, що дзвінкі фрикативні звуки ([[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|[ɣ]]] і [[дзвінкий гортанний фрикативний|[ɦ]]]) невластиві російській літературній нормі<ref>{{Cite web |url=http://www.stories.pageforyou.ru/rus/st13.php |title=Л. В. Успенский. По закону буквы |accessdate=12 грудня 2016 |archive-date=10 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170410152754/http://www.stories.pageforyou.ru/rus/st13.php }}</ref>.

== Коментарі ==
{{примітки|group=Ком}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25440 '''Ґ''' — Енциклопедія сучасної України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190401081758/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25440 |date=1 квітня 2019 }}
* {{СУМ-11|Ґ}}

== Література ==
* ''[[Німчук Василь Васильович|Німчук В. В.]]'' Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ // Мовознавство. — 1990. — № 6; 1991. — № 1—3.
* ''Півторак Г. П.'' Ґ — п'ята літера українського алфавіту // {{УМ-2000}} — С. 118.
* ''Пономарів О.'' [http://ukrlife.org/main/prosvita/1p0.htm Фонеми Г та Ґ: Словник та коментар] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080722233210/http://ukrlife.org/main/prosvita/1p0.htm |date=22 липня 2008 }}. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 1997.
* ''[[Олена Фешовець|Фешовець Олена]].'' [https://web.archive.org/web/20171222053004/http://www.anthropos.lnu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/398/1/TW-Feshovets.pdf Вживання букв ґ/кг (чи інших написань) в історичному розвитку мови]. — Перекладацька Майстерня 2000—2001.
* {{книга|автор=Шевельов Юрій|заголовок=Історична фонологія української мови|місце=Харків|видавництво=АКТА|рік=2002||серія=Класика української науки|isbn=9667021629}}
* ''Лащенко Христина.'' [https://web.archive.org/web/20180322015332/http://www.anthropos.lnu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/403/1/TW-Lashchenko.pdf Вживання букв ґ/кг (чи інших написань) в історичному розвитку мови]. — Перекладацька Майстерня 2000—2001.
* Російсько-український словник наукової термінології (математика, фізика, техніка, науки про землю та космос) Київ: Наукова думка. 1998. 892 с.
* Короткий їдиш-український словник / Укладач Й.Торчинський. — К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац.меншин України, 1996. — 207 с.
* [http://poradnyk.ucu.edu.ua/orthography/h-and-g/ Літери г та ґ у словах іншомовного походження] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140428055109/http://poradnyk.ucu.edu.ua/orthography/h-and-g/ |date=28 квітня 2014 }}
* [http://www.pu.if.ua/depart/BioorganicChemistry/resource/file/W-07-10.pdf Сіренко Г. О., Кузишин О. В. Історія вживання літери «ґ» в українській науковій термінології] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140428070521/http://www.pu.if.ua/depart/BioorganicChemistry/resource/file/W-07-10.pdf |date=28 квітня 2014 }}
* [http://izbornyk.org.ua/pravopys/pravopys2012.htm Український правопис] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180914165512/http://izbornyk.org.ua/pravopys/pravopys2012.htm |date=14 вересня 2018 }}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20100507123411/http://type.org.ua/galereja-g/ «Ґалерея Ґ»] — зібрання типографських відбитків з літерою «ґ».
* Дискусія в типографічній спільноті про [http://community.livejournal.com/ua_typography/145443.html ліпшу форму курсивної «ґ»].

{{Портал|Українська мова}}
{{Український правопис}}
{{Українська мова}}
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Г}}

[[Категорія:Літери кирилиці]]
[[Категорія:Українська абетка]]

Кримологія - Внесок користувача [uk]

Ґ